УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
21 грудня 2010 року м. Житомир
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Миніч Т.І., Забродського М.І.
при секретарі Григорович А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Житомирської обласної дирекції акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 27 липня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
У квітні 2010 року ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Житомирської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” /нині - Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” /надалі Банк/ звернулось до суду з названим позовом. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 25.04.2008року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № Z012/110/219 про надання останньому 63 000 дол. США кредиту строком до 24.04.2011року зі сплатою 15% річних.
Цього ж дня для забезпечення виконання зобов”язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були укладені договори поруки відповідно №Z012/110/219/1, №Z012/110/219/2, №Z012/110/219/3, згідно до яких ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 взяли на себе обов”язок нести перед Банком солідарну з боржником відповідальність за невиконання ним зобов”язань за кредитним договором.
У зв”язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов”язань, Банк просив стягнути з нього та поручителів в солідарному порядку 75890,63дол. США (605948,77грн.) заборгованості за кредитним договором.
В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги /а.с.86-87/, просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 16.06.2010 року у розмірі 72 771,20 дол. США (575925,82грн.), яка складається з заборгованості за кредитом – 53065,19дол.США(419968,53грн.); заборгованості за відсотками – 11880,62дол.США(94025,60грн.); пені - 7825,39дол.США (61931,69грн.).
Заочним рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 27.07.2010 року позов Банку задоволено. Кредитний договір № Z012/110/219 від 25.04.2008 року , укладений між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Житомирської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_2 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь позивача в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 575 925грн.82коп. Стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір в сумі 425грн. з кожного, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30грн. з кожного. Стягнуто з відповідачів на користь позивача витрати, пов”язані з поміщенням оголошення в пресі по 480грн. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду в частині стягнення в солідарному порядку з нього, як з поручителя, по зобов”язаннях ОСОБА_2 відповідно до кредитного договору № Z012/110/219 від 25.04.2008 року на користь ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Житомирської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” грошових коштів у розмірі 575 925грн.82коп. боргу та відповідних судових витрат, відмовити в цій частині в задоволенні позову в повному обсязі, в решті рішення суду залишити без змін. ОСОБА_4 вказує, що судом не досліджені обставини щодо права Банку достроково стягувати з поручителя всю суму кредиту, зазначає, що в договорі поруки не встановлений конкретний строк, з настанням якого наступають правові наслідки, а тому порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов”язання не пред”явить вимоги до поручителя.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПУ України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитор) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
На підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Судом установлено, що 25 квітня 2008 року Банком було укладено з ОСОБА_2 кредитний договір, за яким він надав ОСОБА_6 кредит у розмірі 63 000дол.США на строк до 24.04.2011 року. 25 квітня 2010 року з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були укладені договори поруки відповідно №Z012/110/219/1, №Z012/110/219/2, №Z012/110/219/3, згідно до яких ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 взяли на себе обов”язок нести перед Банком солідарну з боржником відповідальність за невиконання ним зобов”язань за кредитним договором.
Відповідно до п.3.3 кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_2 передбачено, що сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості за кредитним договором: у першу чергу погашається заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом; в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом; в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування кредитором.
Пунктом 5.1 вказаного кредитного договору визначено, що основна заборгованість за кредитом погашається позичальником у відповідності до графіка погашення заборгованості. Графіком визначено, що ОСОБА_2 погашає кредит щомісячно не пізніше 30 числа в сумі 2184 дол. США. /а.с.14-17/.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 до 30 вересня 2009 року періодично погашав кредит, хоча й не у чіткій відповідності до визначених графіком сум та дат /а.с.208-209/.
30 вересня 2009 року ОСОБА_2 внесено суму на погашення кредиту у розмірі 305 дол. США. Починаючи із жовтня місяця 2009 року платежі на погашення кредиту не здійснювались.
У разі нездійснення позичальником платежів у зазначені строки ОСОБА_4, так як і інші поручителі, відповідно п. 2.5 договору поруки взяв на себе обов’язок здійснити виконання боргових зобов”язань в обсязі, заявленому Банком , протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку /а.с.21-23/.
Обов”язок поручителя виконати боргові зобов”язання виникає при отримання від Банку відповідної вимоги /п.2.6 договору поруки/.
Із матеріалів справи видно, що вимога Банку про погашення заборгованості направлялась на адресу ОСОБА_2 та поручителів 9 грудня 2009 року /а.с.10-12/. Про те, що ОСОБА_4 особисто отримав вимогу Банку свідчить повідомлення про вручення йому поштового відправлення від 15 грудня 2009 року /а.с.10/. На вимогу Банку боргові зобов”язання ні позичальником, ні поручителями не виконані.
Відповідно до п. 4.1 договору поруки вказаний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов”язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов”язань в повному обсязі. Також порука припиняється, якщо банк в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов”язання не пред”явить вимоги до поручителя /а.с.21-23/.
Таким чином з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов”язання перед Банком не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України. Згідно з цією нормою права строк визначається роками місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині обґрунтовані.
Разом з тим не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що порука припиняється , оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов”язання не пред”явив вимог до ОСОБА_4, виходячи з наступного.
В договорі поруки не встановлено строку припинення поруки /п.4.1/, а тому порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов”язання не пред”явить вимоги до поручителя.
Згідно з умовами договору ОСОБА_2 зобов’язувався повертати кредит щомісячно періодичними платежами, відтак, при неналежному виконанні ним своїх зобов’язань за кредитним договором строк пред’явлення Банком вимоги до поручителів про повернення отриманих в кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Судом встановлено, що вимоги до поручителів, в тому числі і до ОСОБА_4, Банком було пред”явлено 9 грудня 2009 року, тобто в межах шести місяців від дня настання строку виконання основаного зобов”язання /жовтень 2009 року/.
За наявності доказів пред”явлення кредитором вимоги до поручителя впродовж шести місяців з дня виникнення у кредитора права на пред”явлення такої вимоги кредитор має право пред”явити позов до поручителя в межах загальної позовної давності, що встановлена тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).
Позов у даній справі було пред”явлено до суду 15 квітня 2010 року /а.с.3-5/, а тому посилання апеляційної скарги на те, що позов пред”явлено 16.06.2010року – безпідставне. Даних про пред”явлення інших позовів банком до зазначених відповідачів матеріали справи не містять.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Банку в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 575925грн.82коп. не оскаржується.
У відповідності до положень ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Вимоги представника Банку у суді апеляційної інстанції про стягнення затрат, понесених Банком на виклик учасників процесу телеграмами, не підлягають до задоволення, оскільки діюче цивільне процесуальне законодавство не відносить такі витрати до судових витрат (ст.79 ЦПК).
Керуючись ст.ст. 209,218,303,307,308,313,314,315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 27 липня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді
_______________________________________________________________ Справа №22ц-6251/10 Головуючий у суді 1 інст. Гуц О.В.
Категорія 19 Доповідач Трояновська Г.С.