УКРАЇНА  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  РІШЕННЯ  

іменем України  

  30 листопада 2010 року   колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:  

  головуючого - судді    Котік Т.С.  

суддів    Косигіної Л.М., Микитюк О.Ю.  

з участю секретаря    Назаренко К.С.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк” в особі Житомирського управління Акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк”  на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 серпня 2010 року  

  по цивільній справі за позовами  

Акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк” в особі Житомирського управління Акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк”  до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,  

ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк”, треті особи ОСОБА_2, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки недійсним, -    

в с т а н о в и л а :  

  У вересні 2009 року  Акціонерний комерційний інноваційний банк ?крСиббанк” (надалі АКІБ ?крСиббанк”) в особі Житомирського управління АКІБ  ?крСиббанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.  

В обґрунтування вимог Банк зазначав, що відповідачка ОСОБА_1 перестала виконувати умови кредитного договору від 09.01.2008 року, а тому просив стягнути з відповідачки та поручителя ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в розмірі 533 971 грн. 87 коп. (еквівалент 66 913,76 дол. США).  

В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  АКІБ  ?крСиббанк” про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки.  

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що Банк надав їй кредит в іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України, чим порушив вимоги чинного законодавства.  

  Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.  

В задоволенні вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.  

Стягнуто з АКІБ  ?крСиббанк” на користь держави 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно –технічного забезпечення розгляду справи.  

_____________________________________________________________________________

Справа №22ц-6283                                                  Головуючий в суді 1-ї інстанції Сингаївський О.П.  

Категорія 27                                                             Суддя – доповідач  Котік Т.С.  

  2

В апеляційній скарзі представник АКІБ ?крСиббанк” просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості  в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором.  В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.  

  Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного   .  

  Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що Банк не мав індивідуальної ліцензії на використання  іноземної валюти, як засобу платежу, а тому умови спірного договору суперечать приписам частин 1,3,5 ст. 203, частини 1 ст. 215, частини 1 ст.216, ст.227 ЦК України та п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.  

  Проте, з такими висновками суду погодитися неможливо, виходячи з наступного.  

  Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину, серед іншого, є недодержання в момент його вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені, зокрема, частини 1 статті 203 ЦК України, згідно якого зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.  

За змістом п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК України є оспорюваним.  

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.  

  Судом встановлено, що 09 січня 2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ ?крСиббанк” укладено  кредитний договір № 11279178000, за яким  Банк надав, а відповідачка отримала, кредит у розмірі 65 936 дол. США зі строком користування кредитними коштами до 06 січня 2033 року та із сплатою 12,9% річних /а.с. 14-19/.  

На забезпечення зазначеного кредитного договору, 09 січня 2008 року між АКІБ ?крСиббанк”  та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким поручитель зобов’язувався відповідати за виконання позичальником усіх його зобов’язань за кредитним договором № 11279178000 від 09.01.2008 року перед кредитором в тому ж розмірі, що і боржник /а.с.31,32/.  

Окрім того, 09 січня 2008 року між АКІБ ?крСиббанк” та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки. За вказаним договором, ОСОБА_5 передала в іпотеку трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 22,23).  

  За змістом ст.ст. 11, 509 ЦК України, згідно з якими, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; вони виникають,  

  3  

зокрема, з правочинів та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.  

  Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.  

  Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а отже, сторони підписавши кредитний договір домовилися щодо усіх істотних умов.  

  Згідно з положеннями ст.ст. 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, розміщувати залучені кошти від свого імені на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії.  

  Основним документом, що регулює режим здійснення валютних операцій на території України, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", статтею 5 якого передбачено, що всі валютні операції проводяться на підставі ліцензії - генеральної або індивідуальної, що видається Національним банком України; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії.  

  З матеріалів справи вбачається, що АКІБ ?крСиббанк”   має банківську ліцензію №75, видану Національним банком України 24 грудня 2001 року, а також дозвіл Національного банку України №79-1 від 24.12.2001 року з відповідним додатком №75-3 від 28 грудня 2009 року (а.с. 142-147).  

  Декретом Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"  визначено перелік операцій, що потребують отримання індивідуальної ліцензії: вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей; вивезення, переказування і пересилання в Україні валюти України; надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу або як застави; розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України; здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами, як дарунок або спадщину.  

Цей перелік підстав, за наявності яких сторони повинні отримувати індивідуальні ліцензії, є вичерпним і розширеному трактуванню не підлягає.  

  Окрім того, постановою №483 від 14.10.2004 Правління Національного банку України, який діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль, затверджено Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу", згідно з п. 1.5 якого в разі, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, використання іноземної валюти, як засобу платежу дозволяється без отримання індивідуальної ліцензії.  

  З огляду на зазначене, висновки суду про відсутність у Банку ліцензії на здійснення кредитування в іноземній валюті є безпідставними, а тому рішення суду в частині визнання недійсним кредитного договору № 11279178000 від 09.01.2008 року, договору поруки від 09.01.2008 року та договору іпотеки підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову.  

  4  

  Також, підлягає скасуванню і рішення суду щодо відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в цій часьтині, виходячи з наступного.  

  Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Банк виконав свої зобов’язання, надавши відповідачці ОСОБА_1 кошти, передбачені кредитним договором № 11279178000 від 09.01.2008 року, однак остання в порушення вимог п. п. 1.2.2. кредитного договору, свої зобов’язання перед Банком перестала виконувати.  

Кошти за користування кредитом та відсотки перестала сплачувати в строки передбачені Графіком погашення кредиту (а.с.21-27).  

Відповідно до п.6.1.2. договору Банк має право визначити термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пункту 1.2.2. цього Договору, та вимагати від Позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної плати за кредит,  змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.  

Порядок дострокового погашення кредиту урегульований п.6.2. договору, та дотриманий Банком (а.с. 33,34).  

  Частиною ч. 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником, а отже, порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання – своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.  

За змістом п.1.3. договору поруки від 09.01.2008 року, який укладено між Банком та ОСОБА_2, поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов’язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.  

Відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною (п.1.4. Договору), а тому вимоги Банку є обґрунтованими. З ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню в солідарному порядку на користь АКІБ ?крСиббанк” заборгованість за кредитним договором №11279178000 в сумі 533 971 гр.87 коп., що в еквіваленті становить 66 913,76 дол. США, з яких: 504 974,96 грн. –заборгованість за кредитом (еквівалент – 63280,07 дол. США) в тому числі прострочена заборгованість по кредиту з лютого 2009 року по червень 2009 року -13884,16 грн. (еквівалент 1739,87 дол. США);, 27 686,69 грн. (еквівалент 3 469,51 дол.США)- заборгованість по відсоткам; 625,17 грн. (еквівалент 78,34 дол. США) –пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 685,05 грн. (еквівалент 85,84 дол. США) пеня за несвоєчасне  погашення заборгованості по відсоткам.  

  У зв’язку із задоволенням позову, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, суд стягує з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКІБ ?крСиббанк” по 910 грн. судових витрат з кожної.  

  Апеляційний суд розглянув дану у відсутності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_6 відповідно до вимог ч.4,8 ст.76, ст. 169 ЦПК України, оскільки останні недобросовісно здійснювали свої процесуальні обов’язки щодо явки в судові засідання.  

Так, справа призначалася судом до розгляду неодноразово, однак її розгляд відкладався за заявами ОСОБА_1 та її представника.  

Зокрема, 02.11.2010 року та 30.11.2010 року представник ОСОБА_1 направив заяви про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні в Богунському районному суді м. Житомира, однак згідно повідомлення суду, представник ОСОБА_1 не приймав участі у розгляді вказаних справ в зазначені дні (а.с. 230,231, 236,237, 261-267).  

    5  

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вищезазначені особи зловживають своїми процесуальними правами, та їх дії спрямовані на затягування розгляду справи.  

  Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -  

в и р і ш и л а :  

  Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк” в особі Житомирського управління Акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк”  задовольнити.  

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 серпня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.  

  Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк”, треті особи ОСОБА_2, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки недійсними.  

  Позов Акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк” в особі Житомирського управління Акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк”  до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.  

  Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк” 533 971 грн. 87 коп. (еквівалент 66 913,76 дол. США) заборгованості за кредитним договором № 11279178000 від 09 січня 2008 року.  

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк” по 910 грн. судових витрат з кожного.  

  Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.  

    Головуючий     Судді