Справа № 161/9459/24

Провадження № 2/161/3028/24

Р І Ш Е Н Н Я

                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року                                                місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Філюк Т.М.

       за участі секретаря судових засідань Октисюк С.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" про визнання договору недійсним, визнання відмови у компенсації втраченого заробітку протиправною, визнання бездіяльності щодо відмови у компенсації вартості послуг протиправною, стягнення втраченого заробітку та стягнення витрат, -

в с т а н о в и в :

        ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" про визнання договору недійсним, визнання відмови у компенсації втраченого заробітку протиправною, визнання бездіяльності щодо відмови у компенсації вартості послуг протиправною, стягнення втраченого заробітку та стягнення витрат. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 21.08.2023 між ним та Луцькою філією Волинського обласного центру зайнятості був укладений договір про направлення на навчання за професією «водій тролейбуса». Згідно договору № 035023082100003 від 21.08.2023, укладеного між Луцькою філією Волинського обласного центру зайнятості та КП «Луцьке підприємтсво електротранспорту» роботодавець взяв на себе зобов`язання протягом 15 днів з дати успішного завершення навчання працевлаштувати його за професією «водій тролейбуса». Вважає, що вказаний договір є протиправним та недійсним в частині відсутності істотної умови обов`язкової оплати вартості послуг, пов`язаних із складанням теоритичного іспиту із ПДР та отримання посвідчення водія транспортного засобу категорій «В1», «В» та «Т», як складової навчання професії «водій тролейбуса». У зв`язку з тим, що він самостійно оплатив вартість витрат, пов`язаних з отриманням посвідчення водія транпсортних засобів, просить кошти в сумі 815 гривень стягнути з відповідача на його користь. Крім того, вказує, що 05.03.2024 він самостійно оплатив вартість посвідчення водія в сумі 515 грн та лише 08.03.2024 із недотриманням строків, обумовлених договором від 21.08.2023 був працевлаштований у КП «Луцьке підприємство електротранспорту» на посаду водія тролейбусап 3 класу. У зв`язку з чим, вважає, що за період з 28.11.2024 (крайня дата працевлаштування за договором) по 05.03.2024 відповідач зобов`язаний сплатити йому втрачений заробіток в сумі 37 341,7 гривень.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду від 22 травня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі з проведенням підготовчого засідання.

14 червня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує на безпідставність позовних вимог та просить відмовити в задоовленні позову. Наголошує на пропуску строків звернення до суду за вирішенням трудового спору.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідиивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задовленні позовних вимог.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України  договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Предметом оскарження в даній справі є договір № 035023082100003 про організацію професійного навчання безробітних на замовлення роботодавця від 21 серпня 2023 року.

Відповідно до даного договору, укладеного між Луцькою філією Волинського обласного центру зайнятості та КП «Луцьке підприємством електротранспорту», предметом договору є організація навчання семи зареєстрованих безробітних у закладі освіти на замовлення роботодавця з подальшим їх працевлаштуванням у цього роботодавця після завершшення навчання за вижданими центром зацйнятиості сертифікатами на навчання за професією, програмою кваліфікації « Водій тролейбуса».

Відповідно до додатку 1 у списку безробітних, які будуть працевлаштовані після заверершення навчання, вказано позивача ОСОБА_1

22 серпня 2023 року було укладено договір № 03/03 про організацію професійного навчання, відповідно до якого КП «Луцьке підприємство електротранспорту» бере на себе зобов`язання на підставі сертифікату на навчання здійснити надання осітньої послуги здобувачу освіти, а саме професійна підготовка за професією водій тролейбуса у період з 22 серпня 2023 року по 13 листопада 2023 року.

Договір № 035023082100003 про організацію професійного навчання безробітних на замовлення роботодавця від 21 серпня 2023 року укладений у відповідності до Законів України « Про зайнятість населення», «Про загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття» та Умов Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 24.03.2023 № 264.

Частина друга пункту 4 Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 24.03.2023 № 264, визначає, що професійне навчання безробітних здійснюється в закладах вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти, зокрема в закладах професійної (професійно-технічної) освіти Державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання (далі - заклад освіти), безпосередньо в роботодавців - замовників кадрів (далі -  роботодавець) за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд).

Пукт 11 Порядку передбачає, що сертифікатом на навчання гарантується оплата центром зайнятості закладу освіти або роботодавцю, що надають платні освіті послуги з організації професійного навчання безробітних, вартості навчання безробітного в розмірі, що не перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня поточного року. Вартість навчання безробітного не може перевищувати вартості, заявленої/актуалізованої закладом освіти під час відбору центром зайнятості закладів освіти для організації професійного навчання безробітних або заявленої/актуалізованої роботодавцем в інформації про організацію професійного навчання безробітних за індивідуальною формою навчання на робочому місці (на виробництві) або шляхом стажування з подальшим працевлаштуванням у роботодавця. Вартість професійного навчання безробітного розраховується закладом освіти, який надає платні освітні послуги з організації професійного навчання безробітних, відповідно до Порядку надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом МОН, Мінекономіки, Мінфіну від 23 липня 2010 р. № 736/902/758, інших вимог законодавства, що регламентує діяльність закладу освіти. Якщо вартість навчання перевищує максимальну вартість сертифіката на навчання, різниця вартості навчання може бути оплачена безробітним самостійно або за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством. Розмір вартості навчання за весь його період зазначається в договорі, що укладається між закладом освіти та безробітним або між роботодавцем і безробітним, і не підлягає зміні. Заклад професійної (професійно-технічної) освіти Державної служби зайнятості здійснює професійне навчання безробітного за виданим центром зайнятості сертифікатом на навчання в межах та обсягах коштів, передбачених у бюджеті Фонду на їх утримання.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними вважаються умови, які необхідні і достатні для укладення договору. Це випливає зі статті 638 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами в потрібній для відповідних випадків формі досягнуто згоди зі всіх істотних його умов. Це означає, що за відсутності хоча б однієї з таких умов договір не може вважатися укладеним. Водночас, якщо досягнуто згоди щодо істотних умов, то договір набирає чинності, навіть якщо не містить якихось інших умов. Саме тому такі умови ще називають необхідними. Визначення кола істотних умов залежить від специфіки кожного конкретного договору.

За змістом ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Договір, який вважає позивач недійсним в частині, включає всі істотні умови, визначені для договору про надання послуг, зокрема: предмет договору, надання послуг виконавцем, оплата послуг замовником наданих виконацем послуг, відповідальність сторін, строк дії договору.

На переконання суду, оскаржуваний договір містить всі істотні умови договору, визначені законодвством України для такого виду договорів, а тому підстав для визнання його протиправним та недійсним з підстав, на які вказує позивач, немає.

Твердження позивача про те, що умови договору мали б містити вимоги про обов`язковість оплати вартості послуг, пов`язаних із складанням теоретичного іспиту з ПДР та отримання посвідчення водія транспортного засобу категорій «В1», «В» та «Т», як складової навчання професії «водій тролейбуса», не грунтуються на вимогах чинного щзаконодавства України.

Також не підлягає до задоволення заявлена позивачем вимога про визнання бездіяльності КП «Луцьке підприємтсво електротранспорту» щодо відмови у компенсації вартості послуг, пов`язаних із складанням теоритичного іспиту із ПДР та отримання посвідчення водія транспортного засобу категорій «В1», «В» та «Т» та стягнення на його користь витрат пов`язних із отиманням посвідчення водія в сумі 815 гривень.

       Так, відповідно до п.16 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, що затверджене Постановою Кабінету Мінстрів України від 08 травня 1993 року № 340, посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний, практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС. Теоретичний іспит може прийматися територіальними сервісними центрами МВС через центри надання адміністративних послуг на основі узгоджених рішень сервісних центрів МВС та органів, які прийняли рішення про утворення центрів надання адміністративних послуг, за умови наявності у відповідних приміщеннях центрів надання адміністративних послуг, у яких прийматиметься теоретичний іспит, технічних засобів контролю (у тому числі фото-, відео-, аудіотехніки). Теоретичний іспит складається особою, яка пройшла відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувала зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів. До складення практичного іспиту допускається особа, яка успішно склала теоретичний іспит (у передбачених цим Положенням випадках) та пройшла відповідну підготовку з практичного керування транспортним засобом в акредитованому закладі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 № 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання" визначено перелік і вартість платних послуг, що надаються Територіальними органами з надання сервісних послуг МВС, зокрема складання теоретичного і практичного іспиту, отимання посвідчення водія.

Договором № 035023082100003 про організацію професійного навчання безробітних на замовлення роботодавця від 21 серпня 2023 року було передбачено організацію навчання позивача і його працевлаштування, а здача іспиту в сервісному центрі є особистою відповідальністю особи, яка здає цей іспит у територальному сервісному центрі МВСМ та в подальшому отримує посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. А тому, твердження позивача про те, що супутні витрати, зокрема оплата вартості платних послуг, які надаються Територіальними центрами з надання сервісних послуг, мають бути закладені у вартість навчання, на увагу суду не заслуговують.

Щодо вимоги позивача про компенсацію втраченого заробітку водія тролейбуса 3 класу за період з 28.11.2023 року по 05.03.2024 року, то такі вимоги також до задоволення не підлягають.

Відповідно до матиеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до наказу (розпорядження) № 133 від 28 листопада 2023 року прийнятий на роботу за строковим трудовим договором з 28.11.2023 по 29.12.2023 на посаду водія тролейбуса 3 класу. Наказом ( розпорядженням) № 149-к від 29.12.2023 ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України за закінченням терміну строкового трудового договору.

Відповідно до довідки від 13 червня 2024 року при звільненні ОСОБА_1 була нарахована компенсація за 2 дні невикористаної щорічної відпустки в сумі 966,40 грн, та після всіх утримань виплачено 777,95 грн.

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача компенсації втраченого заробітку за перід з 28.11.2023 по 05.03.2024 позивач покликається на ту обставину, що у порушення умов договору його не було працевлаштовано вчасно на посаду водія тролейбуса 3 класу а тому він втратив заробіток, який обраховує відповідно до тарифної ставки водія тролейбуса. Таким чином, позивач визначає таку компенсацію як шкоду, завдану йому діями відповідача.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Відповідне положення містяться у постанові ВП ВС від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 .

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

У пункті 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня                     1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Оскільки в судовому засіданні не встановлено, що діями відповідача позивачу була заподіяна шкода, то відсутні правові підстави для відшодування такої шкоди у формі стягнення втраченого заробітку.

Оскільки в розглядуваному випадку вимога позвича не є трудовим спором відповідно до положень КЗпПУ, строки звернення до суду з позовом ним не пропущено, то відсутні підстави для застосування ст. 233 КЗпПУ.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 89, 263, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" про визнання договору недійсним, визнання відмови у компенсації втраченого заробітку протиправною, визнання бездіяльності щодо відмови у компенсації вартості послуг протиправною, стягнення втраченого заробітку та стягнення витратвідмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту рішення 13 вересня 2024 року.

Суддя         Луцького міськрайонного суду

Волинської області                                                 Т.М.Філюк