УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Котік Т.С.
суддів Жигановської О.С., Косигіної Л.М.
з участю секретаря Пеклін Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2010 року, -
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл в натурі житлового будинку та визнання права власності на прибудову до будинку, -
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася з позовом про поділ спільного майна подружжя, а саме житлового будинку, який знаходиться в с. Садки Бердичівського району. Просила виділити їй приміщення 1-2 площею 13,8 кв.м, 1-1 площею 7,4 кв.м та 1-4 площею 8,3 кв.м. Також, позивачка просила визнати за нею право власності на прибудову до будинку під цифрою 8, оскільки вона збудована нею самостійно та за власні кошти.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Виділено ОСОБА_1 з жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1 в натурі приміщення 1-1 (коридор) жилою площею 7,4 кв.м вартістю 2 228 грн., приміщення 1-2 (кімната) жилою площею 13,8 кв.м вартістю 4 153 грн., приміщення 1-4 (кухня) площею 8,3 кв.м вартістю 2 498 грн. та сарай Б-1 (на плані Б-1-1) площею 21,2 кв. м вартістю 3 799 грн., а всього на суму 12 678 грн.
Виділено ОСОБА_2 з жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1 в натурі жилу кімнату 1-3 площею 15,2 кв.м вартістю 4 575 грн., сарай Б-1 (на плані Б-1-2) площею 29,9 кв.м вартістю 4 077 грн., а всього на суму 8 652 грн.
Для рівності часток в розділі будинку стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4 026 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по оплаті державного мита в сумі 106,65 грн.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення суду та просить постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що при ухваленні
Справа №22ц-5992 Головуючий в суді 1-ї інстанції Шимко В.П.
Категорія 2 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
рішення, судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Суд при поділі майна не врахував інтереси дітей та стягнув з неї компенсацію, не отримав дозвіл виконкому з приводу переобладнання будинку, та не врахував покази свідків.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного .
Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 18.12.1998 року по 17.03.2003 року (а.с. 5). Від вказаного шлюбу мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10,11).
26 травня 1990 року, на підставі договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 придбав будинок в с. Садки Бердичівського району Житомирської області (а.с.12,13), а тому відповідно до ст. 22 КпШС України, вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
За змістом ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки є рівними.
Задовольняючи позовні вимоги в частині розподілу будинку, суд враховуючи інтереси неповнолітніх дітей сторін, обгрунтовано відступив від начала рівності часток подружжя, розподіливши житловий будинок в АДРЕСА_1 за третім варіантом експертизи №81 від 05.11.2008 року (а.с. 86).
За яким, позивачці ОСОБА_1 виділено в натурі приміщення 1-1 (коридор) жилою площею 7,4 кв.м вартістю 2 228 грн., приміщення 1-2 (кімната) жилою площею 13,8 кв.м вартістю 4 153 грн., приміщення 1-4 (кухня) площею 8,3 кв.м вартістю 2 498 грн. та сарай Б-1 (на плані Б-1-1) площею 21,2 кв. м вартістю 3 799 грн. Всього на суму 12 678 грн.
Відповідачу ОСОБА_2 виділено в натурі жилу кімнату 1-3 площею 15,2 кв.м вартістю 4 575 грн., сарай Б-1 (на плані Б-1-2) площею 29,9 кв.м вартістю 4 077 грн. Всього на суму 8 652 грн.
Відповідно до вимог ст.152 ЖК України виконавчий комітет Садківської сільської ради надав дозвіл на переобладнання та перепланування житловий будинок в АДРЕСА_1 за третім варіантом експертизи (а.с. 227).
Однак, стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4 026 грн. компенсації для урівняння часток сторін при розділі будинку, суд першої інстанції не врахував свій попередній висновок щодо можливості відступу від начала рівності часток, оскільки з позивачкою проживають неповнолітні діти та розмір аліментів, які вони отримують не достатній для забезпечення їх фізичного та духовного розвитку.
З огляду на викладене, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4 026 грн. підлягає скасуванню.
Позовні вимоги в частині визнання права власності позивачки на прибудову під літерою 8, а саме приміщення : 1-6 площею 3,6 кв.м, 1-5 площею 4 кв.м. та 1-7 площею 14,3 кв. м є безпідставними, а висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині правильними.
3
Частиною 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом
передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
При розгляді справи в апеляційній інстанції сторони пояснили, що вказана прибудова є самочинною, питання про її прийняття в експлуатацію ними не вирішувалося. Кожна із сторін наполягає на тому, що саме вона проводила будівництво прибудови за власні кошти та після розірвання шлюбу, хоча доказів на підтвердження вказаних обставин не надано.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Садківської сільської ради від 22.08.2006 року№59 ОСОБА_2 надано дозвіл на оформлення документів на самовільно збудовану прибудову до житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с.91).
За змістом ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до змісту пп.”б” ч.1 ст.31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Сам порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону.
Так, до 01.01.2009 року був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений постановою КМУ від 22.09.2004 року №1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва. З 01.01.2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів установлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженим постановою КМУ від 08.10.2008 року №923.
З огляду на викладене, коли прибудова є самочинним будівництвом, до експлуатації не прийнята згідно визначеного Порядку, не зареєстрована відповідно до вимог Закону, у суду відсутні правові підстави для визнання за позивачкою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення в частині відмови в задоволенні вимог про визнання права власності на прибудову до житлового будинку під літерою АДРЕСА_1 немає.
Посилання суду першої інстанції на СК України, який набув чинності лише з 01.01.2004 року не є підставою для скасування рішення суду, оскільки
4
аналогічні норми були визначені і КпШС України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307,309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2010 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 026 гривень.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді