Справа №2-419/10  

Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я  

І  М  Е  Н  Е  М       У  К  Р  А  Ї  Н  И  

    07 грудня 2010 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:  

головуючого - судді Сидоренко З.С.,  

за участю секретаря Пінчук О.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до Соломіївської сільської ради про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,  

  в с т а н о в и в:  

  Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Соломіївської сільської ради та просить встановити факт права власності за ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на житловий будинок АДРЕСА_1.  

Крім того, просить визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.  

Свої вимоги мотивує тим, що після смерті матері ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1. Він є спадкоємцем по заповіту. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину він не зміг, так як відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують належність спадкового майна померлій.  

  В судовому засіданні позивач позов підтримав.  

  Відповідач – представник Соломіївської сільської ради в судове засідання не з’явився. В своїй заяві просить справу розглянути без участі представника, позов визнає повністю.  

  Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.  

  Вислухавши позивача, дослідивши докази по справі, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.  

  В судовому засіданні встановлено, що в оформленні права власності на спадковий будинок державним нотаріусом Дубровицької державної нотаріальної контори позивачу було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на нього.  

Як вбачається із свідоцтва про смерть (а.с.9) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.  

Згідно довідки №2071 від 07.12.2010 року виданої виконкомом Соломіївської сільської ради в погосподарській книзі №1 рахунок НОМЕР_1 будинок АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3.  

Як вбачається із заповіту від 14.02.2000 року (а.с.8) ОСОБА_3 на випадок своєї смерті свій житловий будинок з усіма надвірними спорудами заповіла своїму сину ОСОБА_1  

Згідно п.1.1 Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах від 11.05.2005 року за №487\10767, здебільшого голова домогосподарства є власником житлового будинку іабо земельної ділянки.  

Відповідно до п.2.19 Порядку ведення записів у розділі 11 «Житловий будинок (квартира) в приватній власності громадян», розмір загальної та житлової площі кожного домогосподарства вказується на підставі відповідних документів, а за їхньої відсутності - за внутрішнім обміром приміщень. Отже, свідоцтво про право власності не розцінювалося як основний документ як для голови домогосподарства, членів домогосподарства так і для органів місцевого самоврядування.  

Однак порядок реєстрації права власності на нерухоме майно визначено Тимчасовим Положенням «Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» затвердженого наказом Мін’юсту України 28.01.2003 року та зареєстровано в Мін’юсті України 28.01.2003 року за р.№ 66\7387. Пунктом 3.3. Положення передбачено підставу відмови в реєстрації прав власності на нерухоме майно, зокрема підставою відмови є підстава, коли із заявою про реєстрацію права власності звернулася особа, яка не може бути заявником.  

Відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.  

Відповідно до ч.1 п.11 ст.346 ЦК України однією із підстав припинення права власності є смерть власника.  

  Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  

  Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою.  

  Слід зазначити, що цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав розглядаються в порядку окремого провадження.  

  Згідно ч.1 ст.234 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства.  

  Тому позовна вимога про встановлення факту права власності за ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 не знайшла свого підтвердження, оскільки з даної вимоги вбачається спір про право.  

  Враховуючи вищенаведене, наявні всі підстави для відмови в задоволені даної вимоги позивача.  

  За таких підстав, суд переконується в тому, що позивач згідно норм спадкового права став власником спадкового майна померлої і набув права власності на нього.  

  Керуючись ст.ст.328, 392, 1216, 1296 ЦК України, ст.ст.10, 60, 88, 212, 215, 292, 294 ЦПК України, суд  

  В И Р І Ш И В:  

    Позов задоволити частково.  

    Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 Рівненської області.  

    В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.  

    Звільнити сторони від сплати судового збору в дохід держави.  

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд з поданням апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  

  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.  

      Суддя:   підпис.  

    З оригіналом згідно:  

    Голова Дубровицького  

  районного суду                 Сидоренко З.С.