АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

У Х В А Л А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

“28” грудня 2010 року     Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:  

  головуючого – Максимовича Ю.А.  

суддів – Подковського О.А., Лекан І.Є.  

з участю прокурора – Савки М.В.  

захисника – ОСОБА_1  

  розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 25 грудня 2010 року, якою  

ОСОБА_2,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці с.Шпиколоси Кременецького району Тернопільської області, українці, громадянці України, не одруженій, із вищою освітою, працюючій викладачем-консультантом Кременецької ЛЦДН Дубенської філії університету «Україна», жительці АДРЕСА_1 раніше не судимій,  

продовжено строк тримання під вартою до чотирьох місяців.    

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.190, ч.2 ст.366 КК України.  

В апеляції захисник ОСОБА_1 просить постанову суду про продовження строку тримання під вартою – скасувати, як незаконну та немотивовану, посилаючись на те, що не має підстав для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, а потрібно обрати запобіжний захід у вигляді застави. Апелянт також посилається на те, що подання про продовження строків тримання під вартою подано з порушенням вимог п.1ч.2ст.1653 КПК України.  

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу з мотивів викладених в ній, міркування прокурора про законність та обґрунтованість постанови суду, ознайомившись з матеріалами справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає з наступних підстав.  

Як вбачається з матеріалів справи, 15 березня 2010 року порушено кримінальну справу за фактом заволодіння чужим майном - грошовими коштами кредитної спілки «Мрія» - шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.  

12 жовтня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.  

27 листопада 2010 року Тернопільським міськрайонним судом продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_2 до трьох місяців.  

22 грудня 2010 року ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.190, ч.2 ст.366 КК України.  

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 25 грудня 2010 року строк тримання під вартою ОСОБА_2 був продовжений до чотирьох місяців і закінчується 28 грудня 2010 року.  

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вірно, відповідно до вимог ст.165-3 КПК, продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_2 до чотирьох місяців.  

При цьому враховано, що застосування більш м’якого виду запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки  обвинуваченої,    органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, санкція яких передбачає позбавлення волі більше ніж три роки, є достатні дані вважати, що ОСОБА_2 може перешкоджати встановленню істини у справі, ухилятися від органів досудового слідства та суду, а також те, що необхідно провести ще ряд слідчих дій на стадії завершення досудового слідства, а підстав для зміни їй запобіжного заходу немає.  

Не заслуговує на увагу посилання апелянта, щодо зміни запобіжного заходу у вигляді взяття під вартою на заставу, оскільки вартість даного будинковолодіння є меншою від розміру шкоди зазначеного в обвинувачені.  

Посилання апелянта на те, що подання про продовження строків тримання під вартою подано з порушенням вимог п.1ч.2ст.1653 КПК України, в обґрунтування необхідності скасування постанови суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі порушення відповідно до ст.370 КПК України не є істотними і не могли вплинути на законність постанови.  

При перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено будь-яких обставин, які не були предметом перевірки суду першої інстанції і могли вплинути  на висновок суду та тягнули за собою скасування прийнятого рішення, про що порушено питання захисником ОСОБА_1, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення та задоволення його апеляції.          

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без зміни.  

Керуючись ст.ст. 165-3, 365, 366,  382 КПК України, колегія суддів,-  

у х в а л и л а :  

  Апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 25 грудня 2010 року без зміни.  

  Головуючий  

Судді