АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7256/ 2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: № 19, 24 Ротаєнко Д.С.
Доповідач в апеляційній
Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2010 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі Голобородько С.О.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 5 жовтня 2010 року по справі за позовом Дочірнього підприємства "Житлокомунгосп" ВАТ "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору на утримання будинку та прибудинкової території таким, що відбувся, стягнення заборгованості за надані послуги,
в с т а н о в и л а :
09.08.2010 р. Дочірнє підприємство "Житлокомунгосп" ВАТ "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору на утримання будинку та прибудинкової території таким, що відбувся, стягнення заборгованості за надані послуги.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1.
Квартира приватизована на чотирьох осіб та розміщена на 4 поверсі в багатоповерховому житловому будинку.
Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизовані квартири (будинок) утримується за рахунок коштів їхніх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529.
За п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою, і зобов'язані сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку пропорційно до зайнятої площі.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» експлуатаційні витрати на утримання приватизованих квартир оплачується на рівні квартирної плати встановленої для державного житла.
Взаємовідносини між власниками квартир та експлуатаційною організацією регулюється укладеним між сторонами договором на утримання будинку та прибудинкової території. Укласти цей договір власник квартири зобов'язаний за Законом. Такий обов'язок покладається на нього ст. 20 (п. З) Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 - IV.
Договір на утримання будинку та прибудинкової території із підприємством «Житлокомунгосп» відповідачі не уклали. Послуги з утримання будинку та прибудинкової території надаються відповідачам постійно, однак розрахунки за отримані послуги відповідачі вчасно не проводять.
Станом на 01.08.2010 р. відповідачі заборгували підприємству за послуги з утримання будинку та прибудинкової території 2 076,72 грн.
Борг утворився за період із 01.07.2007 р. по 01.08.2010 р. Відповідачу було направлено досудове попередження з вимогою оплатити наявний борг. В добровільному порядку борг не сплачено. Відповідачі безпідставно ухиляються оплатити його.
Тому позивач просив суд визнати договір на утримання будинку та прибудинкової території таким, що відбувся, та стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території в сумі 2076,72 грн.
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 5 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволені.
Визнано, що договір на утримання будинку та прибудинкової території у період з 01.07.2007 р. до 01.08.2010 року, відбувся.
Стягнуто із ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ДП "Житлокомунгосп" ВАТ "Монастирищенський Ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" заборгованість за послуги на утримання будинку та прибуткової території за період з 01.07.2007 р. до 01.08.2010 р. в сумі 2076,72 грн. солідарно, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., по 7,50 грн. з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 судовий збір на користь держави в сумі 51 гривня, по 12,75 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, при невідповідності висновків суду обставинам справи, скасувати та ухвалити нове рішення по справі.
ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали заяву про приєднання до апеляційної скарги.
При цьому ОСОБА_6 вказав, що порушення норм матеріального права полягає в тому, що суд, ухвалюючи рішення, не застосував положення ЗУ «Про захист прав споживачів», який стосується спірних правовідносин.
Крім того, така категорія справ, а саме про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, має розглядатись в наказному провадженні.
Судом від позивача прийнято докази з порушенням вимог ст. 131 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_6 та представника ДП "Житлокомунгосп" ВАТ "Монастирищенський Ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" – Семчук Л.Д., перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав їх доведеними.
Статтею 322 ЦК України, яка регламентує тягар утримання майна, визначено, що власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1, що стверджується свідоцтвом про право власності на житло від 31.12.1993 р. а. с. 64.
Відповідачі в даній квартирі, яка належить їм на праві власності, не проживають.
За ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартири багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і при будинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.
Відповідно до змісту статей 13, 18, 20, 32 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ( прибирання внутрішньо будинкових приміщень та при будинкової території, санітарно - технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) віднесено до житлово - комунальних послуг.
Плата за житлово - комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, який споживач зобов'язаний укласти. При цьому, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Оформлення претензій споживачів до виконавців здійснюється оформленням акта - претензії, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.
Суд встановив, що позивач протягом спірного періоду, надавав мешканцям будинку АДРЕСА_2 послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території.
В підтвердження механізму нарахування вартості послуг позивачем наданий розрахунок вартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, зокрема, і будинку АДРЕСА_2, копії рішень Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради про затвердження тарифів по утриманню будинків та при будинкових територій за спірний період а. с. 8 – 12.
Відповідно до виписок з особового рахунку заборгованість відповідачів перед позивачем за період з 01.07.2007 р. по 01.08.2010 р. становить 2076 грн. 72 коп. а. с. 4 – 5.
Відповідачі, стверджуючи, що їм надаються послуги не належної якості, а деякі взагалі не надаються, до суду протягом спірного періоду з відповідними позовами не звертались, зустрічний позов під час вирішення даного спору, також не заявили.
Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що позивачем відповідачам, як власникам квартири АДРЕСА_1, надавались послуги на утримання будинку та при будинкової території, а відповідачі, як власники квартири дані послуги споживали, доказів надання неякісних послуг чи не надання їх взагалі суду не надали, прийшов до обґрунтованого висновку, що договір про надання послуг фактично відбувся із відповідачів на користь позивача повинна бути стягнута заборгованість за вказані послуги за період з 01.07.2007 р. по 01.08.2010 р. в сумі 2076 грн. 72 коп.
Безпідставними є посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не застосував положення ЗУ «Про захист прав споживачів», який, на думку апелянта, прямо стосується правовідносин спору, виходячи з наступного.
Вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" дійсно поширюються на сферу відносин щодо надання та споживання житлово-комунальних послуг.
ЗУ "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту. Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Одночасно ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Згідно зі ст. 3 цього Закону предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг; суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Таким чином, ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" є спеціальним актом щодо ЗУ "Про захист прав споживачів" та встановлює особливості регулювання відносин з надання та споживання послуг саме у сфері житлово-комунального господарства.
Отже враховуючи, що з позовом до суду звернулось саме Підприємство, а відповідачі, як споживачі послуг з позовом до суду, з приводу порушення їх прав , не звертались, тому суд обґрунтовано керувався нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а саме норами ЦК України, ЖК України, ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Стосовно порушення судом першої інстанції правил підсудності, то суд першої інстанції ухвалою від 05.10.2010 р. відмовив у задоволенні клопотання відповідачів про передачу справи на розгляд в Святошинський районний суд м. Києва за місцем реєстрації відповідачів з тих підстав, що між сторонами має місце спір про виконання договору про надання послуг на утримання будинку та прибудинкової території, який розташований в м. Монастирище і виконувати який можна лише за місцем його знаходження, тому відповідно до ч. 8 ст. 110 ЦПК України суд дійшов висновку, що позивач при зверненні до суду мав право вибору підсудності даної справи а. с. 66.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується і судова колегія.
Безпідставним є посилання апелянта і на те, що така категорія справ має розглядатись в наказному провадженні, оскільки предметом даного спору є не лише стягнення заборгованості за надані комунальні послуги, а й визнання договору на утримання будинку та при будинкової території таким, що відбувся.
Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 5 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя Л.І.Василенко