УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
23 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Котік Т.С.
суддів Жигановської О.С., Косигіної Л.М.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 квітня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа служба у справах дітей Житомирської міської ради, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення із жилого приміщення,-
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1. 07.04.2009 року ухвалено рішення про виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_1 з вказаного жилого приміщення.
При виконанні рішення встановлено, що в квартирі проживають їх неповнолітні діти, які в ній не зареєстровані, та відносно них не ухвалювалося рішення, а тому просив задовольнити позовні вимоги.
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09 квітня 2010 року позов задоволено.
Усунуто перешкоди в користуванні, належною ОСОБА_5, на праві власності квартирою АДРЕСА_1.
Виселено малолітніх дітей ОСОБА_1, а саме: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
17 вересня 2010 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
____________________________________________________________________________________________
Справа №22ц-7296 Головуючий в суді 1-ї інстанції Коломієць О.С.
Категорія 42 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, оскільки її не повідомили про час та місце розгляду справи.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку,
що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2003 року, придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 5,6), однак не може нею користуватися, оскільки в квартирі проживає відповідачка та її сім’я.
При розгляді справи в апеляційній інстанції ОСОБА_1 пояснила, що вселилася в квартиру АДРЕСА_1 в 1995 році з дозволу сестри чоловіка - ОСОБА_8, яка була власником квартири.
В жовтні 2001 року, ОСОБА_8 надала своєму брату ОСОБА_6 довіреність на відчуження зазначеної квартири. Тоді ж, в жовтні 2001 року чоловік ОСОБА_1 подарував квартиру ОСОБА_9
Своє право на проживання в квартирі відповідачка мотивує тим, що при укладенні договору з ОСОБА_9, її чоловік не отримав кошти, оскільки фактично продав квартиру, а тому вони мають право на проживання в квартирі.
Окрім того, представник відповідачки зазначив, що сім’я ОСОБА_1 проживає в спірній квартирі на підставі договору оренди квартири від 01.07.2000 року, який укладено між власником квартири ОСОБА_8 та ОСОБА_1 строком на тридцять років (а.с.109).
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги вказаний договір оренди, оскільки він не зареєстрований в порядку, визначеному ст.158 ЖК України, а саме, виконавчим комітетом місцевої ради або органом управління, що ним утворюється.
Про зазначений договір відповідач не заявляв при розгляді попередньої справи про виселення, рішення по якій ухвалено 07.04.2009 року, при зверненні до суду першої інстанції про перегляд заочного рішення від 09.04.2010 року. Також, не посилався відповідач на договір оренди в апеляційній скарзі, та при дачі пояснень в апеляційній інстанції на попередніх судових засіданнях.
Згідно відомостей, які містяться в паспорті ОСОБА_1, вона з 13.06.2007 року зареєстрована в АДРЕСА_2. Дані про те, що ОСОБА_1 та члени її сім’ї були зареєстровані в спірній квартирі, відсутні (а.с. 20,87,88 ).
З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона та члени її сім’ї, на даний час, проживають в АДРЕСА_3
Відповідно до даних КП ?итомирське міжміське бюро технічної інвентаризації” право власності на 1/3 частину вказаної квартири зареєстровано за ОСОБА_6, чоловіком відповідачки (а.с. 108 ).
3
Відповідно до ст.29 ч.4 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Аналогічне визначення місця проживання стосується і дітей у віці від десяти до чотирнадцяти років ( частина 3 вказаної статті).
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 виселено з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення (а.с. 4). Дане рішення відповідачами не оскаржувалося, набуло законної сили та виконано.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачка та її неповнолітні діти не мають законних підстав для проживання в квартирі АДРЕСА_1.
Однак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав порушення судом норм процесуального права, а саме, розгляд справи про виселення неповнолітніх дітей без залучення до справи в якості третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради.
Чинним цивільно-процесуальним законодавством не передбачено залучення до участі в справі третіх осіб на стадії апеляційного розгляду.
Так само, відсутня і норма, яка надає право апеляційному суду для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд з вказаних підстав.
Відповідно до вимог ч.3 ст.18 Закону України ?ро охорону дитинства” органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль
за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та
житлових прав дітей.
Аналогічна норма викладена і в статті 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”.
Виходячи з аналізу зазначених законів, при розгляді справ про виселення неповнолітніх дітей із жилих приміщень, участь органу опіки та піклування є обов’язковою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини. Зокрема, п.3 вказаного Порядку визначено, що органами опіки та піклування є районні, районні в м. Києві та м. Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Всупереч зазначеного Порядку, участь у справі в якості третьої особи приймав Житомирський міський центр соціальних служб сім’ї, дітей та молоді.
Довіреність представнику на участь у розгляді справи надав директор даного Центру (а.с.27). Доказів на підтвердження того, що виконавчий комітет Житомирської міської ради делегував Центру свої повноваження як орган опіки та піклування, не надано.
4
Та обставина, що Центр, утворюється, реорганізується та ліквідується Житомирською міською радою і належить до сфери її управління не наділяє його повноваженнями, органу опіки та піклування.
На підставі викладеного, рішення суду підлягає скасуванню як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317,319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.
Заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 квітня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову до ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення із жилого приміщення.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді