ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2006 р. | № 43/259 |
Вищий господарський суду України в складі колегії суддів:
Грейц К.В. - головуючого Волковицької Н.О. Бакуліної С.В. |
розглянувши касаційну скаргу | ТОВ “Будівельне підприємство “Кларус” |
на постанову | від 29.03.2006 |
Донецького апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду Донецької області № 43/259 |
за позовом | ТОВ “Будівельне підприємство “Кларус” |
до | ТОВ “ПО ТК-Донбас” |
про | стягнення 385619,50 грн. |
та зустрічним позовом | ТОВ “ПО ТК-Донбас” |
до | ТОВ “Будівельне підприємство “Кларус” |
про | стягнення 13137,08 грн. |
за участю представників: - позивача | не прибули |
- відповідача | Козлова О.А. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.02.2006 (суддя Зубченко І.В.), залишеним без змін постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2006 (у складі головуючого судді Стойки О.В., суддів Діброви Г.І., Шевкової Т.А.) відмовлено в задоволенні первісного позову, з врахуванням здійснених в порядку ст. 22 ГПК України уточнень, про стягнення 282018,30 грн., в т.ч. основний борг у сумі 98250 грн., пеня у сумі 20045,22 грн., інфляційні втрати у сумі 14880,68 грн., 3% річних в сумі 3454,40 грн., збитки у розмірі вартості порожнього пробігу автомобілю у сумі 6218,20 грн., збитки у вигляді не отриманого прибутку у сумі 69389 грн., збитки в сумі 74599 грн. коштів, зарезервованих в рахунок остаточного розрахунку на підставі п.6.3 договору підряду №40 від 10.04.2004; задоволено у повному обсязі зустрічний позов про стягнення неустойки за порушення виконання зобов’язання за договором підряду № 40 від 10.04.2004 в сумі 13137,08 грн.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що, оскільки первісний позивач підрядні роботи не виконував належним чином, відповідач правомірно відмовився від укладеного з ним договору, повністю розрахувавшись за виконану частину підрядних робіт, проте зустрічні позовні вимоги відповідача, що виникли саме внаслідок невиконання первісним позивачем умов договору, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
ТОВ Будівельне підприємство “Кларус” з рішенням та постановою у справі не згодне, в зв’язку з чим звернулось з касаційною скаргою, в якій просить судові акти скасувати, первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи припустилися порушення норм чинного законодавства, зокрема, судом не враховано, що в зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань з авансування робіт, позивач згідно ч.3 ст.320 ГК України зупинив виконання підрядних робіт, натомість відповідач в порушення приписів ст.188 ГК України, ст.ст. 525, 651 ЦК України в односторонньому порядку розірвав договір підряду, що не позбавляє його обов’язку оплатити вартість виконаних робіт з врахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, а також відшкодувати завдану шкоду, при цьому, рішення про стягнення з позивача неустойки за зустрічним позовом прийняте судом з порушенням ст. 883 ЦК України, оскільки договором встановлена відповідальність підрядника у вигляді сплати неустойки лише у разі порушення строку закінчення робіт по об’єкту в цілому, не за окремим етапом.
ТОВ “ПО ТК-Донбас” у відзиві на касаційну скаргу і його представник в судовому засіданні касаційної інстанції проти задоволення вимог касаційної скарги заперечив, вважаючи її необґрунтованою і такою, що суперечить дійсним та встановленим обставинам справи.
Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
У зв’язку хворобою судді Глос О.І. в складі колегії суддів, якою касаційна скарга була призначена до розгляду, відбулись зміни. Заступник голови Вищого господарського суду України Осетинський А.Й. ухвалою від 08.06.2006 відповідно до ст. ст. 41, 42 Закону України “Про судоустрій України” призначив для розгляду справи господарського суду Донецької області № 43/259 колегію суддів у складі: головуючого судді Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Волковицької Н.О.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, між сторонами за справою 10.04.2004 укладений договір підряду № 40 (далі –Договір), за умовами якого ТОВ “Будівельне підприємство “Кларус” (підрядник) зобов’язалось виконати підрядні роботи по об'єкту „Ремонт покрівель виробничих площ ТОВ “ПО ТК-Донбас” (замовника) загальною площею 25000 кв.м, у тому числі: 1 черга -15000 кв.м, 2 черга -10000 кв.м.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 3.1 та 3.3. Договору вартість першої черги складає 882000 грн., перевищення витрат, у порівнянні з договірною вартістю, компенсується ТОВ БП “Кларус” за власний рахунок, строк виконання робіт за першою чергою об’єкту складає 4 календарних місяця з дати початку виконання робіт, якою є - 01.05.2004, строк виконання робіт другої черги - 3 календарних місяця з дати початку виконання робіт, яка узгоджується сторонами додатково.
Умовами пункту 6 Договору сторони визначили порядок розрахунків, зокрема, фінансування робіт здійснюється замовником у формі авансування та проміжних розрахунків за виконані роботи у межах 90% договірної вартості, відповідно до графіку фінансування, який є невід'ємною частиною Договору, при цьому, замовник здійснює проміжні розрахунки за виконані роботи на протязі 10 календарних днів з дня прийняття виконаних робіт на підставі актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт та затрат за формою КБ-3 за результатом відшкодування поточної вартості витрачених при виконанні робіт будівельних матеріалів, яка визначається у відповідності з відомістю ресурсів та за результатом резервування 10% вартості виконаних робіт в рахунок кінцевого розрахунку. Також замовник здійснює авансування виконання робіт у розмірі величини поточної вартості матеріалів згідно відомості ресурсів у відповідності з Графіком фінансування робіт.
Додатками до Договору, які є його невід'ємною частиною, сторони узгодили: договірну ціну № 44 першої черги (додаток №1) з локальним кошторисом №44/1, відомістю ресурсів до договірної ціни, розрахунком № 44/1-2 загальновиробничих затрат у складі договірної ціни, графік проведення робіт 1-ої черги (додаток №2), визначивши критерій оцінки їх виконання у грошових одиницях, а саме у травні 2004р. на суму 112,9 тис.грн., червні -189,37 тис.грн., липні -263,33 тис.грн., серпні -317,21 грн., всього на загальну суму 882 тис.грн., графік фінансування 1-ої черги (додаток №3), відповідно до якого авансові платежі повинні сплачуватись 20-22.04.2004 в сумі 50 тис.грн., 15-25.05.2004 в сумі 100 тис.грн., 15-25.06.2004 в сумі 205 тис.грн., 15-25.07.2004 в сумі 178,142 тис.грн, а проміжні платежі сплачуються 17.06.2004 в сумі 82,886 тис.грн., 17.07.2004 в сумі 88,886 тис.грн., 17.08.2004 в сумі 88,886 тис.грн.
Отже, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, суми, що підлягають сплаті у відповідні періоди, встановлені у графіку фінансування, співпадають із вартістю виконання робіт та періодами, що вказані в графіку проведення робіт.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій також встановлено, що друга черга виконання робіт сторонами Договору узгоджена не була, отже, предметом доказування в межах даної справи є виконання умов Договору стосовно об’єкту першої черги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ БП “Кларус” виконав роботи першої черги, які були прийняті ТОВ “ПО ТК-Донбас” за актами приймання-передачі, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками, а саме: № 1 від 31.05.2004 за травень на суму 78977 грн., № 2 від 30.06.2004 за червень на суму 76324 грн., № 3 від 30.07.2004 за липень на суму 221748 грн., № 4 від 31.08.2004 за серпень на суму 206381 грн., а всього на загальну суму 583430 грн.
В рахунок оплати виконаних робіт ТОВ “ПО ТК-Донбас” перерахувало ТОВ БП “Кларус” авансовими та проміжними платежами грошові кошти за платіжними документами: № 266 від 23.04.2004 - 50000 грн., № 364 від 19.05.2004 - 100000 грн., № 428 від 07.06.2004 - 100000 грн., № 495 від 02.07.2004 - 62776 грн., № 544 від 13.07.2004 - 45186 грн., № 547 від 14.07.2004 - 105000 грн., № 600 від 02.08.2004 - 178000 грн., № 739 від 13.09.2004 - 45000 грн., а всього на загальну суму - 685962 грн.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, проаналізувавши наведені обставини, дійшли правомірного висновку про відсутність заборгованості відповідача по оплаті виконаних позивачем робіт, що є підставою для відмови у задоволенні вимог первісного позову про стягнення боргу з нарахуванням інфляційних та річних.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Умовами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з приписами ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій було достеменно встановлено, що у період, визначений для виконання і завершення першого етапу робіт, тобто з травня по серпень 2004 року, позивач свої зобов’язання за Договором виконував не у відповідності до встановлених графіком робіт обсягів, а на дату завершення строку виконування робіт - 31.08.2005 виконав підрядні роботи лише на 66,1%.
Доводи позивача, що рішення про зупинення саме ним з 14.09.2004 проведення робіт було прийняте в зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань з авансування робіт, спростовується матеріалами і встановленими судовими інстанціями обставинами справи, оскільки, як зазначено вище, станом на 14.09.2004 сальдовий баланс складав на користь замовника (відповідача) 102532 грн., тобто зазначені кошти знаходились у розпорядженні підрядника (позивача), тому зупинення роботи підрядником не було зумовлене відсутністю необхідних коштів.
Посилання скаржника як на підставу своїх позовних вимог на той факт, що відповідач проводив фінансування робіт з порушенням встановленого графіку, правомірно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки такі дії відповідача кореспондуються саме з його правом, наданим нормою ч. 3 ст. 538 ЦК України, і внаслідок неналежного виконання умов Договору позивачем як за строками, так і за обсягом, відповідач почав здійснювати авансові платежі пропорційно обсягу виконуваних робіт, тому підстави для стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне фінансування робіт у вигляді пені в сумі 20045,22 грн. відсутні.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Право замовника на односторонню відмову від договору підряду встановлене нормою ч. 2 ст. 849 ЦК України, згідно якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Таким чином, оскільки позивач підрядні роботи не виконував належним чином, відповідач правомірно листом від 22.09.2004 №13-1-883 відмовився від укладеного з ним Договору, отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків, пов’язаних з противоправною відмовою відповідача від договору, зокрема, у вигляді не одержаного прибутку у сумі 69389 грн., не одержаних грошових коштів, які б мали бути зарезервовані на підставі п.6.3 Договору в рахунок остаточного розрахунку, в сумі 74599 грн., та вартості порожнього пробігу автомобілю в сумі 6218,20 грн., правомірно визнані судами попередніх інстанцій такими, що не підлягають задоволенню за відсутності всіх складових умов застосування вищевказаної цивільно-правової відповідальності, зокрема, винного порушення зобов'язання відповідачем, безпосереднього причинного зв'язку між збитками позивача та господарським правопорушенням відповідача.
Щодо зустрічного позову про стягнення неустойки у сумі 13137,08 грн. за порушення строку закінчення робіт за спірним Договором, то такі вимоги ґрунтуються на приписах чинного законодавства і умовах Договору.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом. Згідно п.9.1 Договору у разі порушення строку закінчення виконання робіт по об’єкту, підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,2 % від вартості незавершених виконанням робіт за кожен день прострочення.
Умовами Договору передбачено, що закінчення робіт першої черги повинно бути здійснене до 31.08.2004 і, оскільки, друга черга виконання робіт сторонами Договору узгоджена не була, отже, перша черга набула статусу об’єкту в цілому. Внаслідок не виконання позивачем своїх зобов’язань належним чином і у встановлений Договором строк відповідач 22.09.2004 відмовився від Договору, тому нарахування підрядникові (відповідачеві за зустрічним позовом) неустойки в розмірі 0,2% за період прострочення закінчення робіт з 31.08.2004 по 22.09.2004 правомірно здійснено замовником (позивачем за зустрічним позовом).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення первісного позову та законність і обґрунтованість вимог зустрічного позову, і вважає, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2006 у справі господарського суду Донецької області № 43/259 залишити без змін.
Касаційну скаргу ТОВ “Будівельне підприємство “Кларус” залишити без задоволення.
Головуючий К.В.Грейц
Судді Н.О.Волковицька
С.В.Бакуліна