У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2010 р. Колегія суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі :
головуючого – Декайла П.В.
суддів – Коструби Г.І., Подковського О.А.
з участю прокурора – Гарматюка Р.Є.
засудженого - ОСОБА_1
потерпілого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 13 серпня 2010 року, яким
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на-
родження, уродженця м.Тернополя , українець, неодружений , не працює , з середньою освітою, житель АДРЕСА_1 , судимий 1/ вироком Тернопільського міського суду від 6 березня 2000 р. за ч.3 ст. 81 КК України / в редакції 1960 р./ на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.46-1 КК України виконання вироку відстрочене на 2 роки із сплатою штрафу в доход держави в сумі 680 грн.; 2/ вироком Тернопільського міського суду від 26 липня 2000 року із змінами , внесеними ухвалою судової колегії у кримінальних справах Тернопільського обласного суду від 30 серпня 2000 р., за ч.3 ст. 81 КК України / в редакції 1960 р./ на 3 роки 6 міс. позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна у виправно-трудовій колонії загального режиму; 3/ вироком Тернопільського міського суду від 18 травня 2005 року за ч.3 ст. 185 , ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України на 4 роки 6 міс позбавлення волі .Звільнений від відбування покарання по відбуттю строку 30 квітня 2009 р.
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 міс позбавлення волі .
Міра запобіжного заходу — підписка про невиїзд — змінена на взяття під варту з зали суду.
____________________________________________________________________
Головуючий у 1 інстанції - Базан Л.Т. категорія– ч.2 ст.186 КК
Доповідач - Коструба Г.І. справа №11-327/2010 р.
Згідно вироку суду ОСОБА_1, будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів , 17 вересня 2009 року близько 00 год 05 хв. , перебуваючи в дворі будинку № 15 по проспекту Злуки м.Тернополя , скориставшись тим , що потерпілий ОСОБА_3 витягнув з кішені гроші в сумі 600 грн,, шляхом ривка відкрито їх викрав і з місця вчинення злочину втік , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану суму .
В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити , перекваліфікувавши його дії на ч. 2 ст. 185 КК України , оскільки він вчинив крадіжку , а не грабіж, та пом”якшити призначену йому міру покарання .Зазначає, що гроші в потерпілого з рук не виривав , а взяв зі столу , куда ОСОБА_3 поклав їх для придбання горілки . Дані на досудовому слідстві показання - як його , так і потерпілого , слідством сфальсифіковані .
В судовому засіданні не були допитані всі свідки по справі , а ті , що допитані , давали неправдиві показання , в тому числі ОСОБА_4 , який почав говорити правду лише після його уточнюючих запитань.
Явку з повинною він писав під психологічним тиском зі сторони працівників міліції , будучи в стані алкогольного сп”яніння , у відсутності захисника ,а тому її зміст є також неправдивим .Ознайомлювався з матеріалами справи зі слідчим в барі , де останній замовив випивку , що є порушенням закону . Не дотрималось слідство закону і при допиті потерпілого , оскільки останній в цей час був в стані алкогольного сп”яніння .
Заслухавши доповідача , міркування прокурора про залишення вироку без змін , засудженого ОСОБА_1 , який підтримав скаргу та просить її задовольнити , потерпілого ОСОБА_2, який також просить пом”якшити призначене ОСОБА_1 покарання , ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляції, колегія суддів приходить до висновку , що апеляція підлягає до часткового задоволення .
Як вбачається з матеріалів справи та вироку суду , ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнавав частково та пояснював , що він дійсно незаконно заволодів грошима потерпілого , але з рук їх не вихоплював , а викрав зі столу , а тому в його діях є такий склад злочину , як крадіжка , а не грабіж .Все це сталося 17 вересня 2009 р. , коли він разом з невідомими йому особами біля 0 год 30 хвилин в дворі буд. № 15 по проспекту Злуки м.Тернополя розпивав спиртні напої.
Разом з тим вина у інкримінованому засудженому злочині , а саме грабежі, доведена здобутими по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами , зокрема , поясненнями потерпілого ОСОБА_3
.Так , на досудовому слідстві та в судовому засіданні останній зазначав , що 17 вересня 2009 р. розпивав спиртні напої з невідомими в дворі буд. № 15 по проспекту Злуки м .Тернополя. Через деякий час , коли зазначені особи викликали йому таксі ,щоб вже їхати додому , він вийняв всі гроші в сумі 600 грн , маючи намір відрахувати собі на дорогу , і в той самий момент відчув , ях їх в нього хтось вихопив з рук. В подальшому взнав , що це був ОСОБА_1 , якого невдовзі затримали працівники міліції і повернули йому 300 грн із 600 , оскільки під час втечі ОСОБА_1 намагався гроші викинути і їх прийшлося збирати по вулиці .
Свої показання потерпілий підтримував протягом всього як досудового , так і судового слідства , суттєвих протиріч в них зазначено не було і суд підставно поклав їх в основу обвинувального вироку як такі , що здобуті законним шляхом .
Твердження засудженого , що потерпілий давав пояснення щодо обставин справи , перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння , не відповідають дійсності .Так ,ОСОБА_3 допитувався в якості потерпілого 28 вересня , 19 листопада 2009 р. , між ним та засудженим в той же день проводилась ставка віч-на-віч і жодного зауваження з цього приводу ні він , ні його захисник не робили . Даних про те , що потерпілий під час допитів органом досудового слідства був в нетверезому стані , по справі не встановлено , будь-яких конкретних обставин з цього приводу ОСОБА_1 не назвав , а тому колегія суддів вважає їх надуманими з метою уникнути відповідальності за скоєне .
Допитані в якості свідків по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є працівниками дорожно-патрульної служби ДАІ , пояснили в судовому засіданні , що , перебуваючи на чергуванні 16 вересня 2009 р. та рухаючись по проспекту Злуки м.Тернополя , побачили , як біля бару “Зорепад” працівники міліції намагались затримати якогось чоловіка. Надавши допомогу у його затриманні , позбирали ще й розкидані ним по землі гроші купюрами по 20грн . Пізніше виявилось , що вони були викрадені затриманим ОСОБА_1 у ОСОБА_3
Аналогічні показання дані свідки давали і на досудовому слідстві , а в судовому засіданні лише їх підтвердили .
Таким чином , твердження засудженого про неправдивість та суперечність показань свідка ОСОБА_4, даних ним на досудовому слідстві та в судовому засіданні щодо обставин справи, не відповідають дійсності . Не зазначено про це і в протоколі судового засідання , під час якого ОСОБА_1 та його захисник мали можливість задавати запитання свідку , якою і скористалися , отримавши вичерпні відповіді та не маючи до свідка жодних зауважень з цього приводу .При цьому засуджений навіть не зазначив , в чому ці суперечності містяться .
Посилання засудженого в апеляції на те , що не всі свідки були допитані в судовому засіданні, не свідчить про порушення судом закону , оскільки їх пояснення були оголошені відповідно до вимог ст. 306 КПК України. Ні підсудний , ні його захисник , як зазначено в протоколі , жодних зауважень щодо оголошених показань не мали , на виклик у судове засідання будь -якого свідка не наполягали . Більш того , кому саме і з якого приводу хотів задати питання в судовому засіданні підсудний , в своїй апеляції він не зазначив , що зайвий раз свідчить про надуманість наведених ним аргументів про порушення судом закону та його права на захист в тому числі .
Так , його посилання на відсутність захисника при проведенні з ним слідчих дій також не грунтується на матеріалах справи . Дана кримінальна справа проти ОСОБА_1 була порушена 25 вересня 2009 р. , а захисник за його проханням йому був призначений вже 1 жовтня 2009 р. , коли з останнім не було проведено ще жодної слідчої дії.
Доводи ОСОБА_1 про те , що явку з повинною він писав у відсутності захисника , що , на його думку , і свідчить про порушення щодо нього права на захист , не є порушенням закону , оскільки відповідно до ст. 96 КПК України явка з повинною — це особисте , добровільне письмове чи усне повідомлення заявником органу дізнання , дізнавачу , слідчому , прокурору , судді або суду про злочин , вчинений чи підготовлений ним , до порушення проти нього кримінальної справи .
Відповідно , судом та слідством і в даному випадку вимоги ст. ст. 44 , 45 КПК України про захисника порушені не були .
Більш того , зміст як явки з повинною засудженого , так і його апеляції про те , що він вчинив лише крадіжку , є тотожними , не суперечать одне одному , а тому твердження ОСОБА_1 про неправдивість змісту його заяви про вчинення злочину є незрозумілими , суперечать його ж проханню перекваліфікувати його дії на крадіжку , тобто зайвий раз підтверджують намаганню уникнути відповідальності за скоєне .
Винність засудженого у вчиненні грабіжу стверджується також показаннями свідка ОСОБА_6, допитаного в судовому засіданні , про те , що 16 вересня 2009 р. останній допомагав йому ставити весільну “браму” ,і під час її встановлення вони розпивали спиртні напої .Через деякий час побачив наряд міліції , який затримав засудженого за вчинення ним злочину , як він взнав пізніше .
З протоколу огляду місця події від 17 вересня 2009 р. вбачається , що по проспекту Злуки м. Тернополя біля бару “Зорепад” на асфальтній ділянці були виявлені гроші купюрами по 20 грн / а.с. 13-17/, що підтверджує показання потерпілого та самого засудженого про викрадення у ОСОБА_3 коштів номіналом по 20 грн .
Згідно висновку спеціальної медичної наркологічної експертної комісії № 754 від 19.11.2009 р. хворіє хронічним алкоголізмом / а.с. 92-95 / ;
згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 628 від 19.11.2009 р. страждає на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю , що не позбавляє його здатності давати звіт своїм діям і керувати ними в період інкримінованих йому діянь ; примусових заходів медичного характеру не потребує / а.с. 87-88 /.
Твердження ОСОБА_1 в апеляції , що з матеріалами справи він знайомився разом зі слідчим в барі , також не відповідають дійсності .
Так , згідно протоколу оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства та пред”явлення йому матеріалів кримінальної справи від 18 лютого 2010 року дана процесуальна дія відбувалась в кабінеті слідчого відділу ТМВ УМВСУ в Тернопільській області з участю захисника .Жодних зауважень з цього приводу ні він , ні його захисник не мали .
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання , що при проведенні як досудового , так і судового слідства відносно ОСОБА_1 мало місце дотримання закону.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна /грабіж/ ,вчинене повторно , правильно .Навіть у випадку , коли б засуджений забрав гроші зі столу , а не вихопив з рук потерпілого , як він це стверджує , у його діях був би склад саме грабіжу , а не крадіжки , оскільки крадіжка є таємним викраденням майна , а не відкритим , що мало місце в даному випадку.
Разом з тим , призначене ОСОБА_1 покарання є занадто суворим і не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного , оскільки судом не в повній мірі враховано фактичне визнання своєї вини засудженим , відшкодування шкоди , думку потерпілого ОСОБА_2 , який просив не призначати останньому суворої міри покарання.
Дані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. А тому , з урахуванням особи винного , колегія суддів вважає , що ОСОБА_1 слід призначити покарання нижче від найнижчої межі, застосувавши ст. 69 КК України.
Керуючись ст.ст. 365 , 366 КПК України , колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайсуду від 13 серпня 2010 року частково задовольнити . Вирок суду відносно ОСОБА_1 змінити та призначити йому покарання за ч. 2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі , а саме 2 роки 6 міс позбавлення волі .
Головуючий - / підпис /
Судді - / 2 підписи /
З оригіналом вірно .
Суддя апеляційного суду
Тернопільської обл . Коструба Г.І.