Справа АДРЕСА_2-239/10  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И  

    18 листопада 2010 року Дубровицький районний суд Рівненської області в складі:  

  головуючого судді Сидоренко З.С.,  

  за участю секретаря Пінчук О.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дубровицької районної державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,  

  В С Т А Н О В И В:  

  Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Дубровицької районної державної нотаріальної контори та просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 вересня 1997 року, що видане державним нотаріусом Дубровицької районної державної нотаріальної контори відповідачу ОСОБА_2 на спадкове майно, що складається з 57/100 частки житлового будинку з господарськими приміщеннями, що розташований в АДРЕСА_1  

Свої вимоги мотивує тим, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 вересня 1997 року, що видане державним нотаріусом Дубровицької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2 на спадкове майно, що складається з 57/100 частки житлового будинку з господарськими приміщеннями, що розташований в АДРЕСА_1 порушує його права, як спадкоємця першої черги, так як позбавляє права на спадщину його батька та можливості її прийняти. Вважає, що таке свідоцтво є недійсним.  

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Пояснив, що з 1975 року його мати ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з його батьком ОСОБА_5. Однак подружнє життя батьків не склалося, а тому у 1979 році вони розлучилися. За час перебування у шлюбі, батьки побудували будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 22 квітня 1982 року за рішенням Зарічненського районного суду даний будинок було розділено між батьками. В результаті цього поділу частка матері склала 43% від усього домоволодіння, батька – 57%. Зазначені частки було виділено у дві окремі квартири під номерами АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 Квартира №АДРЕСА_1, яка належала його матері, на даний час належить йому на підставі договору дарування. ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла друга дружина його батька. У 2009 році, коли він розпочав оформляти документи на право приватної власності на квартиру №АДРЕСА_1 та на частку спадщини його батька, йому стало відомо про наявність свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.09.1997 року, яке видане на ім'я ОСОБА_2, сина другої дружини батька. Однак законодавство, що діяло на час смерті батька та теперішнє законодавство передбачає право неповнолітніх осіб на обов'язкову частку у спадщині, оскільки на момент смерті батька він був неповнолітній. Таким чином, нотаріус повинен був видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на АДРЕСА_1/3 частки спадкового майна, що складає 19/100 частки квартири АДРЕСА_2, на яку мала право ОСОБА_6 після смерті його батька. При цьому він має право на обов'язкову частку спадкового майна батька, яка на час відкриття спадщини становила не менше 2/3, що складає 38/100 частки квартири його батька. Просить позов задоволити повністю.  

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Пояснив, що не порушував права позивача, як спадкоємця, після смерті його батька та не позбавляв можливості її прийняти. На момент оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу було 21 рік, тобто він був повнолітнім і міг самостійно скористатися своїм правом і прийняти спадщину у встановлений законом строк. Однак позивач цим правом не скористався. Крім того, твердження позивача, про те, що він не знав до 2009 року про наявність свідоцтва не відповідає дійсності. Після отримання ним вищезазначеного свідоцтва він у 1998 році запросив позивача та його матір у належну йому уже на той час частину будинку. Ознайомивши їх із свідоцтвом, він запропонував викупити у них їх частину будинку, але оскільки запропонована ними ціна його не влаштувала, то він відмовився. Після того, мати позивача неодноразово зверталася до нього продати весь будинок, але він не погодився. Просить в позові відмовити.  

Представник відповідача Дубровицької районної державної нотаріальної контори – державний нотаріус Таборовець М.І. позов не визнав. Пояснив, що спадщина була оформлена правильно, на підставі діючого на той час законодавства. Просить в позові відмовити.  

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд в задоволенні позову відмовляє з наступних підстав.  

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003 р.) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.  

Оскільки цивільні відносини, зазначені в позовній заяві, виникли у 1997 році, то даний спір буде регулюваться Цивільним кодексом Української РСР (1963 р.).  

Як вбачається із свідоцтва про смерть (а.с.8) ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.  

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_6 – друга дружина померлого ОСОБА_5.  

Відповідно до ч.АДРЕСА_1 ст.551 ЦК Української РСР (1963 р.) якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).  

Спадкоємцем першої черги по закону померлої ОСОБА_6 являється її син, відповідач по справі, ОСОБА_2  

Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.09.1997 року (а.с.28) спадкоємцем майна ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, яка фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року є син ОСОБА_2  

Частиною АДРЕСА_1 ст.552 ЦК Української РСР (1963 р.) спадкоємець, який вступив у володіння і управління спадковим майном до з'явлення інших спадкоємців, не вправі розпоряджатися спадковим майном (продавати, заставляти та ін.), поки не мине шість місяців з дня відкриття спадщини або поки не буде одержано ним свідоцтво про право на спадщину.  

Відповідно до ч.2 ст.553 ЦК Української РСР (1963 р.) вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини  

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено в судовому засіданні, позивач не вчинив жодної з дій передбачених ст.549 ЦК Української РСР (1963 р.), що свідчать про прийняття спадщини, тобто не скористався правом на прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5  

Суд вбачає, що Дубровицька державна нотаріальна контора при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.09.1997 року, зареєстровано в реєстрі за №2803, спадкова справа №190 на ім'я ОСОБА_2 керувалась рішенням Зарічненського райнарсуду від 22.04.1982 року, постанови голови Зарічненського райсуду від 21.05.1997 року та акту про закінчення будівництва від 07.10.1992 року, які зареєстровані у Рівненському ОБТІ під реєстровим №9-157-2057.  

Враховуючи вищенаведене, суд рахує, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.09.1997 року видане Дубровицькою державною нотаріальною конторою законно, на підставі діючого на той час законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову.  

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215, 292,294 ЦПК України, суд  

  В И Р І Ш И В:  

  В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дубровицької районної державної нотаріальної контор про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відмовити за безпідставністю.  

  Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд з поданням апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  

  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.  

    Суддя:   підпис.  

  З оригіналом згідно.  

  Голова Дубровицького  

районного суду                 З.С.Сидоренко