УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
12 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
у складі: головуючого Старовойта Г.С .
суддів Микитюк О.Ю.
Омельчука М.І.
розглянувши у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок пенсії
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області
на постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
У липні 2009 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом і змінивши позовні вимоги просила визнати неправомірною відмову відповідача щодо перерахунку пенсії, передбаченої ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобільської катастрофи” (далі - Закон № 796-ХІІ), мотивуючи свої вимоги тим, що вона є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобільською катастрофою, а тому має право на пенсію у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Брусилівського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2009 року позов задоволено. Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного Фонду України в Брусилівському районі Житомирської області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, інваліду 2-ої групи, щодо якої встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою. Зобов’язано управління Пенсійного Фонду України в Брусилівському районі Житомирської області здійснити перерахунок позивачу пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобільської катастрофи” за період з 1 жовтня 2008 року по 31 серпня 2009 року.
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області просить цю постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обгрунтованість оскарженої постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру основної та додаткової пенсій застосуванню підлягають положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ,
_______________________________________________________________________________
Справа № 22ц/4471/10 Головуючий у 1 інст.: Грищенко М.В.
Категорія 79 Доповідач: Старовойт Г.С.
а не постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року і № 654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону № 1058-ІV не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. В рішеннях у справах Кечко проти України, 2005 рік Broniowski v. Poland , 1996 рік Azinas v Cyprus, 2002 Європейський Суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.
В рішенні у справі Кечко проти України, 2005 рік суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії 2000 рік ).
Таким чином, постанова ухвалена із дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому її слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області відхилити.
Постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий судді