УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
28 грудня 2010року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
Головуючого-судді Трояновської Г.С.
Суддів Миніч Т.І., Забродського М.І.
при секретарі Григорович А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з названим позовом. В обґрунтування вимог зазначала, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого є дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки дочка навчається, просила стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання повнолітньої дочки, яка навчається, у розмірі 1/2 частини пенсії /доходу/ відповідача щомісяця до 30 червня 2015 року та судові витрати.
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дочки-студентки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/10 частини доходу /пенсії/ щомісячно, без урахування часу канікул, починаючи з 27 вересня 2010 року до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_4 23-х річного віку. Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 120 грн. витрат на інформаційно-тенічне забезпечення розгляду справи та 65грн. витрат, пов»язаних з наданням правової допомоги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує, що він перебуває в скрутному матеріальному становищі, є пенсіонером, учасником бойових дій, потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС, хворіє і потребує постійного лікування. Зазначає, що на його утриманні перебуває малолітній син від іншого шлюбу, дружина не працює, перебуває на обліку в центрі зайнятості.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2000 року шлюб між сторонами розірвано /а.с.7/. Від шлюбу є повнолітня дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка згідно рішення приймальної комісії від 12.08.2010 року зарахована до складу студентів Волинського національного університету на платній основі, проживає в гуртожитку /а.с.2,9,21/. Згідно договору про навчання від 9 серпня 2010 року плата здійснюється щомісячно в розмірі 998грн./а.с.25/. Проїзд до місця навчання становить 267 км./а.с.15/.
Відповідно до довідки Ємільчинської селищної ради від 17.08.2010 року ОСОБА_4 проживає з матір»ю ОСОБА_5 /а.с.4/. ОСОБА_5 працює бухгалтером відділу освіти із середньомісячною заробітною платою 1222грн./а.с.8/. Сплачує кредит на споживчі цілі, який отримала 21.05.2008р.в сумі 10100грн.терміном на 36 міс./а.с.23,24/. Хворіє, перебуває на диспансерному обліку в неврологічному кабінеті, є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС /а.с.9,22/. Мати позивачки потребує постійного медикаментозного лікування і стороннього догляду /а.с.20/.
Відповідач ОСОБА_2 16 березня 2001 року уклав шлюб з ОСОБА_6./а.с.26/, від шлюбу є малолітня дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4/а.с.26/.
ОСОБА_2 не працює, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 1859грн.31коп., в тому числі і 361,50грн. на утримання непрацездатного сина ОСОБА_8 /а.с.29,38/. Він є учасником бойових дій, потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС /а.с.32/. Відповідач перебуває на диспансерному обліку в лікарні, має хронічні хвороби і потребує лікування /а.с.30, 75-80,99,100/. Дружина відповідача ОСОБА_6 не працює, перебуває на обліку в Ємільчинському районному центрі зайнятості/а.с.28/. Син відповідача ОСОБА_8 навчається у 3-А класі Ємільчинської гімназії та в 1-му класі Ємільчинської музичної школи. Відповідач та його сім»я проживає в квартирі, сплачує комунальні платежі /а.с.86-89/,земельної ділянки у власності чи користуванні не має/а.с.82/.
Відповідно до положень ч.1 ст.199 СК України якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв”язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов”язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Пленум Верховного Суду України надав роз”яснення щодо підстав виникнення обов”язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” від 15.05.2006 року обов”язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов”язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв”язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров”я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров”я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.
Матеріальне становище повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, визначається з врахуванням вартості навчання, навчального обладнання, навчальних матеріалів, проїзду, проживання за місцем розташування навчального закладу тощо.
Ураховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання їх повнолітньої дочки ОСОБА_4, яка продовжує навчання. Суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача аліменти у розмірі 1/10 частини його доходу (пенсії).
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач хворіє і потребує коштів на лікування не можуть слугувати підставою для звільнення його від обов”язку сплачувати аліменти, оскільки позивачка також хворіє і також потребує коштів на лікування. Кожна із сторін сплачує комунальні платежі, що не є підставою для відмови у стягненні аліментів. Хоча відповідач отримує пенсію, але її розмір вищий, ніж розмір заробітної плати позивачки. Дружина відповідача у даний час не працює і перебуває на обліку у центрі зайнятості, однак вона працездатна, як встановлено в судовому засіданні, працювала до набуття статусу безробітної і не позбавлена можливості працевлаштуватись і отримувати заробітну плату в подальшому. За наведених обставин батьки спроможні утримувати свого малолітнього сина ОСОБА_8.
Натомість повнолітня дочка відповідача ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, оскільки щомісячна оплата за навчання складає значну суму, про що зазначено вище. Окрім того вона потребує витрат на проїзд до місця навчання, певних витрат на проживання, на поточні потреби навчального процесу (придбання навчальної літератури, оплата комп”ютерних і ксеропослуг, канцелярських товарів і т.і.).
Посилання відповідача на те, що дочка могла б вступити на навчання до іншого учбового закладу, на державній основі і ближче додому не заслуговують на увагу, оскільки кожна людина має право на вільний розвиток свої особистості та на освіту /ст.ст.23,53Конституції України/.
Твердження ОСОБА_2 на відсутність документів про сплату позивачкою коштів за надання правової допомоги безпідставні, оскільки в матеріалах справи /а.с.5/ міститься квитанція №39 від 20.09.2010року про сплату позивачкою 65 грн. витрат, пов”язаних з наданням їй правової допомоги.
Посилання апеляційної скарги на порушення судом таємниці нарадчої кімнати при ухваленні оскаржуваного рішення суду не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені доказами.
З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.209,218,303,307,308,313,314,315,317,319,324,325ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц-8973/10 Головуючий у суді 1 інст. Прищепа Т.П.
Категорія 48 Доповідач Трояновська Г.С.