1Справа № 335/7344/23 2/335/1313/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року                                                          м. Запоріжжя

       Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., секретаря судового засідання Капто Д.А., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Зінченка М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

08.08.2023 до суду надійшов позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 29.10.2019, у якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 22.05.2023 становить 35787,83 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29.10.2019 ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому був збільшений. Однак, відповідач умови договору виконувала неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором станом на 22.05.2023 становить 35787,83 грн., яка складається з 28083,48 грн. заборгованості за тілом кредиту, а також 7704,35 грн. заборгованості за простроченими відсотками.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання. Сторонам був наданий час для подання письмових заяв по суті справи.

Заочним рішення від 17.10.2023 позов було задоволено.

Ухвалою від 08.02.2024 заочне рішення було скасоване, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22.02.2024 від представника відповідача, адвоката Зінченко М.В., надійшов відзив на позов із запереченнями проти задоволення позову з таких мотивів.

Відповідач заперечує проти суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 28083,48 грн. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 7704,35 грн.. Відповідач вважає, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» не дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Згідно виписки за договором б/н за період з 29.10.2019 р. по 29.05.2023 року з кредитних коштів Відповідача по картковому рахунку Позивач проводив списання відсотків за використання кредитного ліміту. Згідно даної виписки по рахунку в деталях операцій не зазначено операцій з ознакою «оплата кредиту», «оплата відсотків за користування кредитом». Тобто списання проводилося банком примусово, та безпідставно, оскільки умовами договору оплата відсотків не передбачена, виходячи з викладеної вище позиції. В виписці по рахунку наявні відомості про перерахування на рахунок Відповідача коштів від сторонніх осіб з призначенням платежу «поповнення карткового рахунку» або «переказ з картки на картку». Добровільно кошти на погашення відсотків за кредитом Відповідачем не вносились, а списувалися баком примусово, що підтверджується деталями операцій по картковому рахунку, наявному в виписці.

Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 . АТ КБ «ПриватБанк» дотрималось вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Відповідно до матеріалів справи, розмір кредитного ліміту неодноразово змінювався позивачем, що підтверджується Довідкою Позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. Тобто, за весь час користування кредитною карткою її ліміт не перевищував 26 000,00 грн. Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 29.10.2019 залишок заборгованості за тілом становить 28083,48 грн., заборгованість за нарахованими простроченими відсотками 7704,35 грн. Водночас, з детального аналізу операцій по рахунку, перелік яких наведений у виписці за договором б/н за період 29.10.2019 р. по 29.05.2023 року, долученої позивачем до позову, вбачається, що, починаючи з 29.10.2019 р. кошти на суму 9 851,00 грн. нараховані АТ КБ «ПриватБанк» в якості відсотків та списані з кредитного ліміту картки виданої ОСОБА_2 . Крім того, з цієї ж виписки вбачається, що Відповідачем сплачено з 29.10.2019 р. на картку суму у розмірі 232 202,28 грн. При цьому витратна частина, що здійснювалась відповідачем на власні цілі в період починаючи з жовтня 2019 року становить суму у розмірі 242 954,99 грн. Враховуючи, що матеріали справи не підтверджують укладання кредитного договору на умовах, визначених АТ КБ «ПриватБанк» у позові та, кредитний договір на час його укладання не містив погоджених з ним умов щодо розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитом чи інших обов`язкових платежів, ОСОБА_2 вважає, що має має заборгованість перед банком у сумі 901,71 грн., адже 10 752,71 грн. (242 954,99 грн. (витрати з кредитної картки на власні цілі) - 232 202,28 грн. (погашення заборгованості по кредиту)) - 9 851,00 грн. (сума нарахованих та списаних відсотків), становлять в загальному підсумку 901,71 грн.

На виконання Ухвали суду від 15.05.2024 р. про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» детального розрахунку заборгованості за договором №б/н від 29.10.2019, укладеним з ОСОБА_2 , за період з 29.10.2019 по 22.05.2023, із зазначенням помісячно нарахованої суми для погашення тіла кредиту, нарахованої суми процентів за користування кредитом (із зазначенням % ставки), інших платежів, фактичної дати сплати кредитних коштів, сплаченої суми на погашення тіла кредиту, процентів, інших платежів, суми заборгованості помісячно та наростаючим підсумком, від позивача надійшли додаткові письмові докази в обґрунтування позовних вимог. Позивач повідомив про відсутність можливості надання до суду більш детального розрахунку заборгованості з технічних причин та надав виписку за договором б/н за період 01.01.1999 р. по 22.05.2023 року, яка за своїм змістом є аналогічною виписці яка була додана позивачем до позову.

Крім того, позивач посилався на те, що відповідач був належним чином обізнаний з умовами кредитування, в тому числі із процентною ставкою за користування кредитними коштами, строками і порядком погашення кредитної заборгованості.

В судовому засіданні 04.09.2023 представник позивача ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог наполягав, посилаючись на факти і норми права, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача, адвокат Зінченко М.В., проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні по справі докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору позивачем надано фотокопію Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 29.10.2019. У зазначеній Анкеті-заяві містяться анкетні відомості про відповідача, а також у відповідних графах містяться підписи відповідача та представника позивача.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Крім того, Анкета-заява містить згоду відповідача на отримання примірника договору шляхом роздрукування з офіційного сайту позивача, а також зобов`язання відповідача регулярно ознайомлюватись із змінами Умов та Правил надання банківських послуг на офіційному сайті позивача.

Водночас Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, хоча й містить відомості про розмір кредитного ліміту та процентної ставки за користування кредитом, ці умови не скріплені підписом відповідача, виходячи з того, що сама заява містить посилання на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua, і тому немає підстав вважати їх узгодженими. Підпис відповідача нанесений лише у розділі анкети, який не містить таких умов.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов сприймала відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Позивач надав також копію Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», яка містить умови кредитування, і яка не підписана відповідачем, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення відсотків за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Пам`ятку клієнта, а також доказів фактичного отримання відповідачем Пам`ятки клієнта, кредитної картки та пін-коду до неї, позивач суду не надав.

Сукупність встановлених судом фактів вказує на те, що при вирішенні спору у цій справі підлягають застосуванню правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03.07.2019 року у справі 342/180/17, а саме:

1)оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, - до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України щодо правил укладання договору приєднання;

2)за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин;

3)надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

4)з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Крім того, Умови та правила надання послуг, які розміщені на сайті позивача належними доказами бути не можуть, оскільки вони повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що й у цій справі відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Відсутність домовленості сторін щодо такої істотної умови кредитного договору, як процентна ставка за користування кредитом, а також умов щодо кінцевого строку повернення кредитних коштів та відповідальності за їх несвоєчасне повернення, означає те, що відповідні зобов`язання між сторонами не виникли, що унеможливлює й задоволення вимог позивача у цій частині.

При цьому суд бере до уваги, що відповідач не надав заперечень проти стверджень позивача про те, що відповідач фактично користувався коштами, доступними за допомогою кредитної картки, і під час судового розгляду визнав наявність заборгованості у сумі 901,71 грн., тому суд виходить з того, що фактично отримані та використані відповідачем кошти породжують зобов`язання останнього їх повернути в порядку ст. 530 ЦК України.

Відтак, наявні підстави для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 28, 81, 82, 141, 246, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 901 (дев`ятсот одну) грн.71 коп. та судовий збір у розмірі 67 (шістдесят сім) грн. 64 коп., всього стягнути 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн.35 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевського районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено: 10.09.2024 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя                                                Н.І. Рибалко