УКРАЇНА  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                

У Х В А Л А  

Іменем України  

12 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:                головуючого      Старовойта Г.С   .  

суддів     Микитюк О.Ю.  

Омельчука М.І.  

розглянувши у м. Житомирі цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”  

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області  

на постанову  Овруцького районного суду Житомирської області  від  12 листопада  2009 року,  

        в с т а н о в и л а :  

  У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 12 листопада     2009 року, якою частково задоволено позов ОСОБА_2,     визнано протиправними дії відповідача щодо визначення позивачу розміру підвищення до пенсії за ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.05.2008 року по 31.03.2009 року і стягнуто з відповідача 936,90 грн. заборгованості по виплаті вищезазначеного підвищення до пенсії. Апелянт посилається на те, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України і що до Пенсійного фонду не надходили кошти для проведення зазначених виплат  у стягнутому судом розмірі, крім того, Законом України „Про соціальний захист дітей війни” не визначено розмір мінімальної пенсії за віком, з якого обчислюється підвищення.  

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.  

Як зазначено у ч.1 ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції до 01.01.2008 року та після 22.05.2008 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розміри прожиткового мінімуму на одну особу у 2008 році встановлені ст.58 Закону „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.  

Положення ч.3 ст.28 Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановленого іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.  

_____________________________________________________________________________

Справа №   22ц/4468/10                                                                                          Головуючий  у 1 інст.: Кондратюк В.І.  

Категорія    79                                                                                                          Доповідач: Старовойт Г.С.  

Частиною 1 ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення” передбачено, що   виплата пенсій   здійснюється з   коштів Пенсійного фонду України   .  

Позивач є пенсіонером, має статус дитини війни, підвищення пенсії отримав у розмірі меншому, ніж передбачено законом, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог за період з 01.05.2008 року по 31.03.2009 року і правильно визначив розмір недоплаченої пенсії.  

  Статтею 17   Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV     "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"   передбачено, що     суди застосовують при розгляді справ     Конвенцію   про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію)     та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.  

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. В рішеннях у справах   Кечко проти України, 2005 рік Broniowski v. Poland   ,   1996 рік     Azinas v Cyprus, 2002   Європейський Суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.  

В рішенні у справі   Кечко проти України, 2005 рік   суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі   Бурдов проти Росії, 2000 рік   ).  

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова прийнята із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому її слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.  

  Керуючись ст.ст. 307, 308  ЦПК України,  колегія суддів  

  у х в а л и л а :  

    Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області відхилити.  

  Постанову  Овруцького районного суду Житомирської області  від  12 листопада 2009 року залишити без змін.  

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.  

Головуючий                                     судді