АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7352/ 2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: № 37 Дудніченко В.М.
Доповідач в апеляційній
Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 грудня 2010 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі Макарчук Н.С.
з участю прокурора
адвокатів ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу адвоката на стороні позивачки ОСОБА_7 – ОСОБА_6 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Богачівської сільської ради Звенигородського району, Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно,
в с т а н о в и л а :
21.08.2010 р. ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Богачівської сільської ради Звенигородського району, Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що ОСОБА_8 20.08.1990 р. вчинила заповіт, відповідно до якого все майно, що буде їй належати і на, що вона за законом матиме право, заповіла дітям ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.
Вона, бажаючи прийняти спадщину, яка відкрилася після смерті її матері ОСОБА_8, на протязі шести місяців після відкриття спадщини подала заяву до Звенигородської державної нотаріальної контори.
07.08.2008 р. Звенигородською державною нотаріальною конторою їй було видано свідоцтво на спадщину за заповітом, а саме 1\2 частину права на пайовий фонд майна КСП ім. Пархоменка с. Богачівка Звенигородського району Черкаської області в розмірі 0,129 % або 5847 грн., що належало померлій на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай серії ЧЕ-IV № НОМЕР_1, виданого Богачівською сільською радою Звенигородського району Черкаської області.
ОСОБА_9 22.07.2010 р. звернувся з заявою до Звенигородської державної контори про те, що спадщину в установлений законом строки не прийняв, за продовженням строку до суду звертатись не буде, і претензій до того, щоб свідоцтво про право на спадщину було видане на ім’я сестри ОСОБА_7, не має.
Вона звернулася до Звенигородської державної нотаріальної контори із заявою, про видачу свідоцтва про право на 1\2 частину спадщини після смерті матері ОСОБА_8, а саме на житловий будинок та на земельну ділянку розміром 0.45 га, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з тієї причини, що для цього необхідно надати свідоцтво про право власності ОСОБА_8 на житловий будинок та земельну ділянку.
Згідно довідки Богачівської сільської ради Звенигородського району № 148 від 09.08.2010 р. житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці розміром 0.45 га належав ОСОБА_8.
Вона в установлений законом термін прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна, а інший спадкоємець – ОСОБА_9 приймати спадщину не побажав, і не претендує на спадкове майно, а інших спадкоємців немає. Вважає, що вона правомірно набула право власності на всю спадщину, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_8
Просила суд визнати, що житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1, належав ОСОБА_8, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати право власності на будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_8, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 за нею – ОСОБА_7 в порядку спадкування за заповітом, визнати право власності на земельну ділянку розміром 0.45 га, розташовану по АДРЕСА_1, яка згідно рішення № 27 від 13.06.1996 р. виконавчого комітету Богачівської сільської ради належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 за нею – ОСОБА_7 в порядку спадкування за заповітом.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені частково. Визнано, що житловий будинок 1974 року побудови: фундамент бут, стіни саманні блоки обкладені цеглою, покрівля азбестова, перекриття дерев’яне, підлога глиняна площею 49,90 кв. м., погріб 1974 року побудови площею 12,90 кв. м., прибудова 1974 року побудови площею 9,70 кв. м., огорожа, хвіртка, колодязь питний, розташовані по АДРЕСА_1 належали ОСОБА_8, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1
Визнано право власності за ОСОБА_7, в порядку спадкування за заповітом, на майно померлої ОСОБА_8, а саме на житловий будинок 1974 року побудови: фундамент бут, стіни саманні блоки обкладені цеглою, покрівля азбестова, перекриття дерев’яне, підлога глиняна площею 49,90 кв. м., погріб 1974 року побудови площею 12,90 кв. м., прибудова 1974 року побудови площею 9,70 кв. м., огорожа, хвіртка, колодязь питний, розташовані по АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат на стороні позивачки ОСОБА_7 – ОСОБА_6 просить рішення суду, як ухвалене з порушенням норм матеріального права, змінити та визнати право власності на земельну ділянку розміром 0.45 га, розташовану по АДРЕСА_1, яка згідно рішення № 27 від 13.06.1996 р. виконавчого комітету Богачівської сільської ради належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 за ОСОБА_7 в порядку спадкування за заповітом.
При цьому вказав, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Той факт, що мати позивачки скористалась своїм правом на приватизацію земельної ділянки розміром 0,45 га, відносно якої заявлялись позовні вимоги, підтверджується випискою з рішення виконавчого комітету Богачівської сільської ради № 27 від 03.06.1996 р., згідно з яким було вирішено ОСОБА_8 приватизувати земельну ділянку площею 0,45 га, але виготовити державний акт в зв’язку із смертю вона не встигла.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з’явились, адвоката ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки в частині визнання спірного житлового будинку та надвірних споруд такими, що належали ОСОБА_8, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнаючи право власності за ОСОБА_10 на вказане майно в порядку спадкування за заповітом, суд вважав їх обґрунтованими.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, в оскаржуваній частині – визнання права власності на земельну ділянку, районний суд виходив з того, що право власності на земельну ділянку виникає після отримання його власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, а саме Державного акту і його державної реєстрації. Оскільки на день смерті ОСОБА_8 відсутній Державний акт, що підтверджує її право власності на спірну земельну ділянку, суд дійшов висновку, що вона своїм правом на приватизацію не скористалась.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 81 ЗК України, яка регламентує право власності на землю громадян, визначено, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, приватизації земельних ділянок, що були надані їм у користування.
За статтею 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
При цьому у відповідності до ст. 1225 ЦК України – спадкування права на земельну ділянку, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, а саме заповітом від 20.08. 1990 р. , посвідченим заступником голови Богачівської сільської ради, реєстраційний № 16, що ОСОБА_8 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право заповіла ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по Ѕ його частині а. с. 11.
Згідно до довідки Богачівської сільської ради Звенигородського району за № 552 від 29.09.2010 р., дані про виділення земельної ділянки під забудову житлового будинку ОСОБА_8 АДРЕСА_1 відсутні а. с. 37.
Відповідно до виписки із рішення виконавчого комітету Богачівської сільської ради № 27 від 03.06.1996 р. було розглянуто заяву ОСОБА_8 про приватизацію земельної ділянки та вирішено ОСОБА_8 приватизувати земельну ділянку площею 0,45 га а. с. 30.
Таким чином суд першої інстанції встановивши, що померла ОСОБА_8 у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку не оформила, не отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку та не здійснила його реєстрацію, обґрунтовано прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Посилання апелянта на рішення виконавчого комітету Богачівської сільської ради № 27 від 03.06.1996 р. про приватизацію спірної земельної ділянки, з урахуванням приведених вимог діючого законодавства є безпідставним, оскільки рішення виконавчого комітету Богачівської сільської ради № 27 від 03.06.1996 р. є підставою набуття права власності, однак право власності виникає лише після одержання її власником документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації, проте ОСОБА_8 за життя не скористалась своїм правом та зазначений акт не отримала.
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалось.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу адвоката на стороні позивачки ОСОБА_7 – ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Л.І. Василенко