УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
іменем України
30 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі: головуючої судді Котік Т.С.
суддів: Микитюк О.Ю., Косигіної Л.М.
з участю секретаря Назаренко К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
________________________________________________________________________________
Справа № 22ц-8134 Головуючий у суді першої інстанції Рафальський Й.Л.
Категорія 19, 27 Доповідач – суддя Котік Т.С.
В травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача за договором позики кошти в сумі 15 000 доларів США, що станом на 15.11.2009 року еквівалентно 75 750 грн., 13 635 грн. упущеної вигоди, 3% річних в розмірі 5 485 грн. та індексацію за період з 2007 року по травень 2009 року в розмірі 38 967 грн. Також, позивач просив стягнути на його користь 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 420 грн. витрат понесених за розміщення оголошення в газеті про виклик відповідача до суду.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що строк на який відповідач отримав кошти, закінчився ще в грудні 2006 року, однак останній ухиляється від виконання зобов’язання, а тому він просив позов задовольнити.
Заочним рішенням Коростенського міськрайонного суду від 07 квітня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 134 258 грн. та на користь держави 1342 грн. судового збору.
14 квітня 2010 року судом виправлена описка щодо визначення загальної суми боргу. Зазначено, що загальна сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 120 872 грн. (а.с. 33).
Також, 11.06.2010 року, виправлена описка в рішенні суду щодо зазначення імені та по – батькові позивача в резолютивній частині заочного рішення (а.с.39).
Заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена судом без задоволення, про що постановлена відповідна ухвала 28 липня 2010 року (а.с.54).
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на неправильне застосування норм матеріально права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що справа розглянута з порушенням правил підсудності, а також за його відсутності в судовому засіданні, що позбавило його можливості надавати докази. Окрім того, посилається на те, що суд безпідставно стягнув з нього кошти, які він не позичав, та невірно зазначив суму боргу.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 1046, ч. 2 ст. 1047 ЦК визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_1 надав суду розписку від 11 листопада 2005 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 зобов’язується повернути ОСОБА_1 борг в сумі 15 000 доларів США в грудні 2006 року (а.с.7).
За правилами ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача суму боргу в розмірі 75 750 грн., що еквівалентна 15 000 дол. США, 3% річних в розмірі 5 485 грн. та 670 грн. на відшкодування судових витрат, які складаються із витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і витрат понесених позивачем у зв’язку з викликом відповідача до суду (250+420).
Згідно зі ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним, або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
При цьому, за змістом ч.2 ст.1051 ЦК України при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладання його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошевість такого договору не може ґрунтуватися на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними та допустимими доказами (ч.2 ст.58, ст. 59 ЦПК України).
Заперечуючи факт отримання грошей у борг в сумі 15000 доларів США, відповідач посилається на те, що зі змісту розписки не зрозуміло, хто в кого позичав гроші, хоча в той же час зазначає, що така розписка була написана у відсутності свідків.
Такі доводи відповідача є безпідставними та спростовуються оригіналом розписки, яка знаходилася у позивача, та приєднана до матеріалів справи.
При розгляді справи в апеляційній інстанції ОСОБА_2 пояснив, що написав розписку під тиском позивача та у зв’язку з розглядом справи щодо спадкового майна. Окрім того, зазначив, що перебував в тяжкому стані.
Вказані покази, суд не приймає до уваги, оскільки обставини на які посилається відповідач не були доводами апеляційної скарги, а відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Окрім того, посилання ОСОБА_2 на протиправні дії зі сторони позивача при написанні розписки та перебування його в тяжкому стані не підтверджені належними доказами, хоча вказаний обов’язок покладений саме на відповідача (ч.3 ст.10 ЦПК України).
Також, не є підставою для скасування рішення суду в контексті вимог ст. 309 ЦПК України і та обставина, що справа розглянута судом з порушенням правил загальної підсудності.
Однак, задовольняючи позов в частині стягнення з ОСОБА_2 38 967 грн. індексу інфляції, суд не врахував, що офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці , тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, визначення в договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов’язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.
Як вбачається з матеріалів справи, позика ОСОБА_1 надавалася ОСОБА_2 в іноземній валюті – доларах США, а не в національній валюті. При перерахунку суми боргу з іноземної валюти на національну, судом був урахований офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком на час розгляду справи (проведення розрахунку суми боргу).
У зв’язку з викладеним, при вирішення питання про повернення боргу, не може враховуватись індекс інфляції, який установлений відносно гривні, а не іноземної валюти, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
В силу вимог ст. 88 ЦПК України з урахуванням відмови в задоволенні вимог про стягнення індексу інфляції з відповідача підлягає стягненню на користь держави 819 грн. 05 коп. судового збору.
Також, у зв’язку з тим, що при подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 не доплатив 80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, вказана сума підлягає стягненню на користь держави.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2010 року в частині стягнення 38 967 грн. індексу інфляції та відшкодування судового збору скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції.
Стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування судового збору 819 грн.05 коп. на користь держави.
Заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2010 року залишити без змін в частині стягнення з ОСОБА_2 75 750 грн. боргу за договором позики, 3% річних у розмірі 5 485 грн., 670 грн. судових витрат та відмови в задоволенні позову щодо стягнення упущеної вигоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, недоплачених при подачі апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча Судді