СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
02 грудня 2010 року Справа № 2-12/1465-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Голика В.С.,
Черткової І.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 08 червня 2010 року у справі №2-12/1465-2009
за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 01032)
до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Комбіс" (вул. Щербака/вул. Володарського, 1/9, Ялта, 98600)
3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, 52070)
ОСОБА_2 (АДРЕСА_2,52070)
Державний реєстратор при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1, місто Ялта)
про припинення юридичної особи та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2010 року провадження у справі №2-12/1465-2009 (суддя Іллічов М.М.) було зупинено до розгляду Севастопольський апеляційним господарським судом апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 березня 2009 року.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати.
Також, ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення.
Пропуск строку заявник апеляційної скарги обґрунтовує необізнаністю щодо винесення вищевказаної ухвали по справі.
Судова колегія вважає, що пропущений строк відновленню не підлягає, виходячи з наступного.
Припис статті 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 12 Закону України „Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 2 роз'яснень президії Вищого господарського суду України №04-5/366 право на звернення з апеляційною скаргою або апеляційним поданням (далі - апеляційна скарга) мають відповідно сторони зі справи і прокурор (стаття 91 Господарсько процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Статтею 93 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Отже, п'ятиденний строк оскарження вказаної ухвали почався з 08 червня 2010 року та закінчився 14 червня 2010 року.
Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Вищий господарський суд України у пункті 1 інформаційного листа від 15 березня 2007 року за №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” на запитання, чи достатньо для вирішення господарським судом питання про відновлення процесуального строку самого лише клопотання про це або наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена, відповів так. Згідно з частиною першою статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Отже, наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.
Отже, відновлення процесуального строку можливе, якщо господарський суд визнає причину його пропуску поважною. Тому заява про це повинна містити роз’яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає цю причину поважною. В заяві доцільно навести докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Причини пропуску заявник апеляційної скарги пояснює тим, що ані він, ані його представник не були присутні на засіданні, де оголошувалась оскаржувана ухвала та зазначає, що він не отримав вищевказану ухвалу, у зв’язку з чим про її існування взагалі не знав.
Дослідивши всі обставини по справі, колегія суддів дійшла висновку, що доводи заявника, є безпідставними та не обґрунтованими, у зв’язку з чим вважає за можливим зазначити наступне.
Отже, господарським судом Автономної Республіки була винесена оскаржувана ухвала про зупинення провадження у справі саме з підстав звернення заявника апеляційної скарги до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Далі ухвалою від 08 липня 2010 року Севастопольським апеляційним господарським судом було відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 березня 2009 року у справі №2-12/1465-2009 на підставі статей 93, частини 2 статті 99, та 106 Господарсько процесуального кодексу України.
26 жовтня 2010 року ухвалою Вищого господарського суду України було відмовлено в прийнятті касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 липня 20010 року у справі №2-12/1465-2010 до провадження Вищого господарського суду України.
Отже, з огляду на вищевказане, колегія суддів вважає доводи ОСОБА_2 стосовно його необізнаністю щодо винесення вищевказаної ухвали по справі, у зв’язку з чим ним був порушений строк на подання апеляційної скарги, безпідставними та не обґрунтованими.
Також, колегія суддів вважає за можливим зазначити, що частиною 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право сторін, зокрема, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку.
Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
При таких обставинах, а саме дій третьої особи щодо неодноразового безпідставного оскарження ухвал суду, колегія суддів дійшла висновку, що він в порушенні частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України вдався до зловживання своїми процесуальними правами, єдиною метою таких дій є штучне затягування судового процесу.
Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Тобто зазначена стаття передбачає відновлення порушеного процесуального строку подання апеляційної скарги лише за умов визнання господарським судом причин цього порушення поважними.
Отже, з огляду на вищезазначені причини пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги ОСОБА_2, судова колегія не вбачає підстав для визнання їх поважними.
Також, пунктом 5 роз’яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/366 від 28 березня 2002 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що подання апеляційної скарги після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 93 Господарського процесуального кодексу України виключають перегляд судових актів місцевого господарського суду в апеляційному порядку. У таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 53, 62, 86, 93 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити ОСОБА_2 у відновленні пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2010 року провадження у справі №2-12/1465-2009.
2. Відмовити ОСОБА_2 у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2010 року провадження у справі №2-12/1465-2009 до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.С. Голик
І.В. Черткова