Справа № 2-2928/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

04 жовтня 2010 року  , Дніпровський районний суд  м. Херсона у складі:

головуючого суддя                                                                                                             Стамбули М.І.,

при секретареві                                                                                                                    Ігнатенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :  

Позивач звернувся з вказаним позовом, в якому вказує, що  10.11.2007 року він передав у власність відповідачеві 77500,00грн. для оплати кредиту за автомобіль «Міцубіші лансер» д/н. НОМЕР_1, який відповідач повинна була передати у власність позивачу або повернути вказану вище суму коштів в строк до 30.12.2008р.,  про що  відповідачем власноручно була написана розписка про отримання зазначеної суми та зобов’язання сплатити кредит за вищезазначений автомобіль і передати його у власність позивачу або ж  про повернення суми грошових коштів у вказаний строк тобто до 30.12.2008р. У зазначений строк та до сьогоднішнього дня  ОСОБА_2  взяті на себе зобов’язання відповідно до власноручної розписки не виконала та й борг у повному обсязі не повернула, не дивлячись на неодноразові попередження позивача.  Просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 94129,59грн. в рахунок відшкодування боргу. Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення, зазначивши, що відповідача сплачує кредит відповідно до умов кредитного договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.526 ЦК України встановлено, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання(не належне виконання).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що  10.11.2007 року між  сторонами у справі було   укладено договір позики,  згідно якого  ОСОБА_1 . передав у борг  ОСОБА_2 . грошову суму в розмірі 77500,00грн. для погашення кредиту за автомобіль  «Міцубіші лансер» д/н. НОМЕР_1, яку відповідач зобов’язана була повернути до  30.12.2008  року, або ж передати у власність належний їй вищевказаний автомобіль.

У зазначений строк та до сьогоднішнього дня  відповідач  борг у повному обсязі не повернула, автомобіль на позивача не перереєструвала та на неодноразові попередження позивача відмовляється його повертати.

Щодо заявлених заперечень представника відповідача ,суд вважає їх необґрунтованим, оскільки відповідно до підписаної ОСОБА_2 розписки, вона взяла на себе зобов’язання сплатити кредит за автомобіль і передати його у власність ОСОБА_1 або ж повернути вказану в розписці суму в строк до 30.12.2008р., тобто виконати одне із взятих зобов’язань, а як вбачається з наданих представником відповідача банківських квитанцій відповідач сплачує кредит після дати встановленої в розписці, тобто після 30.12.2008р. до якої вона взяла на себе зобов’язання його сплатити і автомобіль не передала у власність позивачу, тобто не виконала жодного із взятих на себе зобов’язань.

Таким чином, враховуючи вимоги закону, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за розпискою від 10.11.2007 року у сумі 77500,00грн. в рахунок відшкодування основного боргу. А щодо вимог про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки у період дії договору, укладеного сторонами,  позивач користувався належним відповідачу автомобілем безоплатно.

Згідно зі ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджено судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку складаються з судового збору – 775,00грн. та витрат пов’язаних зі сплатою ІТЗ – 120,00грн.

Підстав для звільнення відповідача від відшкодування заборгованості та судових витрат судом не встановлено.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212-215, 294 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625, ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :  

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 77500,00грн. в рахунок відшкодування заборгованості за договором від 10.11.2007 року та судові витрати у розмірі 775,00грн., а всього – 78275(сімдесят вісім тисяч двісті сімдесят п’ять)грн. 00коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення апеляційної скарги в порядку ст.294 ЦПК України.

  Суддя                                                                                                            М.І. Стамбула