УКРАЇНА  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

    У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

    21 грудня   2010 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

                          головуючого – судді           Котік Т.С.  

суддів           Жигановської О.С., Косигіної Л.М.                            

з участю секретаря         Порохні М.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом   Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” (надалі ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”)  до ОСОБА_3  про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості  

 за апеляційною скаргою   ОСОБА_3  на заочне рішення Овруцького районного суду  Житомирської області від 15 вересня 2010 року,-

в с т а н о в и л а :  

В березні 2010 року  ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” ( з 05.11.2009 року ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” ) звернулося до суду з вказаним позовом. В обґрунтування вимог зазначало, що 28.12.2006 року ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 80 тис. грн. строком на 60 місяців зі сплатою 27 % річних за користування кредитом. У зв’язку з тим, що відповідачка не виконувала умови договору та не сплачувала  кошти, Банк просив розірвати кредитний договір від 28.12.2006 року та стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом в розмірі 206 633 грн.36 коп.

  Заочним рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 15 вересня 2010 року позов задоволено в повному обсязі.  

29 жовтня 2010 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

 В апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення  про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, посилається на те, що суд розглянув справу за її відсутності, не звернув уваги, що кредит було оформлено з іншою юридичною особою, ніж та, яка звернулася до суду.  

 Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

_______________________________________________________________________________________________________  

Справа №22ц-9211                                                   Головуючий в суді 1-ї інстанції Гришковець А.Л.  

Категорія 27                                                              Суддя – доповідач Котік Т.С.  

 2

Судом встановлено, що 28 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” ( з 05.11.2009 року ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” ) укладено  кредитний договір № 014/0853/82/102351, за яким  Банк надав, а відповідачка отримала, кредит у розмірі 80 000 грн. зі строком користування кредитними коштами до 28 грудня 2011 року зі сплатою 27% річних за користування кредитними коштами /а.с. 9-10/.

 На забезпечення виконання вказаного договору, 29 грудня 2006 року між Банком та відповідачкою укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_3 передала в іпотеку  квартиру 31, що знаходиться в м. Овручі Житомирської області по вул. Сабурова,23 (а.с. 11,12).

 Окрім того, кредитний договір забезпечений договором застави від 29 грудня 2006 року. За яким, ОСОБА_3, в забезпечення своєчасного повернення кредиту, відсотків, а також неустойки,  заставила належне їй майно: станок брусовочний та станок многопильний (а.с. 13,14).

 Як вбачається з матеріалів справи, Банк виконав свої зобов’язання, надавши відповідачці кошти, передбачені кредитним договором, однак остання, в порушення вимог п. 5.1. кредитного договору, свої зобов’язання перед Банком не виконувала в повному обсязі. Кошти за користування кредитом та відсотки перестала сплачувати відповідно до графіка погашення кредиту (а.с.15,16), що призвело до виникнення заборгованості, яка на час звернення до суду становила 206 633 грн.36 коп., з яких : 62 000 грн. заборгованість за кредитом, 27 213 грн.14 коп. заборгованість за нарахованими відсотками, 76 637 грн.82 коп. пеня по тілу кредиту, та 40 782 грн.40 коп. пеня за відсотками.  

За змістом п.6.5. Кредитного договору, Банк вправі вимагати дострокового стягнення заборгованості за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання Позичальником умов цього договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

 Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, та в інших випадках встановлених договором або законом.

 На підставі викладеного, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, розірвав кредитний договір № 014/0853/82/102351 від 28 грудня 2006 року, який укладено між ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” і ОСОБА_3 та стягнув з ОСОБА_3 206 633 грн.36 коп. заборгованості.

 Доводи апелянта про те, що  з позовом звернулася юридична особа, з якою вона не укладала кредитного договору,  є безпідставними.

    3

Як вбачається зі змісту кредитного договору № 014/0853/82/102351 від 28.12.2006 року, від імені Банку, виступала начальник Народницького відділення Житомирської обласної дирекції АППБ „Аваль” Титюк А.Д., яка діяла в силу повноважень, що визначені в довіреності від 07.12.2005 року  та відповідно до Положення  про Народницьке відділення Житомирської обласної дирекції АППБ „Аваль” (на даний час ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”) (а.с.61-64).

 Також, є безпідставними доводи апелянта з приводу того, що Банк надав кредитні кошти, немаючи на це відповідної ліцензії.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про банки та банківську діяльність” документ, на підставі якого Банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.  

На виконання зазначених норм закону, ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” було видано банківську ліцензію на право здійснення банківських операцій, які визначені ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, яка зареєстрована Національним Банком України 27 березня 1992 року за номером 94 (а.с.65).

 Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що кредитний договір є несправедливим і на вимогу споживача має бути визнаний недійсним не ґрунтуються на вимогах закону та не впливають на правильність судового рішення.

За змістом статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У зв’язку з тим, що ОСОБА_3 не зверталася до суду із зустрічним позовом про визнання кредитного договору від 28.12.2006 року недійсним, вказане питання не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

 Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.

 Керуючись ст.ст. 209, 218,  303, 307, 308, 313, 314,315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України,  колегія суддів, -  

  у х в а л и л а :  

 Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.  

        Заочне рішення Овруцького районного суду  Житомирської області від 15 вересня 2010 року залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                              Судді