справа №2-7905/10/18
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Бородіної Н.М.
при секретарі – Ринденко А.С.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Електротерм», 3-я особа ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_3, звернувся у суд з позовом про стягнення з відповідача, ЗАТ «Електротерм», заборгованості по заробітній платні в сумі 4089,06 грн. та моральної шкоди сумі 4000 грн., посилаючись на ст.ст. 115, 237-1 КЗпП України .
Відповідач, ЗАТ «Електротерм, в судове засідання не з’явився, заперечень на позов не надав. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
3-я особа – ОСОБА_2, у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачка з 16.10.1990р. була прийнята на роботу у ЗАТ «Електротерм». Відповідно до ч.1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної
профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво
трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, позивачці нарахована заробітна платні за період з квітня по серпень 2010р. в загальній сумі 4080,06 грн., однак по теперішній час нарахована зарплатня позивачці не виплачена, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника в сфері трудових відносин (невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов»язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган.
Так, Преамбула до Загальної декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім»'ї, та рівних і невід»ємних їхніх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності». Зазначене також відображено й у Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов»язком держави ( ст. З Конституції України). Саме закріплення за державою обов»язку забезпечення прав і свобод людини дає можливість, у випадку порушення останніх, звернутися до суду з метою їх захисту та відновлення, а також за компенсацією шкоди, завданої таким порушенням. У зв»язку з викладеним, позивачка має право на компенсацію моральної шкоди. При визначенні її розміру враховуються вимоги розумності та справедливості.
За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов»язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах.
Так, згідно наданих суду доказів, позивачка не отримує заробітну плату з квітня 2010 р., раніше вже зверталась з позовом до суду про стягнення невиплаченої заробітної плати і рішеннями суду від 19.02.2010 р., 23.06.2010р., які набули чинності, її позови були задоволені. Але відповідач знову не виплачує позивачці заробітну плату і вона вимушена звертатися до суду знову з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати.
Суд вважає, що діями відповідача, пов»язаними з порушенням її прав, як працівника, позивачці нанесено моральну шкоду, оскільки в зв»язку з невиплатою заробітної плати, змінився уклад її життя, вона змушена докладати додаткових зусиль для відновлення колишнього укладу життя, коли вона отримувала заробітну плату, переносить у зв"язку з цим переживання та незручності, вона не має можливості користуватися заробленими грішми, що створює їй незручності та труднощі. Крім того, вона повинна була витрачати свій особистий час на звернення з позовом до суду.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність спричиненої позивачці моральної( немайнової) шкоди, однак виходить з принципів розумності та справедливості, визначає розмір такої шкоди в сумі 2000 грн., відшкодування яких покладає на відповідача .
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 116, 117, 2371 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ЗАТ «Електротерм» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платні в сумі 4089,06 грн, а також 2000 грн. моральної шкоди.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ЗАТ «Електротерм» на користь держаного бюджету судовий збір в сумі 51 грн. грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення в частині стягнення з ЗАТ «Електротерм» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в сумі 817,81 грн. підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом
десяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відповідач має право подати до Київського районного суду м. Харкова письмову заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя підпис
Згідно з оригіналом Бородіна Н.М.