Справа № 2-2903/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України  

01 грудня 2010 року,   Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:  

головуючого судді                                                                                                      Стамбули М.І.  

при секретареві                                                                                                            Ігнатенко О.І.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтранс» про визнання дій незаконними, скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  

в с т а н о в и в:  

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що позивач працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укрспецтранс» водієм пожежної машини служби охорони з 01.01.2004 року. У липні 2009 року без роз’яснення мотивів був звільнений. При звільненні з ним остаточний розрахунок не провадився.  

Просить суд визнати незаконними дії ТОВ «Укрспецтранс»  в частині винесення наказів № 54 від 10.06.2009р., № 63 від 01.07.2009р., № 67 від 07.07.2009р. про притягнення  його до дисциплінарної відповідальності та зобов’язати відповідача скасувати вищевказані накази; визнати незаконними дії ТОВ «Укрспецтранс»  в частині звільнення його з посади водія пожежної машини відділу пожежної охорони; зобов’язати відповідача поновити його на посаді водія  пожежної машини відділу пожежної охорони з дати звільнення; зобов’язати ТОВ «Укрспецтранс» виплатити йому матеріальну шкоду в сумі 10000,00грн. та моральну шкоду  у сумі 10000,00грн.  

У судовому засіданні позивач та його представник уточнили позовні вимоги, просили суд визнати незаконними дії відповідача в частині порушення ЗУ «Про відпустки» та ЗУ «Про охорону праці»; стягнути  з відповідача на його користь 3000,00грн. компенсації за невикористані додаткові відпустки, та 3000,00грн. компенсації за порушення КЗпПУ в частині виплати коштів за відпустки, визнати незаконними накази № 54 від 10.06.2009р., № 63 від 01.07.2009р., № 67 від 07.07.2009р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності; визнати незаконними дії відповідача в частині звільнення його з посади водія пожежної машини відділу пожежної охорони, а також визнати незаконним наказ № 70-к від 18.09.2009р. про припинення трудового до7говору з позивачем; зобов’язати відповідача поновити позивача на посаді водія пожежної машини відділу пожежної охорони ТОВ «Укрспецтранс» з часу звільнення, тобто з 18.09.2009р. зобов’язати відповідача виплатити заробітну плату за березень 2009р. у розмірі 1000,00грн. та 5000,00грн. компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати; визнати незаконними дії відповідача в частині зменшення розміру заробітної плати позивачу у квітні-липні 2009р.; зобов’язати відповідача виплатити 15000,00грн. -0заробітної плати за вимушений відгул; стягнути з відповідача на його користь 28000,00грн. матеріальної шкоди та 20000,00грн. моральної шкоди.  

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала проти їх задоволення посилаючись на те, що позивач був звільнений за п.3 ст.40 КЗпП України відповідно норм КЗпП України, оскільки з 09.06.2009р. по день звільнення став систематично порушувати правила внутрішнього трудового розпорядку, про що свідчать: накази № 54 від 10.06.2009р., № 63 від 01.07.2009р., № 67 від 07.07.2009р., № 76 від 06.08.2009р.,  про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності; та наказ № 80 від 10.09.2009р. про  відсторонення позивача від роботи у зв’язку з тим, що він не пройшов позачерговий медичний огляд (встановлений наказами № 40 від 21.04.2009р., № 41 від 21.04.2009р.) у період з 06.05.2009р. по 13.07.2009р. Також зазначила, що доводи позивача стосовно його звільнення без роз’яснення мотивів у липні 2009р. не можуть бути визнані обґрунтованими оскільки, позивач знаходився з 13.07.2009р. по 10.09.2009р. у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю 60 календарних днів, як особа, яка має інвалідність другої групи відповідно до п.7 ст.25 Закону України «Про відпустки»  згідно наказу № 46 від 13.07.2009р., з яким він ознайомлений під розпис. Крім цього додала, що з їх боку було зроблено все можливе щодо урегулювання трудового спору на добровільних засадах, чимало разів надавалася можливість позивачу пояснити причини не явки на роботу, надати докази відсутності на робочому місці з поважної причини, але ним письмових пояснень не надано та позивач продовжував порушувати трудовій розпорядок, також він ігнорував розпорядження генерального директора товариства стосовно проходження періодичного медичного огляду. Таким чином вважає, що позивач став систематично порушувати норми діючого трудового законодавства та норми локального характеру, та не приймав до своєї уваги всі тривалі письмові попередження відповідача, тому відповідач відповідно до норм діючого трудового законодавства був вимушений звільнити позивача на законних підставах.  

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 01.01.2004р. згідно наказу № 1-к від 31.12.2003р. був прийнятий на роботу водієм пожежного автомобілю служби охорони; відповідно до наказу № 40-к від 01.04.2009р. був переведений за своєю згодою у відділ пожежної охорони водієм пожежного автомобілю   .  

Згідно наказу № 70-к від 18.09.2009р. був звільнений  з роботи 18.09.2010р. за систематичне невиконання  без поважних причин обов’язків покладених на нього трудовим договором або трудовим розпорядком, як  працівник, до якого  раніше застосовувались заходи   дисциплінарного стягнення  (п. 3 ст. 40 КЗпП України).  

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивача було переведено 01.04.2009р. у відділ пожежної охорони за своєю згодою, за його згодою, тобто на добровільних засадах, та своєчасно він був ознайомлений під розпис з посадовою інструкцією водія пожежного автомобілю відділу пожежної охорони, з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором,  з умовами працюючого, про що зроблена відмітка у особистій карточці працівника. Між сторонами у справі було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.04.2009р. Позивач увійшов до складу членів добровільної пожежної дружини (команди) згідно наказу  № 32 від 01.04.2009р., з яким ознайомлений особисто під розпис.  

З 09.06.2009р. по день звільнення позивач з невідомих причин став порушувати правила внутрішнього трудового розпорядку, про що свідчать: накази № 54 від 10.06.2009р., № 63 від 01.07.2009р., № 67 від 07.07.2009р., № 76 від 06.08.2009 р. про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності; № 80 від 10.09.2009р. про  відсторонення позивача від роботи у зв’язку з тим, що він не пройшов позачерговий медичний огляд. За період з 09.06.2009 р. по 18.09.2009 р.  позивач не надав на підприємство доказів поважності причин неявки на роботу.  

При цьому суд, вважає необґрунтованими пояснення позивача стосовно безпідставного звільнення його з посади водія пожежного автомобілю відділу пожежної охорони, оскільки згідно роз’яснення Постанови Пленуму  Верховного Суду України п. 23 постанови № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», за передбаченим п.3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни, з дня накладення яких до видання наказу про  звільнення минуло не більше одного року.  

Копію наказу № 70-к від 18.09.2009р. було направлено Позивачу цінним листом, оскільки підпис про ознайомлення з наказом у день звільнення позивач не поставив, мотивував тим, що він погано бачить, про що було складено відповідний Акт.  

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що належна позивачеві при звільненні сума становить 1859,60грн., і складається  із заробітної плати за травень 2009р. в сумі 863,79грн., за червень 2009р. в сумі 312,48грн., за липень 2009р. в сумі 46,17грн., за вересень 2009р. в сумі 637,16грн.  

Про отримання заробітної плати та остаточного розрахунку позивач письмово повідомлявся, про що свідчать цінні листи від 14.07.2009р., 22.07.2009р., 30.07.2009р., 11.09.2009р., 18.09.2009р.,11.02.2010р. на які позивач не реагував. Заробітна плата та остаточний розрахунок при звільненні були задепоновані, про що свідчить бухгалтерська довідка від 09.11.2010р. за № 545.  

На підставі чого суд вважає, що згідно ст. ст. 116, 117  КЗпП України позовні вимоги  позивача про стягнення середнього заробітку  за час затримки розрахунку при звільненні є незаконними, необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.  

Крім цього суд вважає, що не знайшли своє підтвердження посилання позивача стосовно не  надання йому щорічної додаткової відпустки з 1998р., чим порушувались його трудові права.  Оскільки,  позивач мав трудові відносини з відповідачем у період з 01.01.2004р. по 18.09.2009р. За час роботи на підприємстві позивачу надавалась відпустка щорічно відповідно до його заяви, про що свідчить відповідні записи у особовій справі. На час звільнення у позивача залишилась невикористаною відпустка за 2009 рік, яка йому була компенсована при остаточному розрахунку згідно ст.ст.83, 116 КЗпП України. Відповідно Експертизи якості атестації робочих місць у ТОВ «Укрспецтранс» (м. Херсон) водію пожежного автомобілю додаткова відпустка не надається.  

Щодо твердження позивача щодо виплати йому середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника є безпідставними. Оскільки  відповідач видачу трудової книжки не затримував, про отримання остаточного розрахунку та трудової книжки позивачу були направлені цінні листи від 18.09.2009р.,11.02.2010р. після відмови позивачем їх отримати.  

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що відповідачем йому було завдано моральну шкоду через несвоєчасну виплату заробітної плати, остаточного розрахунку при звільненні та незаконним звільненням, оскільки під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.  

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України зазначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При відшкодуванні моральної шкоди необхідно встановлювати винні дії відповідача.  

Судом встановлено, що позивач був звільнений з роботи з дотриманням норм КЗпП України, розрахункові суми не отримував за власним розсудом, в зв’язку з цим, а також враховуючи, що позивач не довів факт заподіяння йому моральної шкоди, вини відповідача, а також не надав належних доказів щодо втрат немайнового характеру яких він зазнав, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є такі що задоволенню не підлягають.  

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 необгунтовані, а тому такі що задоволенню не підлягають у повному обсязі.  

Керуючись ст.ст.15-11, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, ст.ст.116, 117, 237-1 КЗпП України, суд,  

в и р і ш и в :  

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтранс» про визнання дій незаконними, скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зобов’язання поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та компенсацій, матеріальної та моральної шкоди – відмовити за необґрунтованістю.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в порядку ст.294 ЦПК України.  

  Суддя           М.І. Стамбула