У х в а л а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

6 вересня 2006 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визначення місця проживання дитини та звільнення від сплати аліментів,

в с т а н о в и л а:

         У квітні 2001 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, посилаючись на те, що 10 травня 2000 року між ним та ОСОБА_2 шлюб розірвано і за рішенням Ленінського районного суду м. Чернівці від 20 червня 2000 року з нього стягуються на користь відповідачки аліменти на двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини всіх його доходів. ОСОБА_2 з 4 грудня 2000 року у м. Чернівцях не проживає, вихованням та утриманням дітей не займається. Просив звільнити його від сплати аліментів на двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх його доходів та стягнути з відповідачки на його користь аліменти, які були перераховані за період з 4 грудня 2000 року по даний час. Заявою від 2 липня 2001 року ОСОБА_1 відмовився від позову в частині стягнення з відповідачки на його користь коштів, які були перераховані їй на рахунок, як аліменти, стягнуті з його заробітку.

Ухвалою судді від 2 липня 2001 року заяву позивача про відмову від позову у цій частині прийнято судом. У липні 2002 року позивач подав до суду додаткову позовну заяву, у якій просив визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 з ним. Вказував, що він займається вихованням і утриманням сина з грудня 2000 року, оскільки дружина проживає у державі Ізраїль, а тому за відсутності матері має переважне право на виховання і утримання сина.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 3 лютого 2003 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4. з батьком ОСОБА_1, а також звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4  з 1 травня 2002 року, а сплачені ним кошти в сумі 506 грн. 43 коп. повернуто йому за період з 1 травня 2002 року по 3 лютого 2003 року.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 4 березня 2004 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 3 лютого 2003 року в частині звільнення ОСОБА_1. від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, з дня набрання рішенням законної сили. Виключено з рішення суду вказівку про повернення ОСОБА_1 стягнутих з нього аліментів з 1 травня 2002 року в розмірі 506 грн. 43 коп. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

         Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.        

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для їх скасування не встановлено.

Керуючись ст. ст. 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

                Касаційну скаргу ОСОБА_2відхилити, а рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 3 лютого 2003 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 4 березня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                Гуменюк В.І.

Судді:                                                                          Григор'єва Л.І.

Костенко А.В.