Справа № 2-1797/10

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

23 грудня 2010 року           Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим

в складі:

головуючого – судді Хотянової В.В.

при секретарі – Мельниковій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  міста справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Виконавчий комітет Алуштинської міської ради АР Крим, Алуштинська міська рада,  ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні часткою домоволодіння, іншим майном,    

  ВСТАНОВИВ:  

   Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні часткою домоволодіння, іншим майном шляхом знесення самовільно поставлених воріт і самовільно поставленої огорожи (забору, знесення самочинної будівлі розміром 10,5х4,16 квм.

Свої вимоги мотивує тим, що вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1. Будинок розташований на земельній ділянці, яка знаходиться в їхньому загальному користуванні та має площу 803 кв.м.

Частки у спільній власності визначені наступним чином: позивачу належить 9/20 часток домоволодіння, третій особі о справі ОСОБА_3 3/10 часток домоволодіння, відповідачу ОСОБА_2 належить ? частка домоволождіння.часток (0,0201 га).  

У 1973 році рішенням товариського суду в користування позивача було надано частину земельної ділянки, яким вона користується відкрито та постійно до теперішнього часу. Але співвласники будинку не можуть прийти до мирової угоди про порядок користування земельною ділянкою, між ними постійно виникають суперечки та скандали. Незважаючи на те, що земельна ділянка  знаходиться в загальному користуванні, відповідач без згоди позивача на земельній ділянці, якою користується позивач більше 30 років, на колишньому в’їзді у двір встановив ворота з замками, якими позивач користуватися не може, також  не може користуватися та обслуговувати  каналізацією та водоводом Відповідач ОСОБА_2 без згоди позивача загородив частину земельної ділянки, на колишньому проході в будинок, а також здійснює самовільне будівництво капітальної будівлі, яке перешкоджає нормальному користуванні будинком і земельною ділянкою.

Позивач та її представники у судовому засіданні повністю підтримали свої позовні вимоги з уточненнями від 19.11.2010 року .

Відповідач у судовому засіданні  позов не визнав. Проти задоволення позову заперечує, пояснив, що  будівництво ведеться  на підставі рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради АР Крим від 05.09.1973 року на місці старого сараю за літером «Б», а установка воріт та огорожі ніяким чином не чинятиь перешкоди для користування домоволодінням, так як в неї є окремий вхід , окремі ворота, крім того вона може вільно користуватися каналізацією та водовідведенням, в цьому він не перешкоджає їй.

Представник Алуштинської міської ради та виконавчого комітету  в судовому засіданні позов підтримав..

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши позивача, його представників, відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов   підлягає частковому задоволенню   з наступних підстав:

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.  

Обов’язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин справи шляхом роз’яснення прав та обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.    

На підставі наданих суду доказів встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності, де позивачці належить 9\20 частки будинку, відповідачу ОСОБА_3 6\20 частки, а відповідачу ОСОБА_2 – 5\20 частки будинку.

Зазначені обставини підтверджуються наданими до справи доказами та визнанні сторонами у судовому засіданні.

Зазначений будинок розташований на земельній ділянці площею понад 803 м? правовий статус якої є невизначеним внаслідок відсутності будь яких правовстановлюючих документів. Обставини невизначеності правового статусу земельної ділянки визнанні сторонами та не спростовуються.  

З метою належного оформлення прав на земельну ділянку позивачка в 2006 році звернулась із заявою до Алуштинської міської ради з проханням про приватизацію земельної ділянки згідно її частки домоволодіння та видачі державного акту на право власності на землю.  

Згідно із рішенням 5 сесії 5 скликання №5/118 від 28.09.2006 року їй було відмовлено у приватизації з посиланням  на те, що рішення о передачу прибудинкової ділянки у власність може бути прийнято по сумісній заяві співвласників житлового будинку, зацікавлених в безоплатній приватизації.  

Також судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 1220 від 24.12.99р. «Про надання у  власність земельні ділянки для утримання та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) громадянам,  які мешкають у м. Алушті, згідно з додатком», під номером 43 у переліку громадян, яким передаються земельні ділянки в приватну власність вказана позивач – ОСОБА_1, а земельна ділянка яка надається у власність визначена площею 0,0350 га.  

Позивач в своїй уточненій позовній заяві просить суд прийняти рішення яким зобов’язати відповідача знести самовільно поставлені ним ворота і самовільно поставлену ним огорожу (забір), і таким чином забезпечити позивачу вільний підхід та під’їзд до частини дому і до загального двору, а також таким чином надати позивачу можливість користуватися і обслуговувати свою каналізацію і водовів, крім того позивач просить суд зобов’язати відповідача знести самочинну будівлю розміром 10,5х4,16 кв.м., яку будує відповідач і таким чином забезпечити позивачу вільний доступ до спільного будинку АДРЕСА_1.  

Розглядаючи справу в межах позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити, що загальні підстави захисту речових прав можливо бути застосовані лише за наявності відповідної правової підстави володіння або користування майном, що надає управомоченій особі - титульному володільцеві – можливість, в рамках встановлених законом чи договором, вимагати усунення відповідних порушень.  

Відповідно зі ст. 125 Земельного кодексу України  право власності і право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання його власником або користувачем документа, що засвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою і його державної реєстрації.  

Статтею 126 ЗК України, право  власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою засвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором.

Відповідно до статей 22,23,24 Земельного кодексу України (Закон 561-XII від 18.12.1990) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Наведене свідчить, що згідно сучасного та раніше діючого законодавства належною правовою підставою наявності речового права на землю є відповідний правовстановлюючий документ.  

Судом встановлено що відповідач не має ніяких правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований належний сторонам будинок. Отже  відповідач є безтитульним володільцем земельної ділянки, тобто встановлювати будь які перепони (забір, огорожа, ворота) які перешкоджають вільно користуватися позивачу приналежній їй часткою будинку , відповідач права не має.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача усунути перешкоди у користуванні часткою жилого будинку АДРЕСА_1, каналізацією, водоводом ОСОБА_1 шляхом знесення металевих воріт та огорожі із сітки рябиці задовольнити.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка не може користуватися  каналізаціє та водоводом, так як вони огорожені відповідачем,  що підтверджується листом начальника КРП «ППВКХ» від 6.12.2010 року та  протоколом огляду  речових доказів, а каналізація та водолвід огорожені забором відповідача.

Доказів, на підставі яких можливо спростувати наведенні висновки суду не надано.  

В задоволені іншої частині позову суд вважає необхідно відмовити, так як позивачем  не надано доказів того,  що будівництвом самочинної будівлі розміром 10, 5 на 4, 16 м, яку будує ОСОБА_2,  позивачам чиняться перешкоди в вільному доступі до  домоволодівння. Сам по собі  факт самочинного будівництва зазначенної споруди відповідачем не є підставою для задоволенню позову  іншого співвласника домоволодіння, яким є позивач.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що  зазначений спір  був розглянутий Алуштинським міським судом 04 серпня 2009 року за позовом ОСОБА_1,так як ОСОБА_1 звернулась до суду  17.03.2010року  з позовом про усунення перешкод у користуванні часткою домоволодіння, іншим майном,  з інших підстав .

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 11, 16, 391 ЦК України, статті 92, 106, 116, 120, 121 ЗК України, ст. ст. 4, 5, 6, 208, 209, 212, 213, 215,218  ЦПК України, суд -  

  ВИРІШИВ:  

      Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

      Зобов’язати ОСОБА_2 за власний рахунок усунути перешкоди у користуванні часткою жилого будинку АДРЕСА_1 каналізацією, водоводом ОСОБА_1 шляхом знесення металевих воріт та огорожі із сітки рябиці, розташованих по АДРЕСА_1.

      В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.  

      Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим чкерез Алуштинський міський суд в порядку і строки передбачені ст.ст. 294 – 296 ЦПК України.  

  Суддя                                                     В.В.Хотянова