УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
07 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
у складі: головуючого Старовойта Г.С .
суддів Заполовського В.Й.
Микитюк О.Ю.
з участю: секретаря судового
засідання Пеклін Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Коростишівської міської ради про визнання заповіту дійсним
за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 30 червня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 20010 року представник позивача звернувся до суду із зазначеною заявою і просив визнати дійсним заповіт від 25 січня 1993 року від імені ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, мотивуючи вимоги позивача тим, що за життя ОСОБА_5 склала на користь позивача заповіт на частину житлового будинку, однак відсутність у наявному у відповідача примірнику заповіту підпису нотаріуса та реєстраційного номера унеможливила оформлення спадщини.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 30 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач просить це рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд не застосував норму цивільного законодавства викладену у ст. 219 ЦК України.
Перевіривши законність і обгрунтованість оскарженого рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним у випадках, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 січня 1993 року ОСОБА_5 склала заповіт щодо належної їй частини житлового будинку, яку вона заповіла позивачу.
____________________________________________________________________
Справа № 22ц-5343/10 Головуючий у 1-й інстанції – Пасічний Т.З.
Категорія 37 Доповідач - Старовойт Г.С.
Після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі відповідного свідоцтва їй було відмовлено, оскільки у наданому нею примірнику заповіту не зазначено реєстраційний номер та відсутній підпис нотаріуса.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, оскільки глава 85 ЦК України, яка регулює порядок спадкування за заповітом і є спеціальною нормою, не передбачає можливості визнання судом дійсним заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
А положення статті 219 ЦК України, на які посилається апелянт, є загальною нормою і не регулюють спірні правовідносини, які виниклих між сторонами у справі.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Підстав для скасування рішення не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 30 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий п і д п и с судді п і д п и с и
Відповідає оригіналу.
Суддя апеляційного суду Г. Старовойт