Справа № 2а-4127/10  

  ПОСТАНОВА  

Іменем України  

  21.12.2010р.                       м.Херсон  

    Суддя Суворовського районного суду м.Херсона Гонтар Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Суворовському районі м.Херсона про зобов’язання до вчинення певних дій, -  

  в с т а н о в и в:  

Позивач 29.11.2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Суворовському районі м.Херсона  у якому просить  зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.01.2007 р., по 31.09.2010р.  

Ухвалою суду при відкритті провадження позовні вимоги поза межами строку звернення до адміністративного суду залишені без розгляду у зв'язку із його пропуском і відсутністю заяви про поновлення строку.  

Представником відповідача подано заперечення на позов, згідно якого Управління Пенсійного Фонду України в Суворовському районі м.Херсона адміністративний позов не визнає, посилаючись на те, що соціальна допомога дітям війни виплачується з 28 травня 2008 року відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 530, оскільки  поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня  2003 року (далі - Закон №1058-ІV), застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни». Крім того посилаються на відсутність коштів та належного законодавчого врегулювання.  

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини:  

Позивач, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні та паспорті позивача, копії яких є в матеріалах справи, та не заперечується відповідачем.  

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Херсона, отримує пенсію за віком та має правовий статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.  

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 року.  

У 2010 році дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.  

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня  2003 року (далі - Закон №1058-ІV), застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст.6 Закону  № 2195-IV, то вони є безпідставними.  

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.  

Положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.  

Не визначеність у Законі іншого, ніж вищенаведеній нормі Закону, розміру для обчислення підвищення до пенсії особам зі статусом «дитина війни», не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як про це визначено у ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

За таких обставин, посилання відповідача на положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є недоречними та судом до уваги не приймається.  

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону № 2195-IV, який має вищу юридичну силу.  

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про прояв відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за вказані періоди перерахунок надбавки до пенсії позивачу та виплатити  пенсію у розмірі, встановленому ст.6 Закону № 2195-IV.  

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в задоволенні вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону № 2195-IV).  

Відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо правомірності його бездіяльності, також як і не наведено підстав не застосування у виниклих правовідносинах належним чином положень ст.7 Закону № 2195-IV, якою визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень та зобов’язати його вчинити певні дії щодо усунення порушень.  

Згідно абзацу 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р. №12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.    

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.    

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.    

Враховуючи, що держава бере на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії і поклала виконання обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який через місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.    

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх обов’язків, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону.    

Суд не може погодитися з доводами відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.    

Вимоги  про зобов’язання  відповідача  щомісяця провадити нарахування та виплату  позивачу щомісячної державної допомоги до пенсії як “дитині війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягають, оскільки суд не може визначати відповідачу зобов'язання на майбутнє, без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені в сторону зменшення (збільшення) шляхом внесення змін до закону.  

Враховуючи викладене, аналізуючи положення чинного законодавства України та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.  

На підставі викладеного, керуючись ст.22 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.11, 69-71, 99, 100, 160, 162, 183-2  КАС України, суд -  

  п о с т а н о в и в   :  

  Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Суворовському районі м.Херсона про зобов’язання до вчинення певних дій – задовольнити.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Херсона щодо не нарахування доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 29.05.2010 року по 21.12.2010 року.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Херсона здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоотриманої з 29.05.2010 року по 21.12.2010 року, суми пенсії підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року та вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати, з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського адміністративного апеляційного суду через Суворовський районний суд м.Херсона шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання її копії.  

    Суддя                                                                                       Д.О. Гонтар