2-41/10/14  

РІШЕННЯ  

        ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ  

  23 грудня 2010 року  Київський районний суд м. Харкова у складі :головуючого  

судді     Чередник В.Є.,  

при секретарі    Поповій В.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, -  

          Встановив:  

У  лютому  2007  року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в розмірі 5280 грн. та моральну шкоду в розмірі 200 000 грн., яка була спричинена позивачу скоєним відносно нього злочином ОСОБА_3  

При цьому позивач посилався на те, що 01.03.2004 р.  кримінальна справа, порушена за ч.1 ст.122 КК України  по факту спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, провадженням закрита у зв"язку з спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.  

По матеріалам кримінальної справи,  ОСОБА_3 спричинив позивачу тілесні ушкодження, при цьому зіпсувавши костюм, сорочку, галстук, туфлі, зломав огорожу, рекламний щит, поштовий ящик. Після вказаних подій позивач знаходився на лікуванні у Люботинській лікарні, на що витрачав гроші  

Свої матеріальні збитки позивач оцінив у 5280 грн.  

Також, внаслідок вказаних подій позивачу були спричинені душевні страждання, що порушили його нормальні принципи життя, забрали час та перешкоджали здійснити свою мету.  

В ході розгляду справи  позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечувала, вважаючи позовні вимоги необгрунтованими, заперечуючи як проти самого факту спричинення відповідачем тілесних ушкоджень позивачу, так і проти наявності причинного зв"язку між тілесними ушкодженнями та наявністю будь-якої матеріальної та моральної шкоди .  

В судове засідання позивач подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, представник відповідача подала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позову заперечувала.  

Суд,  перевіривши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню.  

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.  

Постанововою Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2004 р.  кримінальна справа, порушена за ч.1 ст.122 КК України  по факту спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, провадженням закрита у зв"язку з спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.(а/с 2).  

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25.07.2006 року  апеляцію ОСОБА_1 на  постанову Київського районного суду м. Харкова від  12.04.2006 року про відмову у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду від 1.03.2004 р.  - залишено без задоводення, а постанову- без зміни.  

Відповідно до ст. 61 ч. 4 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов"язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.  

Враховуючи, що  кримінальна справа по факту спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, провадженням закрита у зв"язку з спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто не було винесено вироку, а прийнята постанова про закриття провадження, суд вважає, що позивач не звільняється від доказування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і щодо яких у сторін виникає спір.  

Відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в п. 2 постанови "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами), шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.  

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наданими ним в п. 5 постанови від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (в редакції постанови від 25.05.2001 року № 5), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього  в її заподіянні.  

Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача  шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.  

Однак, позивачем не надано та  матеріли справи не містять  будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_1, між діями ОСОБА_3 та спричиненою шкодою є зв"язок та є вина зазначеної особи.  

Наявні в матеріалах справи висновки  будівельно-технічної та судово-товарознавчої експертизи свідчать лише оцінку зіпсованого майна та вірогідну вартість роботи установлення огорожі.  

Відсутні докази вимушених змін у життєвих стосунках позивача і порушень звичайного порядку його життя, необґрунтований розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу, від клопотання про проведення психологічної експертизи позивач відмовився  

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  

Так, в ході судового розгляду позивачем не було надано суду жодних достовірних доказів, що підтверджували позовні вимоги та свідчили б про порушення відповідачем його  прав.  

Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.  

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11, 61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,ст.  1166, 1167  ЦК України, -  

ВИРІШИВ:  

  У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - відмовити.  

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Харківської області через Київський  районний суд м. Харкова апеляційної скарги.  

  Суддя