Справа № 671/2768/23

10 вересня 2024 року

2/671/145/2024

РІШЕННЯ

іменем України

10 вересня 2024 року                                                        м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Андрущенка О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Ковбасюк Т.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит № 10003614206 від 20.04.2021 в сумі 35294 грн. Також, просив стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2684 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.04.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 10003614206, який підписано відповідачем он-лайн з використанням одноразового паролю.

На виконання даного кредитного договору ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» перераховано відповідачу в якості кредиту кошти в сумі 10000 грн.

Кредитний договір укладено строком на 30 днів. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

05.09.2022 укладено договір факторингу № 556/ФК-22 за яким ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 10003614206.

Згідно договору факторингу сума боргу відповідача перед позивачем склала 35294 грн з яких заборгованість по тілу кредиту 10000 грн., заборгованість за відсотками 25294 грн..

Відповідач позовні вимоги не визнав та подав відзив на позов в якому зазначив, що не пам`ятає про укладення кредитного договору на підставі якого подано позов. Також, відповідач не погодився з розміром нарахованих відсотків по кредиту, які нараховувалися після закінчення строку дії договору. В даному випадку позивач мав право нараховувати суми відповідно до ст. 625 ЦК України. Також, відповідачу не надали документів на підтвердження заміни кредитора. Також, наполягав на витребувані у відповідача оригіналу кредитного договору.

Представник позивача подав відповідь на відзив в якій зазначив, що передумовою укладення кредитного договору є пропозиція укласти договір (оферта), яка містить усі істотні умови договору. В даному випадку оферта була направлена відповідачу та містила всі необхідні умови кредитного договору. В даному випадку кредитний договір укладався в електронній формі, яка прирівнюється до письмової, шляхом підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором в Особистому кабінеті відповідача. З приводу подання копій кредитного договору, то враховуючи, що з підписанням договору факторингу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» передано лише копії документів по кредитному договору з ОСОБА_2 .. Також, представник позивача вважав правомірним нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування, з огляду на те, що згідно умов договору в разі користування кредитом поза строками кредитування застосовується базова процента ставка, а нараховані відсотки за весь час користування кредитом підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою. Також, після переходу права вимоги до позивача жодні відсотки за користування кредитом відповідачу не нараховувалися.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та зазначила, що наявні всі правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, двічі в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений зобов`язанням строк, належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 1054 ЦК передбачено, що кредит надається на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, для стягнення заборгованості за кредитним договором суд на підставі відступлення права вимоги до інших осіб, повинен перевірити на підставі належних та допустимих доказів як факт наявності в Клієнта права вимоги до боржників, так і факт переходу права вимоги до Фактора, зокрема, здійснення повної оплати Фактором Клієнту права вимоги, що переходить.

20.04.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 10003614206 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору базова процентна ставка – процентна ставка становить 2,14 відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Процентна ставка – процентна ставка становить 1,14 відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3. Договору відповідачу надано кредит на суму 10000 грн. на строк 30 днів.

Згідно п. 1.4. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом за процентною ставкою. Зазначена процента ставка в межах строку кредиту, передбаченого п.1.3. Договору; в межах строку, на який було продовжено строк кредиту за домовленістю сторін, якщо інший розмір процентної ставки не передбаченого відповідною додатковою угодою до Договору із урахуванням програми лояльності.

У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.3. Договору без укладення відповідної угоди про продовження строку кредиту, особливі умови, встановлені для позивальника промокодом за Програмою лояльності, втрачають силу, застосовується базова процентна ставка, а нараховані проценти за весь строк користування кредитом підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою.

Згідно з п. 3.1. Договору нарахування відсотків за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто «факт/факт».

20.04.2021 відповідач отримав кредитні кошти в сумі 10000 на власну банківську карту, відкриту в АТ КБ «Приватбанк», та використовував їх на власний розсуд, що підтверджується як розрахунком заборгованості так і випискою по картковому рахунку на ім`я відповідача, отриманої за ухвалою суду в АТ КБ «Приватбанк».

При цьому, як слідує з розрахунку заборгованості кошти на погашення кредиту відповідач жодного разу не вносив, а тому наявна заборгованість за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

В той же час, згідно розрахунку заборгованості відсотки за користування кредитними коштами нараховані з 20.04.2021 по 19.11.2021, тобто поза 30-ти денним строком кредитування, що є неправомірним.

Згідно умов Договору строк кредитування складає 30 днів зі сплатою 1,14 % за кожен день користування кредитом. В разі користування кредитними коштами понад строк кредитування за умови відсутності пролонгації Договору, то нараховані відсотки перераховуються за базовою процентною ставкою, яка складає 2,14 %. При цьому, умови Договору не передбачаються права кредитодавця нараховувати відсотки за користуванням кредитом поза строком кредитування за умови відсутності пролонгації дії Договору. Якщо не відбулась за домовленістю сторін пролонгація Договору строк кредитування складає 30 днів.

Тобто, дані положення регулюють лише можливість перерахування вже нарахованих відсотків, в разі не повернення кредиту у визначений строк, за ставкою 2,14 %.

Представник відповідача не надав доказів на підтвердження пролонгації Договору.

Як зазначила ВП ВС в постанові від 05.04.2023 № 910/4518/16 «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість нарахування кредитодавцем відсотків за Договором протягом строку 30 днів, тобто з 20.04.2021 по 20.05.2021. При цьому, застосовуються відсотки в розмірі 2,14, з огляду на користування відповідачем кредитними коштами понад строк кредитування.

З огляду на викладене, у відповідача виникло зобов`язання зі сплати заборгованості за Договором в сумі 16420 грн..

Відповідно до договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 та додатку до договору факторингу № 556/ФФК-22 від 05.09.2022 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Фактор) придбало право вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» (Клієнт) до відповідача – ОСОБА_2 за Договором.

При цьому, з врахуванням викладених вище обставин, позивач набув право вимоги до відповідача по стягненню заборгованості за Договором в сумі 16420 грн., з яких 10000 – тіло кредиту та 6420 грн. відсотки за користування кредитом (2,14%).

Доводи відповідача щодо неналежності та недостовірності копії Договору та необхідності витребування оригіналу Договору, оскільки відповідач не пам`ятає про укладення такого договору, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Як встановлено судом, Договір між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та відповідачем укладений в електронній формі, факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку відповідача № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» згідно яких 20.04.2021 зараховано кошти в сумі 10000 грн..

Відповідно до ч. 5 ст. 100 ЦПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

При цьому, не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу (постанова ВС від 28.04.2021 № 234/7160/20).

Отже, визначальним для витребування оригіналу електронного доказу та застосування наслідків його не подання (неприйняття письмової копії) є наявність саме обґрунтованих сумнівів відповідності паперової копії оригіналу електронного доказу.

Відповідач не ставив під сумнів відповідність наявної в матеріалах справи паперової копії Договору його оригіналу, а необхідність витребування оригіналу електронного Договору обґрунтовував тим, що не пам`ятає про укладення Договору.

Вжиті судом заходи щодо отримання оригіналу електронного доказу – Договору були без результативні.

Факт укладення Договору підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, підстави не брати до уваги паперову копію Договору відсутні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 16420 грн..

Представник позивача заявив клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу надав договір № 42649746 від 22.09.2023, детальний опис робіт, акт підтвердження факту надання правничої допомоги.

Відповідач не подав жодних заперечень з приводу не співмірності витрат позивача на правничу допомогу.

Суд не вправі самостійно перебирати на себе обов`язок сторони щодо оспорювання понесених іншою стороною витрат на правничу допомогу.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1248 грн. 60 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 10003614206 від 20.04.2021 на загальну суму 16420 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять) грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» пропорційно до задоволених позовних вимог сплачений судовий збір в сумі 1248 (одна тисяча двісті сорок вісім) грн. 60 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн..

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: 07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 243а, а/с 897;

Представник позивача: Гайова Анастасія Сергіївна, РНОКПП НОМЕР_2 , місце роботи: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40284315, юридична адреса: 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7, прим. 103.

Повний текст виготовлено 13.09.2024

Суддя