Копія

Справа 2-а-596/10

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

 24 грудня  2010 року                                                          м. Володимир-Волинський

      Володимир-Волинський міський суд Волинської області  в складі:

головуючого – судді Сарапіна Г.С.  

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Володимир-Волинському районі Волинської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  

в с т а н о в и в:

 ОСОБА_1 звернулася в суд  з позовом до  Управління Пенсійного фонду України           в Володимир-Волинському районі Волинської області про визнання дій відповідача протиправними та  зобов’язання здійснити нарахування і виплату їй підвищення до пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

У позовній заяві позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що вона має  статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»                  їй повинна виплачуватися щомісячна надбавка до пенсії за віком як дитині війни в розмірі     30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак відповідно до довідки від 10.12.2010р.                       № 2379/06-10, виданої відповідачем, за період з 01.01.2008р. по теперішній час така надбавка виплачувалась не в повному розмірі, а в 2006 – 2007 роках – не виплачувалась взагалі.    

ОСОБА_1 вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії в зв’язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Оскільки передбачена ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” надбавка не виплачувалась їй з вини відповідача, то вона просить поновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати дії відповідача щодо невиплати їй надбавки до пенсії за віком як дитині війни протиправними та зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Володимир-Волинському районі Волинської області нарахувати і виплатити на її користь надбавку до пенсії як дитині війни за період з 2006 року по 2010 рік включно, а також зобов’язати відповідача надалі здійснювати нарахування і виплату надбавки до пенсії в розмірі, визначеному ст. 6 цього Закону.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17 грудня 2010 року в поновленні строку звернення до суду ОСОБА_1 з адміністративним позовом у частині щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України                                   в Володимир-Волинському районі Волинської області здійснити нарахування і виплату надбавки до пенсії за віком як дитині війни за період з 01 січня 2007 року по 14 червня 2010 року відмовлено і адміністративний позов в цій частині залишено без розгляду.  

Відповідач подав до суду письмове заперечення на позовну заяву, в якому позов не визнав та зазначив, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами та здійснював нарахування пенсій дітям війни лише в межах коштів, що були передбачені Державним бюджетом для цих цілей.

Крім того, положення ст. 28 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при  призначенні пенсії за Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,                                    а застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

Питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус “дитина війни”, не вирішено в законодавчому порядку, тому Кабінет Міністрів України постановою «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530 у пункті 8 установив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року – 48, 10 грн., з 01 липня 2008 року – 48, 20 грн.,                           з 01 жовтня 2008 року по теперішній час – 49, 80 грн.,  що фактично виплачувалось позивачці.  

Зазначеною постановою КМУ врегульовано питання щодо розміру виплати надбавок дітям війни до пенсії за віком, а тому відповідач просить з цих підстав у задоволенні позову відмовити та проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Позивачка подала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності.  

Суд, задовольнивши клопотання осіб, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснює в порядку письмового провадження.

Перевіривши та дослідивши письмові докази і матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка має статус “дитина війни”  та перебуває  на обліку                   в управлінні Пенсійного фонду України в Володимир-Волинському районі Волинської області, що підтверджується її пенсійним посвідченням НОМЕР_1, видане 23.03.2000р.,                   в якому є відмітка  “дитина війни”.

Статтею 6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”  (в редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”                       мінімальний розмір пенсії за віком за наявності в чоловіків 25, а в жінок – 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана  Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягає не постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»,  яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача,                      а        ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного  законом.

Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті  мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно із ст.ст. 7, 13 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017 від 05.10.2000 року, мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати віднесені до основних соціальних гарантій і не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму доходів громадян, а відповідно до  ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV від 15.07.1999 року прожитковий мінімум встановлюється для визначення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» від 27.04.2010р. № 2154-VI передбачено наступний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.04.2010 року – 706 грн., з 01.07.2010 року – 709 грн., з 01.10.2010 року – 723 грн., з 01.12.2010 року – 734 грн.

Однак, згідно з довідкою відповідача № 2379/06-10-13 від 10.12.2010р., позивачці нараховувалася та виплачувалась надбавка до пенсії як дитині війни  з 01 січня 2008 року в розмірі 10 відсотків від мінімальної пенсії, замість 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни".  

Виходячи з наведеного, відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок пенсії позивачки відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із застосуванням ст. 28 ч.1 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»,  ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» – з 15 червня 2010 року                             по 24 грудня 2010 року включно, день ухвалення судом рішення, та провести виплату їй за цей період різниці між сумою перерахованої та виплаченої пенсії.

Таким чином, відмова відповідача щодо здійснення нарахування та виплати позивачці як дитині війни підвищення до пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни” за період з 15.06.2010р. по даний час                         є протиправною.

Разом з тим, не підлягають до задоволення вимоги позивачки в частині зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати нарахування та виплату надбавки до пенсії                        в розмірі, визначеному ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорювані права, а на момент розгляду справи факт порушення прав позивачки в майбутньому відсутній.

Не підлягає також задоволенню вимога позивачки про звернення цієї постанови суду до негайного виконання, оскільки статтею 256 КАС України не передбачено звернення до негайного виконання постанов суду щодо зобов’язання суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.  

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України я кщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).  

Таким чином, з Державного бюджету України в користь позивачки підлягають стягненню понесені нею судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 3, 40 грн.  

На підставі ст. 6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”,  ст. 28 ч.1 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”,  керуючись   ст.ст. 9 – 11, 71 ч. 2, 86, 94 ч. 1, 99 ч. 2, 122 ч. 4, 160-163, 186 ч. 2, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,    суд

 п о с т а н о в и в:

 Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Володимир-Волинському  районі Волинської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 як дитині війни підвищення до пенсії за віком за період з 15 червня 2010 року по 24 грудня 2010 року включно відповідно до вимог ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Володимир-Волинському  районі Волинської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 як дитині війни підвищення до пенсії за віком у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”                       за період з 15 червня 2010 року по 24 грудня 2010 року включно, з урахуванням абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  та з урахуванням виплачених сум.

У решті позову – відмовити.  

Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 судові витрати в справі  в розмірі  3 (три) гривні  40 коп.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через Володимир-Волинський міський суд протягом десяти днів        з дня отримання її копії.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано,  інакше у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.  

 Суддя                                                                                                                           Г. С. Сарапін