Справа №2-1318/10  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

17 вересня 2010 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Циганій С.І., при секретарі - Роман Н.С.,  

за участю позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу від 06.02.2010 р. недійсним, витребуванням майна та визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,  

встановив:  

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Голопристанського районного суду Херсонської області з позовом, в якому просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу 31/51 від 06.02.2010р. транспортного засобу SSANG YONG KYRON, укладений між нею та ОСОБА_2, витребувати вказаний автомобіль та визнати право власності за нею на жилий будинок АДРЕСА_2 на території Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Заявою ОСОБА_1 відмовилась від позовної заяви в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу 31/51 від 06.02.2010р. транспортного засобу, відмова прийнята судом.  

Посилається на те, що з 02.07.1993р. по 05.02.2010р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, за розпискою від 10.12.2008р. отримала у відповідача кошти у розмірі 200000,00 грн. на будівництво житлового будинку в СТ «Будівельник-3». У зв'язку з тим, що вказане майно згідно ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та на його продаж не отримана згода подружжя позивач, вважає, перехід права власності на житловий будинок відбувся неправомірно, у зв'язку чим просила визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно.  

ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_2. Посилався на те, що між ним та відповідачем був укладений договір про спільну діяльність від 09.12.2008р. по будівництву спірного майна на подарованій відповідачці земельній ділянці. На підставі п.7.4.1 Договору про спільну діяльність до нього перейшло право власності на спірне майно, у зв'язку з чим він є власником спірного майна, а оскільки відповідач не визнає його право власності на будинок, яке до нього перейшло на підставі умов вказаного договору та пред'явив первісний позов, вважає, що остання оспорює його право у зв'язку з чим просив визнати за ним право власності.  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.  

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 підтримав свої позовні вимоги, просив зустрічний позов задовольнити, а у первісному позові ОСОБА_1 відмовити.  

ОСОБА_1 просила відмовити у зустрічному позові у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_2  

Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ОСОБА_3, який є третьою особою за первісним та відповідачем за зустрічним позовом у судове засідання не з'явився.  

Заслухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.  

Первісний позов задоволенню не підлягає. Зустрічний позов обгрунтований та підлягає задоволенню.  

Судом встановлено, що з 02.07.1993р. ОСОБА_1 з ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить свідоцтво про шлюб від 02.07.1993р.  

З будинкової книги прописки громадян, які мешкають в будинку АДРЕСА_1, вбачається що ОСОБА_1 є зареєстрованою у вказаному будинку з 05.09.1997р., ОСОБА_3 є зареєстрованим у вказаному будинку з 04.10.1997р. На підставі рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05.02.2010р. шлюб укладений позивачем з ОСОБА_3 розірвано.  

18.02.2010р. відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис   за№   33 від 18.02.2010р.  

З будинкової книги прописки громадян, які мешкають в будинку АДРЕСА_1, вбачається відмітка про зняття ОСОБА_3 з реєстрації 24.04.2003р.  

Позивач у судовому засіданні пояснила, що з моменту зняття ОСОБА_3 з реєстрації у вказаному будинку вона з ОСОБА_3 спільного господарства не веде, разом не проживають, з того часу в них були роздільні бюджети.  

Згідно довідки голови квартального комітету № 9 від 29.06.2010 р. ОСОБА_3 з 24.04.2003р. виписаний та за вказаною адресою з моменту зняття з реєстрації не проживає.  

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона 22.06.2007р. по справі № 2- 3039/07 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі, однак шлюб носить формальний характер.  

Таким чином, шлюбні відносини ОСОБА_1 з ОСОБА_3 фактично припинені у квітні 2003р.  

За договором дарування земельної ділянки від 04.12.2008р. позивачці подаровано земельну ділянку площею 1200 кв.м., яка розташована в садівничому товаристві «Будівельник- 3», Великокардашинської сільської ради, Голопристанського району Херсонської області.  

У відповідності до п.2 ч.І ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.  

Згідно ч. 2 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою за час шлюбу на підставі договору дарування.  

Судом встановлено, що за пропозицією ОСОБА_1 09.12.2008 р. між нею та ОСОБА_2 було укладено договір про спільну діяльність, за умовами договору сторони домовилися про організацію спільної діяльності для досягнення певної мети, а саме будівництва спірного жилого будинку, договором визначені обов'язки сторін щодо будівництва вказаного будинку.  

Згідно ч. 1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасник) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.  

Згідно ч.1 ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій  

формі.  

Відповідно до ст.207 ч.2 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.  

ОСОБА_2 виконані зобов'язання за договором про спільну діяльність від 09.12.2008р., здійснено будівництво спірного будинку за власні кошти, що підтверджується договором підряду № 04 від 04.02.2009 р. та квитанціями до прибуткових касових ордерів.  

Згідно п. 7.4. договору про спільну діяльність дія цього Договору може бути припинена за заявою однієї із Сторін в разі невиконання другою Стороною своїх зобов'язань.  

Згідно п. 7.4.1 Договору у разі невиконання зобов'язань за договором стороною 1 сторона 2 повинна компенсувати вартість зроблених внесків, після чого припиняється право сторони 1 на спільну власність, передбачене п. 6.1 договору, та право власності на об'єкт будівництва переходить до сторони 2.  

ОСОБА_1, згідно умов договору надала для будівництва земельну ділянку, однак не виконала умови договору про спільну діяльність від 09.12.2008 p., кошти отримані за розпискою у ОСОБА_2 від 10.12.2008 р. у розмірі 200000,00 грн. не внесла для проведення будівельних робіт, а також не виконала інші обов'язки, а саме не отримала дозвіл на будівництво та виконання будівельних робіт, не розробила проект, у зв'язку з чим звернулась до Голопристанського районного суду м. Херсона з позовом про визнання права власності на житловий будинок.  

Голопристанським районним судом м. Херсона 02.07.2009р. винесено рішення по справі № 2-1145/09 про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний будинок.  

У зв'язку з невиконанням умов договору про спільну діяльність від 09.12.2008 р. ОСОБА_2 01.08.2010 р. звернувся до ОСОБА_1 з заявою про припинення договору про спільну діяльність, повернення коштів за розпискою.  

05.05.2010 р. ОСОБА_1 звернулася з вимогою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування будинком та земельною ділянкою.  

Позивач за зустрічним позовом вважає, що пред'явленням ОСОБА_1 вимоги та позову про визнання за нею права власності на спірний жилий будинок, остання не визнає його право власності та оспорює його.  

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  

У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.  

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.  

За Договором про спільну діяльність сторонами досягнуті всі істотні умови, а саме визначений предмет Договору, координація спільних дій, досягнута згода щодо внесків, обов'язків сторін, права власності на спільне майно та інші умови, якими є участь в результатах спільних дій, відповідальність сторін, строк дії та інші положення, визначені реквізити сторін.  

Відповідно до ст.328 ч.І ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.  

Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.  

Оскільки до ОСОБА_2 згідно п. 7.4.1 договору про спільну діяльність перейшло право власності на спірне майно, суд приходить до висновку про задоволення зустрічних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на жилий будинок № 24 з господарськими та побутовими спорудами, розташованими за адресою садівниче товариство «Будівельник-3» на території Великокардашинської сільської ради Голопристанського району, оскільки його права оспорюються та не визнаються позивачем за первісним позовом.  

Суд вважає, що оскільки ОСОБА_2 виконані зобов'язання за договором про спільну діяльність від 09.12.2008 p., здійснено будівництво спірного будинку за власні кошти, що підтверджується договором підряду № 04 від 04.02.2009 p., квитанціями до прибуткових касових ордерів, копіями накладних, та земельна ділянка на якій розташоване спірне майно не була об'єктом спільної власності подружжя на підставі п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України та саме спірне майно не входить до об'єкту права спільної сумісної власності, згідно ст. 61 СК України, суд приходить до висновку, що визнанням права власності на спірне майно за ОСОБА_2 ' не порушуються права третьої особи ОСОБА_3  

Керуючись ст.57 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 16,207,328,392,626,628,629,1130,1132 ЦК України, ст.10,11,60, 61, 209, 213-215, 218, 292- 294 ЦПК України, суд,  

вирішив:  

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.  

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 - задовольнити.  

Визнати за ОСОБА_2 право власності на жилий будинок АДРЕСА_2 на території Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  

Суддя                                                                                                                                              С.І.Циганій