УКРАЇНА  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

       30 листопада 2010 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

                           головуючого – судді       Котік Т.С.  

суддів       Косигіної Л.М., Микитюк О.Ю.                            

з участю секретаря      Назаренко К.С.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до  Акціонерного товариства закритого типу „Олвіта”  про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 жовтня 2010 року, -

  в с т а н о в и л а :  

 В травні 2009 року  позивач звернувся до суду з вказаним позовом та в обґрунтування вимог зазначав, що з 21.08.2007 року по 18.12.2008 року працював плотником-бетонником в Акціонерному товаристві закритого типу „Олвіта” (надалі АТЗТ „Олвіта”).

У зв’язку з тим, що з ним не провели розрахунок по заробітній платі за серпень та вересень 2008 року, просив стягнути на його користь 2 987 грн. заборгованості та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Також, позивач просив відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., яку обґрунтовував тим, що з невиплатою заробітної плати у нього порушилася нормальна життєдіяльність, він був позбавлений коштів для утримання сім’ї.

13 січня 2010 року позовна заява ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди залишена без розгляду на підставі його заяви (а.с.23,26).

  Рішенням       Богунського районного суду м. Житомира від 14 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.  

            В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та без з’ясування всіх обставин по справі щодо часу отримання заробітної плати.  

 _____________________________________________________________________________      

Справа №22ц-7735                                                            Головуючий в суді 1-ї інстанції Шелепа А.А.  

Категорія 53                                                                       Суддя – доповідач Котік Т.С.  

 2

Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

 Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 18.12.2008 року працював на АТЗТ „Олвіта”  (а.с.5).

 З матеріалів справи вбачається, що заробітна плата позивача за серпень 2008 року складала 1 787 грн.31 коп.,  та за вересень 2008 року 662 грн.81 коп. (а.с.4).

Зміст наданих платіжних документів свідчить про те, що заробітна плата за серпень 2008 року виплачена позивачу 23 вересня 2008 року (а.с.41), а заробітна плата за вересень 26.11.2008 року (а.с. 44).

         З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що станом на час звільнення, позивач не мав заборгованості по заробітній платі за серпень та вересень 2008 року.

        Доводи апелянта з приводу того, що заборгованість по заробітній платі за серпень та вересень 2008 року він отримав лише 12.01.2010 року не підтверджені належними доказами в контексті вимог ст. 58 ЦПК України.

        Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 при розгляді справи в апеляційній інстанції, не підтвердили обставин отримання позивачем 12.01.2010 року заборгованості по заробітній платі саме за серпень та вересень 2008 року, оскільки давали суперечливі та не конкретні покази щодо місця передачі грошей, їх  призначення, та розміру за конкретні місяці.

Зокрема, допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснив, що заборгованість по заробітній платі за серпень та вересень 2008 року він отримав 12 січня 2010 року в розмірі 5 000 гривень. Вважає, що вказана сума включає в себе заборгованість за серпень та вересень 2008 року, а також кошти на відшкодування моральної шкоди, які виплатив йому директор АТЗТ „Олвіта”.

Свідок ОСОБА_3, син позивача,  пояснив, що був присутній коли 12 грудня 2009 року його батько отримав від директора фірми АТЗТ „Олвіта” кошти в сумі 5 000 гривень, які він перерахував. Однак, назвати точну адресу де передавалися вказані кошти він не може. Також, свідок не знає,  та не зміг пояснити, за які місяці позивач отримав заборгованість по заробітній платі.

Генеральний директор АТЗТ „Освіта”, який допитаний апеляційним судом в якості свідка, заперечив ту обставину, що він 12 січня 2010 року передавав позивачу заборгованість по заробітній платі, оскільки видачею заробітної плати займається головний бухгалтер. З позивачем він зустрівся лише при розгляді справи в суді.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, заборгованість по заробітній платі за серпень та вересень 2008 року, яка підлягала виплаті, складала 2 450 грн. 12 коп. (а.с. 4).

 3

Згідно наданої платіжної відомості №ВЗП-000069 за серпень 2008 року, заборгованість по заробітній платі в сумі 1787 грн.31 коп. отримана позивачем  у вересні 2008 року (а.с.41).

Заборгованість по заробітній платі за вересень 2008 року в розмірі 662 грн.81 коп. отримана ОСОБА_1 в листопаді 2008 року згідно даних видаткового касового ордеру від 26.11.2008 року (а.с.44).

При розгляді справи  в апеляційній інстанції позивач підтвердив, що підписував названі документи, однак заперечує час їх підписання.

Вказані покази, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки підписуючи платіжні документи, позивач не був позбавлений можливості зазначити в них дату, оскільки на той час справа щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні перебувала в провадженні суду.

Окрім того, посилання позивача на отримання ним 5 000 грн. не відповідає сумі, що нарахована йому АТЗТ „Олвіта” з серпня по грудень 2008 року, та становить  3 179 грн.28 коп. ( а.с. 4, 115 ).

         Отримання позивачем заборгованості по заробітній платі за грудень 2008 року, лише у вересні 2009 року (а.с.42,43) не є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки ОСОБА_1 не заявляв вимог щодо затримки виплати заборгованості по заробітній платі за грудень 2008 року та виплати у зв’язку з цим середнього заробітку (а.с. 2).  

          Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних  чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення.

 Керуючись ст.ст.209,218, 303,307,308,313-315,317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -  

у х в а л и л а :  

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

 Рішення  Богунського районного суду м. Житомира від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                          Судді