Судове рішення 22-27861 від 06.01.2011

Судове рішення #12879283

УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

МСП - 03680, м. Київ – 680, площа Солом’янська, 2-а

Справа №22-27861 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко І.В.

Доповідач Корчевний Г.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Корчевного Г.В.,

Суддів Слюсар Т.А., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі Приходько З.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2010 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання договору поруки частково недійсним, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2010 року, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1, - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та задовольнити позовны вимоги ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї істанції були вірно з»ясовани обставини, що мають значення для справи, встановлено, що 15 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та акціонерним комерційним банком «Форум» було укладено кредитний договір, відповідно до умов п.п.1.1-1.3, якого банк надав ОСОБА_3 кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії на споживчі цілі в суммі 1670000 доларів США, строком користування по 15.04.2009 року, а ОСОБА_3 забов»язана повернути кредитору в строк до 15.04.2009 року кредитні кошти, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами з розрахунку 13% річних і можливі неустойки у розмірах та у випадках. Передбачених кредитним договором. (а.с. 8-11)

В забезпечення виконання забов»язань по кредитному договору 15.04.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АКБ «Форум» було укладено договір поруки, згідно з умовами якого ОСОБА_1 поручився перед відповідачем за виконання боржником наришкіною Т.В. забов»язань за кредитним договором від 15.04.2008 року у повному обсязі. (а.с. 7)

7 червня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк Форум» та просив визнати договор поруки частково не дійсним, а саме положення пункту 4.1. «Якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання забов»язаннь за кредитним договором не прид»явить вимоги до поручителя», мотивуючи тим, що дане положення не відповідає ст.ст. 203, 559 ЦК України, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки, а у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя. Крім того, просив визнати не дійсним положення пункту 3.2 про те, що «у разі не виконання поручителем своїх забов»язань за цим договором, останній сплачує кредитору пеню за кожний день прострочення виконання забов»язання, яка обчислбється в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період за який проводиться стягнення від сумми не виконання забов»язання», оскільки, застосовуючи до поручителя штрафні санкції за прострочення зобов»язання за договором поруки (пеню), на поручителя, окрім цього, покладається обов»язок сплатити неустойку за прострочення сплати неустойки, що на погляд позивача є не допустимим і суперечить нормам Конституції України та ст. 203 ЦК України.

Суд першої інстанції відмовляючи позивачу в задоволенні позивних вимог вірно керувався ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченного нею забов»язання, а також у разі зміни забов»язання без згоди поручителя, в наслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленного в договорі поруки.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочини не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волєвиявлення участнику провочина, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятись у формі, встановленній законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом вірно встановлено, що при укладанні спірного договору поруки позивач, відповідно до вимог ст.ст. 91, 92 ЦК України мав повну цивільну правоздатність та дієздатність, що підтверджується матеріалами справи.

Посилання представника апелянта на порушення прав ОСОБА_1 з боку відповідача при укладанні договору поруки, а саме ст. 203 ЦК України, колегія суду не приймає до уваги так як, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказанно про це, а також у разі, якщо обов»язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між стронами.

В п. 4.1 оспорюваного договору поруки сторони визначили наступні підстави для припинення поруки, зокрема: з припиненням зобов»язань за кредитним договором; якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання забов»язань за кредитним договором не пред»явить вимоги до поручителя; в інших випадках, передбаченних чинним законодавством.

ОСОБА_1 при укладанні договору поруки погодився з усіма умовами цього договору та ніяких зауважень відносно п. 3.2; п. 4.1 не вносив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК україни, правочином є дія особи спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Інші доводи апеляційної скарги висновків в рішенні суду не спростовують та містяться лише на формальних міркуваннях.

Таким чином, колегія суду вважає, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2010 року, суд ухвалив з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК Украіни, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2010 року – відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: