АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого : Сташківа Б.І.
Суддів:Жолудько Л.Д., Хома М.В.
при секретарі : Сем’яоніді В.А.
за участю сторін: апелянта ОСОБА_3 тайого адвоката ОСОБА_4, представника позивачки ОСОБА_5та адвоката ОСОБА_6.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бучацького районного суду від 20 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину нерухомого майна та його реальний поділ,-
В С Т А Н О В И Л А:
В серпні 2009 року ОСОБА_7 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину нерухомого майна та його реальний поділ. Позивач зазначила, що будівля зведення за спільні кошти подружжя, за час перебування в шлюбі, однак відповідач відмовляється у добровільному порядку поділити будівлю в натурі або компенсувати їй право на частину будівлі грошима.
Рішенням Бучацького районного суду від 20 вересня 2010 року позов задоволено частково .
Визнано за ОСОБА_7 право власності на 43/100 частин будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме, на приміщення 1-1 першого поверху будівлі, площею 30,8 м.кв., вартістю 83 686 грн.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 57/100 частин будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме, на приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5 другого поверху будівлі, загальною площею 40,6 м.кв., вартістю 110 314 грн.
У решті позовних вимог - відмовлено.
Вирішено стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_7 6079 грн. судових витрат, а саме, 1049грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 3 000 грн. витрат на правову допомогу та 2 000 грн. витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт стверджує, що спірна будівля не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки він є суб’єктом підприємницької діяльності, а будівля є майном підприємця.
В апеляційній інстанції апелянт підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на доводи викладені в ній.
Представник позивача та його адвокат апеляційну скаргу заперечила, а рішення суду вважають законним та обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду та вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що будівля в с.Підзамочок Бучацького районну побудована на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці, збудована відповідно до вимог ДБН, відповідає будівельно-технічній документації, а тому є об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_3, оскільки спірне майно створене внаслідок трудових і грошових затрат подружжя для спільного ведення підприємницької діяльності.
Проте з такими висновками суду не можна погодитися, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах Закону і не відповідають здобутим доказам.
Згідно ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно(житлові будинки,будівлі,споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва(створення майна).
До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали,обладнання та інше майно,що було використане при будівництві.
Відповідно до п.2.3 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. .
В п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року року № 7 “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок”передбачено, що що у приватній власності громадян можуть перебувати жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах.
Із матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Бучацької районної державної адміністрації №88 від 07 лютого 2006 року СПД-ФО ОСОБА_3 надано земельну ділянку в оренду терміном на 5 років для встановлення збірно-розбірного торгового павільйону площею 1,0150 га, що розташований на території Підзамочківської сільської ради для використання в комерційних цілях. (а.с.117). Інших рішень щодо використання даної земельної ділянки, в тому числі проведення на ній капітального будівництва органи місцевого самоврядування не приймали.
Норми Земельного кодексу України, ст.ст.96,124 Земельного кодексу України, ст.ст. 24,25 Закону України “ Про оренду землі” передбачають що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Наслідки невиконання цього обов’язку є припинення прав на земельну ділянку.
Відповідно до ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення(викуп)земель і затвердження проектів землеустрою.
Відповідно до ч.1.2 ст.125 Земельного кодесу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа,що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Відсутність в Державному земельному кадастрі земельної ділянки свідчить про відсутність у займаної сторонами земельної площі статусу самостійної земельної ділянки як об’єкта землекористувача.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, якому було дозволено встановити на орендованій земельній ділянці тільки збірно-розбірний торговий павільйон, збудував капітальну будівлю по вул. Генерала Шухевича в с.Підзамочок Бучацького району для ведення підприємницької діяльності, а згідно технічного паспорту виготовленого КП «Бучацьке районне бюро технічної інвентаризації» від 22 січня 2010 року будівля належить до статусу житлового будинку( а.с.94).
Крім цього, суд першої інстанції вирішуючи даний спір не врахував вимог ст.152 ЖК України та п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», за яким поділ поділ будинку, його переобладнання проводиться за наявності дозволу на це виконкому місцевої ради.
Таким чином, суд першої інстанції, відповідно до вимог статей 214 ЦПК України, при вирішенні даного спору не встановив правовий статус будівлі, яка підлягала поділу, на якій правовій підставі сторони користується нею, чи вони отримали дозвіл на будівництва будинку, не перевірив наявність документів, що посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, а провів поділ будинку на земельній ділянці, яка надана в оренду терміном на 5 років для встановлення збірно-розбірного торгового павільйону, на земельній ділянці, власником якого є Підзамочківська сільська рада.
Оскільки по справі не потрібно збирати додаткових доказів, обставини справи судом встановлено повно і вірно, але висновок суду не відповідає викладеним обставинам справи, колегія суддів вважає за можливе постановити нове рішення яким в задоволені позовних вимог відмовити.
Керуючись п.2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Бучацького районного суду від 20 вересня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину нерухомого майна та його реальний поділ відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: підпис
Судді:два підписи
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.І. Сташків