ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2006 р. | № 16/734 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Добролюбової Т.В. |
суддів | Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу | Українсько-англійського спільного підприємства у формі ТОВ “Галка Лтд” |
на постанову Київського апеляційного | Господарського суду |
від | 14.02.2006 |
за позовом | Українсько-англійського спільного підприємства у формі ТОВ “Галка Лтд” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлоПак” |
про | стягнення 14692,65 грн. |
В судове засідання представники сторін не з’явились, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги.
Українсько-англійським спільним підприємством у формі ТОВ “Галка Лтд” у вересні 2005 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлоПак” 2413,80 грн. неустойки, 2280,92 грн. - 3% річних та 9997,93 грн. інфляційних втрат. Позивач посилався на прострочення виконання зобов’язань відповідачем з виготовлення обладнання за договором №26 від 20.03.2003.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20 грудня 2005 року, ухваленим суддею Ярмак О.М., в позові відмовлено. В стягненні 2413,80 грн. неустойки відмовлено через сплив строку позовної давності. В стягненні 2280,92 грн. - 3% річних та 9997,93 грн. інфляційних втрат відмовлено з огляду на те, що річні та інфляційні нараховуються у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання, а зобов’язання відповідача за договором №26 від 20.03.2003 полягають у виконанні підрядних робіт.
Київський апеляційний господарський суд у складі головуючого-судді Брайка А.І., та суддів Бившевої Л.І., Розваляєвої Т.С. постановою від 14 лютого 2006 року перевірене рішення господарського суду залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Українсько-англійського спільного підприємства у формі ТОВ “Галка Лтд” залишив без задоволення.
Українсько-англійське спільне підприємство у формі ТОВ “Галка Лтд” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить судові акти у справі скасувати, та задовольнити позов. Підприємство вважає, що апеляційним судом порушені приписи статтей 165, 214, 216 Цивільного кодексу УРСР. Скаржник вважає, що у відповідача виникли грошові зобов’язання в частині повернення авансу та сплати штрафу згідно пункту 8.1 договору №26 від 20.03.2003. За твердженням заявника, строк позовної давності за вимогою про стягнення неустойки з прострочення виконання зобов’язань відповідачем з виготовлення обладнання за договором №26 від 20.03.2003 на час звернення з позовом не сплинув.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлоПак” судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити без змін судові акти у справі з підстав у них викладених, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.03.2003 між Українсько-англійським спільним підприємством у формі ТОВ “Галка Лтд” –замовником і Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕлоПак” –виконавцем було укладено договір №26, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується виготовити комплект фасувально-пакувального обладнання “Гамма”. Пунктом 1.3 цього договору передбачено, що термін виготовлення обладнання –65 робочих днів з моменту перерахування замовником авансового платежу. Відповідно до пункту 2.1 вартість обладнання складає 96552 грн., у тому числі ПДВ –16092 грн. Оплата за договором здійснюється замовником у два етапи: 48276 грн. - перший авансовий платіж у розмірі 50% вартості робіт, у т.ч. ПДВ –8046 грн. упродовж трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку; 48276 грн. - другий авансовий платіж у розмірі 50% вартості робіт, у т.ч. ПДВ –8046 грн. упродовж трьох банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі обладнання на території виконавця. Пунктом 4.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання однією із сторін своїх зобов’язань, вона сплачує іншій стороні пеню з розрахунку 0,05 % за кожен день прострочення виконання від загальної ціни договору, але не більше 5%. Відповідно до пункту 8.1 договору №26 від 20.03.2003 дія останнього припиняється у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань визначених пунктами 1.3, 2.1. В цьому випадку виконавець повертає замовникові на його рахунок отриману від нього авансову плату, з урахуванням нарахованого штрафу. Строк дії договору сторонами визначений до 31.12.2003. Судами також встановлено, що на виконання умов укладеного договору позивачем було перераховано відповідачеві 48276 грн. авансу, що підтверджується платіжним дорученням №31 від 09.04.2003. Виконавець у визначений договором строк обладнання не виготовив. Листом від 02.09.2003 Українсько-англійське спільне підприємство у формі ТОВ “Галка Лтд” повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕлоПак” про припинення дії договору №26 від 20.03.2003 через невиконання останнім своїх зобов’язань. Зазначений лист містив вимогу і щодо повернення 48276 грн. авансу. Така вимога залишена відповідачем без виконання. Рішенням господарського суду міста Києва від 11.08.2004 у справі №9/152 позов Українсько-англійського спільного підприємства у формі ТОВ “Галка Лтд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлоПак” про стягнення 48276 грн. задоволено. Вимога про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат Українсько-англійським спільним підприємством у формі ТОВ “Галка Лтд” в межах провадження у справі №9/152 не заявлялась. Відповідно до приписів пункту 6 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, який набув чинності 01.01.2004, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Приписами статті 72 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до приписів статті 76 названого Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Судами встановлено, що право на позов у позивача виникло 14.06.2003, проте позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права 16.11.2005, тобто з пропуском строку позовної давності. Приписами статті 80 ЦК УРСР визначено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Відмовляючи у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, господарські суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що річні та інфляційні нараховуються у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання. Зобов’язаною стороною в договорі №26 від 20.03.2003 є ТОВ “ЕлоПак”, оскільки саме воно повинно виготовити комплект фасувально-пакувального обладнання “Гамма”, тобто виконати певну роботу, що є предметом договору. Отримання авансу не змінює статус сторони зобов’язаної за договором виконати певні роботи. За приписами статті 214 Цивільного кодексу УРСР, на яку посилався позивач, обов’язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченням суми покладено на боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання. Тобто передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин, переглянута постанова у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 у справі №16/734 залишити без змін.
Касаційну скаргу Українсько-англійського спільного підприємства у формі ТОВ “Галка Лтд” залишити без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич