УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
іменем України
30 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Котік Т.С.
суддів Косигіної Л.М., Микитюк О.Ю.
з участю секретаря Назаренко К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 жовтня 2010 року
по цивільній справі за позовом Виконавчого комітету Коростенської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка виступає в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №2, служба у справах дітей виконавчого комітету Корост енської міської ради про виселення з жилого приміщення ,-
в с т а н о в и л а :
В червні 2008 року виконавчий комітет Коростенської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, який в послідуючому уточнив (а.с.89) та в обгрунтування вимог зазначав, що відповідачі самовільно зайняли кімнату АДРЕСА_1. Ордер на вказане житло їм не видавався та вони не зареєстровані за вказаною адресою, а тому позивач просив ухвалити рішення яким виселити відповідачів без надання іншого жилого приміщення.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 жовтня 2010 року, позовні вимоги задоволено. Виселено відповідачів та їх неповнолітніх дітей з квартири АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду. Зазначають, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, оскільки судом не витребуваний висновок органу опіки та піклування, не притягнуто до участі в справі належного відповідача - ВАТ завод ?іммаш”. Як порушення норм матеріального права, апелянти вказують на те, що суд невірно застосував законодавство щодо спірних
___________________________________________________________________________________
Справа №22ц-8430 Головуючий в суді 1-ї інстанції Ярмоленко В.В.
Категорія 41 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
правовідносин, оскільки вселення в гуртожиток не передбачає видачу ордера. Також, суд не звернув увагу, що вони вселилися в квартиру з дозволу попереднього власника.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади м. Коростеня (а.с.54).
Відповідачі разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають в кімнаті АДРЕСА_1 без відповідного дозволу та реєстрації.
ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми зареєстровані в кімнаті АДРЕСА_2 (а.с. 8).
В кімнаті АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований (а.с.53).
Статтею 128 ЖК України визначено порядок надання жилої площі в гуртожитках. Зокрема, жила площа в гуртожитку надається спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
Єдиною підставою для вселення на жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видається на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку, адміністрацією підприємства, установи, організації (ст.129 ЖК України).
Відповідно до вимог ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні відповідачі не надали доказів того, що вони вселилася в жиле приміщення у встановленому законом порядку.
Доводи апелянтів про те, що належним відповідачем по справі має бути ВАТ ?оростенський завод ?іммаш” є безпідставними. На час розгляду справи, гуртожиток належить до комунальної власності територіальної громади м. Коростеня (а.с.54).
Та обставина, що відповідачі вселилися за згодою попереднього власника кімнати не має правового значення для вирішення вказаної справи, оскільки даних про те, що кімната АДРЕСА_1 належала попереднім мешканцям на праві приватної власності, та ті, в свою чергу, на законних підставах передали її відповідачам, не надано.
Також, не надає права на проживання в кімнаті і та обставина, що відповідачі сплачували за вказане жиле приміщення, оскільки особовий рахунок на вказане жиле приміщення не відкривався.
3
Є безпідставними доводи апелянтів і про те, що суд розглянув справу за відсутності представника органу опіки та піклування та без відповідного висновку чим порушив вимоги ст.19 СК України.
З матеріалів справи вбачається, що орган опіки та піклування Коростенської міської ради залучений судом до участі у справі в якості третьої особи. Відповідно до наданої заяви, представник органу опіки та піклування просив справу розглядати в його відсутності (а.с. 100,101).
Статтею 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування надає суду письмовий висновок при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, а також з приводу інших спорів у захисті сімейних прав та інтересів.
З огляду на викладене, при розгляді спорів щодо житлових прав неповнолітніх дітей, висновок органу опіки та піклування не передбачений.
Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції помилково послався на ст. 116 ЖК України, оскільки спірні правовідносини регулюються ст.132 ЖК України – особи, які самоправно зайняли жилу площу чи кімнату в гуртожитку, виселяються без надання іншого жилого приміщення.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317,319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді