УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
28 грудня 2010року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
Головуючого-судді Трояновської Г.С.
Суддів Миніч Т.І., Забродського М.І.
при секретарі Григорович А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Овруцької центральної районної лікарні до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
витрат на навчання
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 2 листопада 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2010 року Овруцька центральна районна лікарня звернулась до суду з названим позовом. В обґрунтування вимог зазначала, що між лікарнею та відповідачкою було укладено договір про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти від 01.08.2007 року, за умовами якого лікар-інтерн зобов»язаний відпрацювати три роки в медичній установі, де проводилось стажування. Оскільки відповідачка відмовилась приступити до роботи та не бажає відшкодувати вартість проходження практичного навчання, позивач просив стягнути з відповідачки 12230грн.21коп. витрат на навчання та судові витрати.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 2 листопада 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Овруцької центральної районної лікарні 12230грн.21коп. заборгованості та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що вона вживала всіх заходів до виконання зобов»язання - працевлаштування в Овруцькій ЦРЛ, однак позивач відмовляє їй у працевлаштуванні, в тому числі і у даний період. Вважає, що відповідачем порушені норми ст.ст.530,613,1166 ЦК України, зазначає, що її вини у невиконанні зобов»язання немає.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно направлення на роботу №121 ОСОБА_1, яка закінчила у червні 2007 року Івано-Франківський державний медичний університет направлена в розпорядження управління охорони здоров»я Житомирської обласної державної адміністрації, Овруцьку ЦРЛ. Дата прибуття 01.08.2007р./а.с.15/.
1 серпня 2007 року між Головним лікарем Овруцької ЦРЛ Левківським В.П. та ОСОБА_1 було укладено договір про спеціалізацію /інтернатуру/ випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти 3-4 рівнів акредитації, за умовами якого, зокрема, Головний лікар зобов»язується забезпечити ОСОБА_1 після закінчення інтернатури та одержання відповідної кваліфікації місцем працевлаштування, де лікар-інтерн зобов»язаний відпрацювати не менше трьох років, а ОСОБА_1 зобов»язувалась після закінчення інтернатури прибути до установи, де проходила стажування , і відпрацювати три роки. У разі відмови приступити до роботи, відшкодувати установі вартість проходження практичного навчання . Строк дії договору – до 1 серпня 2009 року /а.с.9/.
В акті ревізії фінансово-господарської діяльності Овруцької центральної районної лікарні за період з 01.10.2006р. по 31.03.2010р., який складено Овруцьким контрольно-ревізійним відділом 16.07.2010 року, зазначено, що ОСОБА_1, серед інших лікарів-інтернів, після проходження інтернатури, без поважних причин не приступила до роботи ( відпрацювання за фахом 3 роки), чим порушила умови договору та не відшкодувала до місцевого бюджету всі витрати на виплату заробітної плати/а.с.2-4/. В акті також вказано, що внаслідок невиконання умов договору 5-ма інтернами, в тому числі - ОСОБА_1, останніми не відшкодовано до місцевого бюджету (Овруцькій ЦРЛ) всі витрати на виплату їм заробітної плати в сумі 61151,05грн. Контрольно-ревізійний відділ прийшов до висновку, що порушення допущено з вини лікарів-інтернів, які не виконали умови укладених угод, а також зазначив, що пояснень головний лікар лікарні Левківський В.П. не надав/а.с.4/.
Відповідно до п.14 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996р. №992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», зокрема, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням випускник зобов»язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із зазначених положень та недоведеності відмови керівництва лікарні у працевлаштуванні відповідачки у медичних закладах Овруцької ЦРЛ. При цьому суд посилався на ч.1 ст.1166 ЦК України, яка не регулює спірних правовідносин. Зазначена норма регулює правовідносини, що виникають із заподіяння позадоговірної шкоди, оскільки їх суб”єкти не перебувають у договірних відносинах, а зобов”язання відшкодувати шкоду не пов”язане з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов”язань.
У вказаному випадку між сторонами виникли зобов”язальні правовідносини. Зі змісту ст.526 ЦК України випливає, що зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до умов договору від 01.08.2007 року лікар-інтерн зобов”язується відшкодувати установі вартість проходження практичного навчання у разі відмови приступити до роботи. Договір є обов”зковим для виконання сторонами/ст.629 ЦК/.
Позивач, звертаючись до суду, послався на договір від 01.08.2007 року, згідно умов якого є обов”язок лікаря-інтерна відпрацювати три роки після закінчення інтернатури в медичній установі, де проводилось стажування. Однак позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що відповідачка відмовилась приступити до роботи. Ним до суду не надано доказів наявності вакансій в Овруцькій ЦРЛ на 01.08.2009 року, будь-яких листів, повідомлень, застережень, що направлялись на адресу відповідачки з цього приводу. Позивачем не зафіксовано будь-яких даних відмови відповідачки приступити до роботи в Овруцькій ЦРЛ згідно умов договору.
Натомість представник відповідачки в суді як першої так і апеляційної інстанції пояснював, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась на прийом до головного лікаря з проханням працевлаштуватись лікарем в Овруцькій ЦРЛ та до голови райдержадміністрації. Фактів звернення ОСОБА_1 до головного лікаря не заперечила в суді апеляційної інстанції й представник позивача.
В ході розгляду справи, а саме 1 листопада 2010року, ОСОБА_1 подала на ім”я головного лікаря Овруцької ЦРЛ заяву з проханням прийняти її на роботу лікарем загальної практики – сімейним лікарем згідно укладеного договору /а.с.27/. Як підтвердили сторони в суді апеляційної інстанції, в тому числі і представник позивача, рішення по заяві до цього часу не прийнято, що дає підстави вважати про відсутність відмови відповідачки від виконання умов договору - відпрацювати три роки в установі, де проходила стажування.
Таким чином, оскільки умовами договору передбачено відшкодування установі вартості проходження практичного навчання лікарем-інтерном у разі його відмови приступити до роботи, а така відмова не підтверджена доказами, то у суду не було підстав для задоволення позову. Сам по собі факт непрацевлаштування ОСОБА_1 не дає підстав вважати про порушення нею зобов”язання, оскільки за умовами договору відшкодування вартості проходження практичного навчання пов”язувалось саме з відмовою приступити до роботи.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.209,218,303,307,309,313,314,316,317,319,324,325ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 2 листопада 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову Овруцької центральної районної лікарні до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості витрат на навчання відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц-8974/10 Головуючий у суді 1 інст. Невмержицький С.С.
Категорія 19 Доповідач Трояновська Г.С.