АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого: Максимовича Ю.А.
суддів: Римар Т.М., Кунця І.М.
з участю прокурора Гузіка Й.М.
обвинуваченого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 22 грудня 2010 року справу за апеляцією старшого прокурора відділу прокуратури Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2010 року, –
в с т а н о в и л а:
Цією постановою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.190, ч.3 ст.364 КК України повернуто прокурору Тернопільської області для організації проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти і неправильності досудового слідства та порушення права обвинуваченого на захист
ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що працюючи оперуповноваженим відділу з обслуговування Львівської залізниці УБОЗ УМВС України па залізничному транспорті, шляхом обману і зловживання довірою, діючи за попередньою змовою в групі осіб, заволодів чужим майном, що завдало значної шкоди потерпілому, а також в умисному, з корисливих мотивів використанні влади та службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та державним інтересам, вчиненого ним, як працівником правоохоронного органу.
______________________________________________________________________________
категорія Головуючий у 1 інстанції — Іващенко О.Ю.
справа № 11-293 Доповідач – Максимович Ю.А.
Зокрема, 18 липня 2008 року близько 19 години працівники УБОЗ УМВСУ в Тернопільській області, в с. Озерна Зборівського району, затримали ОСОБА_3 з грошима в сумі 6000 дол. США, які той незадовго перед тим, шляхом обману і зловживання довірою, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, отримав від ОСОБА_5, пообіцявши повернути викрадений у нього легковий автомобіль.
20 липня 2008 року ОСОБА_4, намагаючись, як співучасник цього злочину, уникнути кримінальної відповідальності, в м. Ходорів Львівської області зустрівся із своїм знайомим ОСОБА_1 і попросив його щоб він використовуючи надані йому повноваження та владу, вжив всіх можливих заходів для звільнення ОСОБА_3.
ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем і владою, діючи всупереч інтересам служби, переслідуючи корисливі мотиви, пообіцяв ОСОБА_4 своє сприяння в звільненні ОСОБА_3 з-під варти та запропонував йому використати даний факт для заволодіння шляхом обману і зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 3500 доларів США, на що ОСОБА_4 погодився.
З цією метою того ж дня, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 на автомобілі приїхав в м. Тернопіль, де в ресторані «Едем» зустрілися з ОСОБА_5
Під час цієї зустрічі ОСОБА_1, діючи за попередньою домовленістю ОСОБА_4, запропонував ОСОБА_5 за винагороду в 3 500 доларів США, які вони нібито передадуть особам, що викрали його автомобіль, та сприяння у звільненні ОСОБА_3, повернути його автомобіль.
ОСОБА_1, який до того підтримував з ОСОБА_5 товариські стосунки, не володіючи інформацією щодо викраденого автомобіля та немаючи ніякої можливості повернути його ОСОБА_5, намагаючись переконати його у надійності їх пропозицій, сказав ОСОБА_5., що особисто гарантує повернення його автомобіля.
21 липня 2008 року ОСОБА_1 в салоні автомобіля «Ланос» д.н.з. НОМЕР_1, яким ОСОБА_6 керував по дорученню, на вулиці Громницького в м. Тернополі, отримав від ОСОБА_5 за повернення викраденого у нього автомобіля «Шкода-Октавія», 1 000 доларів СІІІА, що по курсу Національного банку України на той час складало 4 840 грн., 1 000 Євро, що по курсу Національного банку України складало 7 650 грн. і 4 700 грн., всього на загальну суму 17 190 грн.
Крім цього, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що працюючи на посаді оперуповноваженого відділу з обслуговування Львівської залізниці УБОЗ УМВСУ України на залізничному транспорті, упродовж 20-21 липня 2008 року, порушуючи вимоги Конституції України, ст.2 п.2 ст.10 Закону України «Про міліцію», ст.4 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» відповідно до яких мав виявляти і розкривати злочини, розшукувати осіб, які їх вчинили, вживати оперативно-розшукових заходів, передбачених чинним законодавством, грубо ігноруючи ці вимоги, умисно та з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище як представника влади при здійсненні наданих йому повноважень, всупереч інтересам служби, не вжив заходів направлених на розкриття злочинної діяльності ОСОБА_4, який в змові з ОСОБА_3 шляхом обману і зловживання довірою заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5, а зловживаючи його довірою, шляхом обману, діючи в змові ОСОБА_4, заволодів його грошовими коштами на суму 17 190 грн., в результаті чого скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України, заподіявши істотну шкоду потерпілому ОСОБА_5, що виразилась в незаконному заволодінні його грошовими коштами в сумі 17 190 грн., та інтересам держави у вигляді підриву її авторитету, як демократичної, соціально-правової республіки, що зобов’язана забезпечувати право кожного з її громадян на захист від злочинних посягань, підриву авторитету і престижу міліції, як органу на який покладено виконання цієї функції.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що органом досудового слідства під час розслідування кримінальної справи грубо порушено вимоги кримінально-процесуального законодавства в частині забезпечення можливості реалізації обвинуваченим ОСОБА_1 свого права на захист на стадії досудового слідства, несвоєчасно вирішена заява обвинуваченого про відвід слідчого, а також не перевірені твердження обвинуваченого про фальсифікацію кримінальної справи щодо нього.
В апеляції старший прокурор відділу прокуратури Тернопільської області, що приймала участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить оскаржувану постанову Тернопільського міськрайонного суду від 04 жовтня 2010 року скасувати і справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що неповнота і неправильність досудового слідства могла бути усунута під час судового розгляду справи.
Водночас зазначає, що судом неправильно трактовано положення ст.47 КПК України, яка регламентує порядок запрошення особою захисника. Вважає, що вказана норма кримінально-процесуального закону встановлює мінімальний термін для запрошення захисника, але не обмежує особу, яка проводить досудове слідство тривалішим періодом для забезпечення обвинуваченому чи підозрюваному реалізації свого права на захист.
Крім того, що судом не були належним чином оцінені всі обставини в сукупності, зокрема, ті, що стосувалися відмови ОСОБА_1 від захисника при пред'явленні йому кінцевого обвинувачення і це не може свідчить про порушення його права на захист.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію і просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, обвинуваченого ОСОБА_1, який просить постанову суду залишити без змін, посилаючись на фальсифікацію кримінальної справи щодо нього, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія судді вважає, що вона підлягає до задоволення з таких підстав.
Зазначені у постанові суду мотиви направлення справи на додаткове розслідування про неповноту та неправильність досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні є надуманими та безпідставними.
Так, відповідно до ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Якщо суд має змогу усунути недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у випадку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є недопустимим.
Повернення кримінальної справи на додаткове розслідування з причин допущення досудовим слідством істотних порушень кримінально-процесуального закону допускається лише у тому випадку коли такі порушення виключають можливість постановлення вироку.
У даному випадку суд в судовому засіданні мав змогу усунути недоліки досудового слідства шляхом давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, більш ретельного допиту підсудних, свідків, виклику й допиту нових свідків.
Не виконавши зазначених дій, не дослідивши інших доказів по справі, суд прийняв передчасне рішення про направлення справи на додаткове розслідування.
Відносно мотивів суду про порушення права обвинуваченого ОСОБА_1 на захист, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідив з цього приводу усі обставини в сукупності.
Зокрема, поза увагою суду залишились ті обставини, що слідчим вживались заходи щодо забезпечення ОСОБА_1 захисником, однак він відмовився від його послуг.
Таким чином, постанова суду про направлення справи на додаткове розслідування підлягає скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.362,366,367,374 КПК України, колегія суддів, –
у х в а л и л а:
Апеляцію старшого прокурора відділу прокуратури Тернопільської області задовольнити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2010 року, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.190, ч.3 ст.364 КК України повернуто прокурору Тернопільської області для проведення додаткового розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишити без змін – підписку про невиїзд.
ГОЛОВУЮЧИЙ - підпис
СУДДІ – два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Максимович Ю.А.