УКРАЇНА  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

       07 грудня 2010 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

                        головуючого – судді           Котік Т.С.  

                                            суддів           Косигіної Л.М., Микитюк О.Ю.  

                       з участю секретаря           Порохні М.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу   ОСОБА_1   на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області  від 20 жовтня 2010 року,

 по цивільній справі за позовом   ОСОБА_2   до   ОСОБА_1   про  стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини,-

в с т а н о в и л а :  

 В серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначала, що повнолітня дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої записаний відповідач, є студенткою Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця. У зв’язку з викладеними обставинами, повнолітня дочка потребує матеріальної допомоги, а тому позивачка просила суд стягнути з відповідача аліменти в розмірі ј частини заробітної плати щомісячно до закінчення навчання.  

 Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/5 частини доходів відповідача щомісячно, на період її навчання, з 02.08.2010 року до 30.06.2015 року. Також, з відповідача стягнуто судові витрати.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що суд не звернув уваги на положення ст. 199 СК України згідно якої, основною умовою для надання матеріальної допомоги є можливість надання відповідачем такої  допомоги.  

Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

_____________________________________________________________________________

Справа №22ц-8684                                                       Головуючий в суді 1-ї інстанції Куліченко М.М.  

Категорія 48                                                                  Суддя – доповідач Котік Т.С.  

  2

Судом встановлено, що сторони є батьками повнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується змістом свідоцтва про народження Серії ІП-ТП №НОМЕР_1   (а.с. 3).

 Відповідно до змісту довідки Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, повнолітня ОСОБА_3 навчається в університеті на 2-му курсі за контрактом, на денній формі. Термін навчання до 2015 року (а.с. 6).

 Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 уже сплачує аліменти в розмірі Ѕ частини доходу, має ряд захворювань та є пенсіонером, однак має можливість надавати матеріальну допомогу в розмірі 1/5 частини доходів.  

 Проте, погодитися з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

         Відповідно до статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років   за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.  

        Виходячи з норм вищезазначеної статті, підставою виникнення обов’язку батьків щодо утримання повнолітніх дітей є склад ряду юридичних фактів, а саме: походження дитини (родинний зв’язок батьків і дітей), продовження повнолітніми дітьми навчання, потреба повнолітніх дітей у зв’язку з продовженням навчання в матеріальній допомозі, здатність батьків таку допомогу надавати.

      Сукупність цих фактів утворює юридичний склад, необхідний і достатній для виникнення зазначеного аліментного зобов’язання.  

      У разі відсутності хоча б одного з наведених вище фактів, аліментне зобов’язання, пов’язане з утриманням батьками своїх повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, не виникає.

 З матеріалів справи вбачається, що відповідачу з 17 лютого 2010 року встановлена друга група інвалідності, у зв’язку із травмою, яка пов’язана з виконанням обов’язків військової служби. За висновком МСЕК №2, ступінь втрати працездатності становить 70%, а тому  відповідачу протипоказана фізична праця (а.с.9,10).

Згідно рекомендації МСЕК, відповідач потребує щорічного амбулаторного та стаціонарного лікування, а також санаторно-курортного лікування (а.с.11).

У зв’язку з інвалідністю, ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в розмірі 2 859 грн. 10 коп. (а.с.43).

Відповідно до виконавчого листа № 2-388, який виданий 22.11.2007 року Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти в  

 3

розмірі Ѕ частини на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 – ІНФОРМАЦІЯ_3  та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 23,37).

 З огляду на викладене, відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

 Окрім того, ухвалюючи рішення, суд не звернув уваги на вимоги ст. 70 Закону України „Про виконавче провадження”.

За змістом якої,  загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті  заробітної плати (пенсії) не може перевищувати п’ятдесяти відсотків заробітної плати, яка належить до виплати, в тому числі при відрахуванні за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, у цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи, обмеження щодо відрахувань із заробітку відповідача не враховувалося при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей до 30.07.2010 року (а.с.15,16). Однак,  у зв’язку з досягненням дочкою ОСОБА_3 повноліття, відрахування із заробітної плати відповідача не можуть перевищувати 50%.

 Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

 Керуючись ст.ст.209,218, 303,307,309,314, 316,317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -  

  в и р і ш и л а :  

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

 Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.

 Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини .  

 Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

   Головуючий                                Судді