АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого : Фащевської Н.Є.
Суддів:Демкович Ю.Й., Сташків Б.І.
при секретарі :Сеник
з участю сторін: Апелянта ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кременецького районного суду від 18 листопада 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення за систематичне порушення правил співжиття,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про виселення за систематичне порушення правил співжиття.
Рішенням Кременецького районного суду від 18 листопада 2010 року в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення за систематичне порушення правил співжиття відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Попереджено ОСОБА_4 про недопущення в подальшому систематичного порушення правил співжиття.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Кременецького районного суду від 18 листопада 2010 року та ухвалити нове судове рішення яким задоволити її позовні вимоги посилаючись на те,що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню всіх обставин справи, не врахував, що відповідач зловживає спиртними напоями, перебуваючи в стані алкогольного спяніння влаштовує сімейні скандали, сварки,за що притягувався до адміністративної відповідальності і йому виносилися офіційні попередження і раніше вжиті заходи попередження не дали позитивних результатів.
У судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала зіславшись на обставини викладені в ній.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи зазначені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступних підстав.
У відповідності до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог відповідно до положень ст.214 ЦПК України суд повинен вирішити такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в позові про виселення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою ОСОБА_3 не надано доказів систематичного порушення відповідачем ОСОБА_4 правил співжиття та застосування до нього заходів попередження або громадського впливу, а тому відсутні підстави для задоволення позову з підстав ст. 116 ЖК України.
З таким висновком суду слід погодитися оскільки він узгоджується з матеріалами справи і не суперечить положенням чинного законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1993 року, який розірвали в березні 2009 року, від спільного проживання в них народилося двоє дітей : син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позивачка ОСОБА_3 є власником житлового будинку з надвірними будівлями №АДРЕСА_1, яке перейшло до позивачки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3(а.с.6).В даному житловому приміщенні проживають позивачка, відповідачка та неповнолітні діти.
Згідно зі ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником не позбавляє колишніх членів сім'ї права користування займаним приміщенням.
Відповідно до ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст. 116 цього Кодексу.
Статтею 116 ЖК України та роз’яснень, що містяться в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу України” передбачено, що в разі, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Під заходами впливу мається на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.
В матеріалах справи є постанови Кременецького РВ УМВСУ в Тернопільській області про відмову у порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_3 за ст.ст.129,296 КК України від 03 березня 2010 року,від14 квітня 2010 року,від 13 травня 2010 року, від 13 червня 2010 рок(а.с. 11,14,16,18).
Із змісту даних постанов вбачається, що позивачка зверталася в органи міліції із усними та письмовими заявами на підставі яких органи дізнання проходили до висновку, що відповідач обзиває свою дружину нецензурними словами, словесно погрожує фізичною розправою і конфлікт носить короткочасний характер.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що наявність таких доказів є недостатніми для виселення ОСОБА_4 з підстав ст.116 ЖК України, оскільки судом не встановлено систематичного порушення правил співжиття та триваючої антигромадської поведінки. Органами міліції у відмовних матеріалах зафіксовано тільки конфлікти, які виникали на побутовому грунті між сторонами після розірвання шлюбу і в них посилається тільки про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, хоча протоколи про вчинення адміністративного правопорушення та постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності не ухвалювалися, такі процесуальні документи відсутні в матеріалах справи.
Посилання апелянта про те, що відповідач систематично порушує правила співжиття, раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів і відповідач 12 червня 2010 року знову вчинив сварку не може бути підставою для виселення з цих підстав, оскільки, як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 13 червня 2010 року ОСОБА_3 зверталася із заявою по цьому факту до органів міліції, за що ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.173 -2 КУпАП та йому винесено офіційне попередження(а.с. 18). Ухвалені постанови про відмову у порушенні кримінальної справи грунтуються на одних і тих же порушеннях і є індентичними.
Виходячи з аналізу здобутих доказів, судова колегія прийшла до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції повно та правильно з''ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст.304,307,309,311,312,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Кременецького районного суду від 18 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів зі дня проголошення.
Головуючий — підпис
Судді — два підписи
З оригіналом вірно.
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.І. Сташків