Справа №2а-56 -1/10
Постанова
Іменем України
22.07.2010 року. Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючої - судді Наборозняка М.І.
за участю секретаря Слепець Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ОДР Кам*янець-Подільського взводу ДПС Басюка Андрія Анатолійовича , інспектора дорожньо-патрульної служби Березанського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України у Київській області Пацюка В.Б.
про визнання рішень неправомірними про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху
встановив,
Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом (уточненим в ході розгляду справи).
Позов мотивував тим, що постановою працівника ДАІ Басюка А.А. від 19.04.2010 року його про притягнено до відповідальності за ст.. 122 ч. 1 КУ про АП за порушення вимог п.12.4 Правило дорожнього руху. В
В постанові вказано, що 19.04.2009 року о 14 год 10 хв на 299 км А/д Житомир-Чернівці в с.Гаврилівці ОСОБА_1 , керуючи автомобілем КІА Черато держ.номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 86 км/час, тим самим перевищив дозволену швидкість на 26 км/год.
Також зазначив, що постановою працівника ДАІ Березанського взводу ДПС Пацюка В.Б. від 24.04.2010 року його про притягнено до відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУ про АП за порушення вимог п.12.4 Правил дорожнього руху. В
В постанові вказано, що 24.04.2009 року о 12 год 47 хв на 69 км А/д Київ-Харків Київської області в с.Борщів ОСОБА_1, керуючи автомобілем КІА Черато держ.номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 86 км/час, тим самим перевищив дозволену швидкість на 26 км/год.
Із постанов йому стало відомо, що правопорушення було зафіксовано приладом Візір.
Вважає постанови незаконною у зв*язку з тим, що вимірювач швидкості (прилад Візір) не є таким, який працює в автоматичному режимі; працівниками ДАІ не складено протокол про адмінправопорушення відносно нього протокол, не відібрані пояснення перед притягненням до адміністративної відповідальності;, в постановах не наведено жодних даних, на підставі яких можна було б визнавати його винним у правопорушенні;
Постанови винесені з порушенням ст.ст. 14-1, 251, 256 КУ про АП.
В судовому засіданні позивач (та його представник) свої вимоги підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.
Відповідачі в судове засідання не прибули.
Від імені відповідача Басюка А.А. до суду надіслано заперечення командира Кам*янець-Подільського взводу ДПС (а.с.40-42), в яких позов не визнано; вказано про те, що постанова винесена відносно власника автомобіля КІА Церато ОСОБА_1; його автомобіль дійсно перевищив швидкість на 26 км/год у населеному пункті; швидкість вимірювалась приладом, який має функції фото- і кінозйомки, відеозапису, під таку категорію Відповідач Пацюк В.Б. в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, тому суд розглядає справу у його відсутність.
Із копії оскаржуваної постанови, винесеної відповідачем Басюком А.А. (а.с.8) видно, що вона складена відносно позивача, який керував автомобілем при зазначених у позовній заяві обставинах.
За таких обставини суд вважає, що позивачем всупереч ст. 71 КАС України не надано достовірних та переконливих доказів, що саме ОСОБА_4 керував автомобілем 19.04.2010 року в момент, коли автомобіль рухався з більшою, ніж дозволена швидкістю.
Вказані у постанові обставини на думку суду не є достовірними, тому постанова винесена необґрунтовано і не повинна залишатись у силі.
Заперечення командира Кам*янець-Подільського взводу ДПС з приводу того, що постанова винесена відносно власника автомобіля суд не приймає, оскільки із копії оскаржуваної постанови, винесеної відповідачем Басюком А.А. (а.с.8) видно, що вона складена відносно позивача, який керував автомобілем при зазначених у позовній заяві обставинах.
За таких обставини суд вважає, що позивачем всупереч ст. 71 КАС України не надано достовірних та переконливих доказів, що саме ОСОБА_4 керував автомобілем 19.04.2010 року в момент, коли автомобіль рухався з більшою, ніж дозволена швидкістю.
Із копії постанови відповідача Пацюка В.Б. (а.с.9) видног, що працівником ДАІ зафіксовано факт перевищення швидкості автомобілем позивача на 26 км/ год 24.04.2010 року. У зв*язку із цим ним накладено на власника автомобіля штраф в розмірі 270 грн.
Із наданих позивачем копій документів (а.с. 58), зокрема із рапорту Пацюка В.Б. на ім*я начальника УДАІ ГУ МВС України у Київській області видно, що за допомогою приладу Візір 24.04.2010 року виявлено перевищення швидкості водієм автомобіля КІА д.н НОМЕР_1 у населеному пункті.
Суд приймає до уваги, що оскаржувана постанова (відповідача Пацюка В.Б.) винесена відповідачем відносно власника автомобіля, водій котрого, керуючи ним порушив правила дорожнього руху (на підставі ст.14-1 КУ про АП), в ній не міститься інформації про те, що автомобілем керував ОСОБА_4
Викладене у постанові та рапорті відповідача свідчить про те, що винесена відповідачем постанова виносилась на підставі даних фіксації швидкості спеціальним технічним засобом відповідно до ст. 14-1 КУпроАП. Тому суд не вважає за необ*єктивний розгляд справи без присутності відповідача Пацюка В.Б. та надання ними доказів правомірності оскаржуваного його рішення, як об*єкта владних повноважень, що передбачено ч.2 ст. 71 КАС України.
Суд вважає його (Пацюка В.Б.) рапорт на ім*я керівництва по місцю служби за достовірний (його в судовому засіданні не оспорював ні позивач, ні його представник). Також суд вважає за достовірні викладені у постанові обставини, оскільки представник відповідача чітко не пояснила (не надала доказів) про те, хто саме керував автомобілем позивача 24.04.2010 року о 12 год 47 хвилин (пояснила, що ним міг керувати позивач, котрий є її чоловіком, а могла керувати безпосередньо вона сама), також вона не пояснила: з якою швидкістю рухався у зазначений у постанові час та місце автомобіль позивача КІА Черато.
Суд враховує при цьому пояснення представника позивача в судовому засіданні про те, що у позивача жодних відносин із відповідачем Пацюком В.Б. не було. За таких підстав у суду немає сумнівів в тому, що постанова посадової особи органу владних повноважень (відповідача Пацюка В.Б.) відносно позивача містить недостовірні дані (інформацію).
Суд не приймає до уваги надану представником копію припису заступника Генерального прокурора України Т.Корнякової від 2.07.09 року, в котрій міститься вимога про припинення «винесення постанов про адміністративні правопорушення, зафіксовані за допомогою вимірювача «Візир» без складання протоколів та без участі осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності», оскільки вказаний документ не є нормативно-правовим актом. У приписі вказано, що за інформацією ДП «Укрметртестстандарт» вимірювач швидкості «Візир» не відноситься до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режим.
Проте у наданому позивачем листі (копії) Департаменту ДАІ 23.12.2009 року міститься інформація про те, що за інформацією ДП «Укрметртестстандарт» від 16.09.2009 року вимірювач швидкості «ВИЗИР» відноситься до технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі.
Також суд враховує, що приписі заступника Генерального прокурора України Т.Корнякової від 2.07.09 року мова йде про вимірювач швидкості «Візир», а швидкість автомобіля позивача була зафіксована вимірювачем швидкості з іншою назвою: «Візір».
При вирішенні питання щодо правомірності постанови відповідача Пацюка В.Б. суд виходить зі змісту ст. 14-1 КУ про АП, в якій вказано про те, що до адміністративної відповідальності у разі фіксації порушення у сфері забезпечення безпеки руху працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами, що мають функції функції фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Зі змісту постанови Пацюка В.Б. та його рапорту видно, що засіб «Візір» у момент фіксування правопорушення (перевищення дозволеної швидкості автомобілем позивача 24.04.2010 року працював не у автоматичному режимі.
Суд вважає, що таке фіксування дозволено законом (ст..14-1 КУпроАП, оскільки у вказаній нормі зазначено про можливість фіксування порушень у сфері безпеки дорожнього руху автоматичними засобами чи засобами, що мають функції функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Позивач не оспорив, що прилад Візір має вказані функції (фото- і кінозйомки, відеозапису). Він (та його представник) не надали доказів про те, що зафіксований на фото (а.с.59), котре їм надіслано працівниками ДАІ, автомобіль не є автомобілем позивач КІА Черато. Оскільки такий автомобіль зафіксовано на фото, то суд приходить до висновку про те, що прилад Візір є засобом, що має функції фотоз*йомки.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що фіксування швидкості автомобіля позивача проводилось в установленому законом порядку.
Суд вважає, що оскільки в ч. 2 ст. 14-1 КУпро АП законодавцем встановлено можливість власника автомобіля протягом 10 днів з дня надходження йому копії постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, а також, що цим законом (ст. 14-1 КУпроАП) передбачено право уповноважених посадових осіб фіксувати порушення у сфері безпеки дорожнього руху без складання протоколів про вчинення правопорушення і відповідно, без відібрання у осіб, котрі притягаються до відповідальності пояснень.
Оскільки зі змісту закону можна зробити висновок, що з такими особами (власниками автомобілів, котрі рухались із більшою, ніж дозволено законодавством швидкістю, і це зафіксовано зазначеними у ст.. 14-1 КУ про АП засобами, працівники ДАІ не спілкуються, то відповідно, їм не роз*яснюються їх права до винесення постанови.
Суд вважає, що право позивача у даному конкретному випадку не порушено: йому надіслана копія постанови працівниками ДАІ (відповідачем Пацюком В.Б.); в ній йому роз*ясенні права (на наданій позивачем копії оскаржуваної постанови текст із правами відсутній, оскільки, на думку суду, що видно візуально, позивач виготовив її копію лише половини тексту). У правах вказано порядок вирішення питань із працівниками ДАІ у разі незгоди із постановою, а також у разі керування автомобілем іншою (не власником автомобіля) особою.
Позивач не надав доказів про те, що він звертався до органу ДАІ (відповідача Пацюка В.Б.) із заявою про здійснення правопорушення 24.04.2010 року о 12 год 47 хв не ним, а іншою особою.
Суд вважає, що позивач (його представник) взагалі не надали доказів щодо того, що автомобіль КІА Черато рухався у населеному пункті 24.04.2010 року о 12 год 47 хв з іншою, ніж вказано у оскаржуваній постанові швидкістю, не надали доказів про те, що водій вказаного автомобіля у вказаний час, дату та місце не порушували правила дорожнього руху та дату.
Тому суд вважає, що позивач не довів позовні вимоги належними доказами, а в діях (рішеннях) представника органу владних повноважень – працівника міліції Пацюка В.Б. порушень чинного законодавства, яке регулює порядок виявлення, оформлення правопорушень у сфері дорожнього руху і притягнення осіб, які скоїли правопорушення, до адміністративної відповідальності, в ході розгляду справи не виявлено.
Суд вважає, що у матеріалах справи достатньо доказів щодо правомірності постанови відповідача Пацюка В.Б., тому не вважає, що у даному випадку ним порушено вимоги ст.. 71 КАС України щодо доведеності в судовому засіданні правомірності прийнятого ним рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною та скасувати постанову інспектора ОДР Кам*янець-Подільського взводу ДПС Басюка Андрія Анатолійовича серії ВХ №068 982 від 19.04.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУ про АП за порушення вимог п.12.4 Правил дорожнього руху.
В решті вимог відмовити.
Заява про апеляйційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з наступного дня після її оголошення, апеляційна скарга до Апеляційного суду м.Києва через районний суд – протягом 20 днів з дня подання заяви.
Суддя