Справа №2а-473 -1/10  

Постанова  

Іменем    України  

18.08.2010 року. Святошинський районний суд м. Києва у складі:    

головуючого - судді                Наборозняка М.І.  

за  участю  секретаря                       Слепець Є.С.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні  адміністративну   справу за позовом  ОСОБА_1  до      інспектора   адміністративної  практики  міліції  ВДАІ Святошинського району  УДАІ ГУ МВС України   в м.Києві   Свірського Володимира Івановича   про скасування   постанови  про  притягнення  до  адміністративної  відповідальності  за  порушення  правил  дорожнього  руху,   закриття  справи    

встановив:  

Позивач  звернувся  до  суду із  зазначеним  адміністративним  позовом, який   мотивував  тим, що    постановою  відповідача  від   19.12.2008 року    його   про  притягнено   до  відповідальності    за  ст. 122 ч. 1  КУ  про АП   у  вигляді  штрафу  300грн  за  порушення  вимог  Правил дорожнього  руху.    

Вказану  постанову  він  від   органів ДАІ   не  отримував.  

20.05.2010 року  він  отримав  від  ВДВАС Солом*янського  районного  управління  юстиції  м.Києва   вимогу  щодо  сплати  штрафу 300 грн.  Після  цього  він  18.06.2010 року з*ясував у ВДВС, що  штраф  на  нього  накладено  відповідачем   Свірським В.І.  
В  постанові  про накладення  штрафу  вказано, що    19.12.2008  року  о 10.11  у  м.Києві  по  просп.Перемоги, 148/1  водій  автомобіля  Міцбісі держномер НОМЕР_1, власником  якого є ОСОБА_1 , рухався      зі  швидкістю   83  км на годину,  перевищив  дозволену  швидкість  на  23  км,  чим  допустив  порушення  пункту 12.4 ПДР.  ОСОБА_1   скоїв   адміністративне  правопорушення, передбачене  ст.. 122 ч. 1 КУпро АП.  

Постанову  вважає  незаконною   по  причині   порушення  відповідачем  правил,  передбачених  абз. 6  ст. 258 КУ про АП -  невиконання  відповідачем обов*язку   надсилання   йому  копії  постанови  про  притягнення  до  адміністративної  відповідальності  у вигляді  штрафу  (повинен  був  надіслати не  пізніше  22.12.2008 року). Також  вважає, що   відповідач  порушив  його  правол в  порядку   абз.2 ст. 14- КУпро АП  довести   відсутність   підстав  для  притягнення його до   адміністративної  відповідальності.  

Вказаний  автомобіль належить йому на  праві  власності, але  ним  також управляє   по  довіреності  його  батько  ОСОБА_4   Ні  йому, ні його батьку  копія   оскаржуваної  постанови  відповідачем  надіслана  не  була. З  нею  він  ознайомився  лише   у  ВДВС  у  червні 2010 року.  

В  судовому  засіданні  позивач свої  вимоги  підтримав, посилаючись  на  викладені  у  позовній  заяві  обставини.  

Також  пояснив, що  вважає  постанову  незаконною  по  суті, оскільки  вона  винесена  без дотримання  відповідачем вимог  ч. 2 ст. 19 Конституції  України  щодо обов*язку  посадових  осіб  органів державної  влади  діяти   на  підставі, в межах  повноважень та  у спосіб, що  передбачений Конституцією та законами України.  

Відповідач   саме  такою  посадовою особою, однак, він  не  діяв у  спосіб, передбачений  зазначеними  ним  у  позовній  заяві  нормами КУпро АП  при  винесенні   оскаржуваної  постанови  та  направленні  її  для  виконання. Постанова   йому ( ОСОБА_1) взагалі для  виконання  направлена  не була.  

Також  зазначив, що    постанова    винесена  необґрунтовано, оскільки  в ній  вказано  сумнівна  інформація  щодо   водія, який   рухався  зі  швидкістю 83 км/год; на  його  думку,  в  постанові  могло  бути  вказано  про те, що  автомобіль (а не  водій) рухався  з такою  швидкістю. У  зв*язку  з  цим  вважає, що  відповідач  невірно  вказав  про  фактичні  обставини.  Крім  того, відповідачем  невірно  кваліфіковано  правопорушення.  Зі  змісту  постанови від  119.12.2008 року    видно, що дії ОСОБА_1  кваліфіковані, як  правопорушення, відповідальність за  яке  передбачена  ст.. 122 ч. 1 КУ про АП.  

Вказана  норма  передбачає  відповідальність   водіїв  за  перевищення  транспортними  засобами дозволеної   швидкості  руху  безпосередньо під  час  керування  такими засобами.  Він   не  управляв  автомобілем  Міцубісі  19.12.2008 року  у  м.Києві;  відповідно,   автомобіль  під  його  керуванням   дозволену Правилами дорожнього  руху   швидкість  не перевищував.  За  таких  підстав  відповідачем  порушені  приписи   ст. 283 КУ про АП, тобто  інформація, викладена  в  постанові  не  відповідає  дійсності.  

Відповідач  в  судове  засідання  не  прибув. Про  дату  та  час  його  проведення  повідомлений належним  чином, про що  свідчить  зворотнє  повідомлення  відділення  зв*язку  про  вручення  уповноваженій  особі  судового  виклику, отримане  судом (а.с.15),  тому  суд  розглядає  справу  без  його  участі  на  підставі  наявних  у  ній  доказів.  

Суд, заслухавши  позивача,  дослідивши  матеріали  справи,  вважає, що  позов  підлягає  частковому  задоволенню за  наступних  підстав.  

Із копії оскаржуваної  постанови,  винесеної  відповідачем     видно, що   вона  складена   відносно  позивача,  при  зазначених у  позовній  заяві  обставинах.  

Суд  погоджується  із  ствердженнями  позивача, викладеними  в  позовній     заяві  та із  його  поясненнями, наданими  в судовому  засіданні, щодо   обґрунтування  позовних  вимог. В тому  числі   суд  вважає, що  відповідач  повинен  був  дотримуватись  вимог  ч. 2 ст. 129 Конституції України, оскільки є  посадовою  особою органу державної   влади.  

Суд  вважає, що  при  наявності  відповідних  підстав  дії ОСОБА_1   відповідачем  могли  бути  кваліфіковані  за    ч. 1 ст. 14-1,  ст. 122 ч. 1  КУпро АП,  якщо  дійсно водій  вказаного  у  постанові  транспортного  засобу, керуючи  ним,  перевищив   дозволену Правилами дорожнього  руху  швидкість.  

Оскільки  відповідач  не  дотримався   визначеного   у   зазначених  нормах  КУ про АП способу  своїх  дій  при оформленні документів  щодо  адміністративного  правопорушення (якщо  воно  мало  місце),  то  він  порушив  вимоги  ч.  2 ст. 129 Конституції України.    

Суд  приймає до  уваги, що   відповідачем  всупереч  ст. 71  КАС  України   не  надано  достовірних  та  переконливих  доказів  щодо правомірності  оскаржуваної  позивачем   постанови.  

Обставини,  на  які  посилається  позивач  не  спростовані  відповідачем,  який  бажання   приймати  участь  у  розгляді  справи  не  виявив, у  суду  немає  підстав  для  неприйняття  за  достовірні  пояснень  позивача. Тому   постанова  не  повинна  залишатись  у  силі.  

Суд  відмовляє  позивачу  у  його  вимозі щодо «закриття  справи»,  оскільки  він  точно  не  пояснив, яку  саме  справу  слід закрити  і  яким чином, де   знаходиться  така  справа.  

Суд  вправі   закривати  адміністративні   справи, по  яким  відкрито  провадження,  повноваженнями щодо  закриття  справ  про  адміністративне  правопорушення, які  знаходяться  у  провадженні  інших  органів, суд адміністративного  судочинства  не  наділений  

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 158-163 КАС  України, суд,  

        вирішив:  

Позов  задовольнити  частково.  

Скасувати       постанову       інспектора   адміністративної  практики  міліції  ВДАІ Святошинського району  УДАІ ГУ МВС України   в м.Києві   Свірського Володимира Івановича  від  19.12.2008 року    про  притягнення  до  адміністративної  відповідальності  ОСОБА_1  у  вигляді  штрафу,  розміром  300 грн,  за  порушення  Правил  дорожнього  руху  за  ст. 122 ч. 1 КУ про АП.  

В  решті  вимог  відмовити.  

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  може  бути  подана  до  Київського  апеляційного  адміністративного   суду    через  районний  суд – протягом  10  днів  з дня  її  оголошення.  

  Суддя