АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-6970/ 2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: скарга на ухвалу Кальчук А.П.
Доповідач в апеляційній
Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2010 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі Голобородько С.О.
з участю прокурора Пащенка С.М.
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу прокурора Соснівського району м. Черкаси в інтересах ОСОБА_7 та її малолітнього сина ОСОБА_8 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и л а :
04.03.2010 р. ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог вказав, що 1 червня 2007 р. між ним та його сином - ОСОБА_10 був укладений договір позики за яким ОСОБА_10 отримав від нього позику в розмірі 20 000 грн. на купівлю квартири АДРЕСА_1, що стверджується відповідною розпискою.
20 червня 2007 р. ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу купив вказану квартиру. Крім того йому стало відомо, що 3 липня 2007 р. відповідач у ПриватБанку отримав кредит у розмірі 47 200 грн., з яких 40 000 грн. були призначені саме на купівлю квартири, а 7 200 грн. на сплату страхових внесків. 3 липня 2007 р. між ОСОБА_10 і ПриватБанком був укладений договір іпотеки за яким, в забезпечення виконання своїх зобов’язань перед банком, надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.
27.01.2009 р. він вніс кошти у розмірі 40 220 грн., в рахунок погашення кредиту виданого його сину. Таким чином борг відповідача перед ним становить 60 220 грн.
Враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе боргові зобов’язання просив суд стягнути з ОСОБА_10 на його користь 60 220 грн.
В судовому засіданні представники позивача - ОСОБА_11, ОСОБА_12 та відповідач ОСОБА_10 зробили спільну заяву і надали суду укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок. За умовами мирової угоди сторони дійшли до взаємної згоди про наступне:
1. 1. Відповідач просив визнати право власності за позивачем на нерухоме майно, а саме квартиру, власником якої він є одноособово, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості.
2. 2. Позивач зобов’язувався прийняти у власність нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості та вважав повністю погашеною суму заборгованості у розмірі 60 220 грн., з яких 20 000 грн. відповідно до розписки та 40 220 грн. відповідно до кредитного договору.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2010 року визнано мирову угоду, укладену між представниками позивача ОСОБА_9 - ОСОБА_11, ОСОБА_12 та відповідачем ОСОБА_10, за якою:
1. 1. Відповідач визнає право власності за позивачем на нерухоме майно, а саме квартиру, власником якої він є, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості в сумі 60220,00 грн.
2. 2. Позивач приймає у власність нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості та вважає повністю погашеною суму заборгованості у розмірі 60220 грн., з яких 20000 грн. відповідно до розписки та 40220 грн. відповідно до кредитного договору.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості - закрито.
В апеляційній скарзі прокурор Соснівського району м. Черкаси просить ухвалу суду, як постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати а справу направити на подальший судовий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому апелянт вказав, що мирова угода укладена між сторонами суперечить вимогам закону та порушує інтереси ОСОБА_7 та її малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_13 та ОСОБА_10 з 23.05.2003 р. по 07.08.2009 р. перебували в зареєстрованому шлюбі та від шлюбу мають сина ОСОБА_8, 09.10.2003 р., який проживає разом з матір’ю та знаходиться на її утриманні.
20.06.2007 р., згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_10 була придбана квартира АДРЕСА_1.
При постановлені судом першої інстанції ухвали не взято до уваги викладені обставини та те, що рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 03.12.2009 р. позов ОСОБА_13 до ОСОБА_10 про вселення в житлове приміщення та усунення перешкод в користуванні ним задоволено, вселено ОСОБА_13 та її сина ОСОБА_8 в належну їй на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язано ОСОБА_10 усунути перешкоди у здійсненні нею права користування цією квартирою та нерухомим майном.
Позов ОСОБА_9 до ОСОБА_13 і ОСОБА_10 про стягнення боргу за договором позики (розпискою) залишений без задоволення.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора Пащенка С.М., Баштана Р.В., представника ОСОБА_9 і ОСОБА_10 – ОСОБА_14, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити.
Визнаючи мирову угоду сторін та закриваючи провадження у справі, суд вважав, що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та вчинена в інтересах обох сторін.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 04.03.2010 р. ОСОБА_9 звернувся в Соснівський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_10, який являється його сином, про стягнення заборгованості по борговому зобов’язанню в розмірі 60 220 грн.
Під час слухання справи представники позивача - ОСОБА_11, ОСОБА_12 та відповідач ОСОБА_10 зробили спільну заяву і надали суду укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок. За умовами мирової угоди сторони дійшли до взаємної згоди про наступне: відповідач просив визнати право власності за позивачем на нерухоме майно, а саме квартиру, власником якої він є одноособово, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості; позивач зобов’язувався прийняти у власність нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості та вважав повністю погашеною суму заборгованості у розмірі 60 220 грн., з яких 20 000 грн. відповідно до розписки та 40 220 грн. відповідно до кредитного договору.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2010 року визнано мирову угоду, укладену між представниками позивача ОСОБА_9 - ОСОБА_11, ОСОБА_12 та відповідачем ОСОБА_10, на умовах викладених в ній.
Проте, при визнанні мирової угоди судом першої інстанції, не враховано, що рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 03.12.2009 р. було задоволено позов ОСОБА_13 до ОСОБА_10 про вселення в житлове приміщення та усунення перешкод в користуванні ним, вселено ОСОБА_13 та її сина ОСОБА_8 в належну їй на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язано ОСОБА_10 усунути перешкоди у здійсненні нею права користування цією квартирою та нерухомим майном.
Позов ОСОБА_9 до ОСОБА_13 і ОСОБА_10 про стягнення боргу за договором позики (розпискою) залишений без задоволення.
Як вбачається зі змісту рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 03.12.2009 р., 14.10.2009 р. ОСОБА_13 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_10 про вселення в житлове приміщення та усунення перешкод в користуванні ним.
16.11.2009 р. ОСОБА_9 звернувся в Жашківський районний суд з позовом до ОСОБА_10 та ОСОБА_13 про стягнення боргу за договором позики (розпискою) в сумі 92 000 грн. При цьому обґрунтовував заявлену вимогу тим, що відповідачам потрібні були кошти саме на купівлю квартири АДРЕСА_1.
Таким чином приведеним судовим рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 03.12.2009 р. встановлено, що квартира АДРЕСА_1, як куплена під час шлюбу, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_13 та ОСОБА_10
Отже оскаржувана ухвала суперечить закону, порушує права та інтереси осіб, які не брали участі у справі, а саме ОСОБА_7 та малолітнього сина її та ОСОБА_10 – ОСОБА_8
Пунктом 3 частини 1 статті 312 ЦПК України визначено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Враховуючи викладене та приведені норми закону, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду до скасування з направленням справи до районного суду для розгляду по суті.
При розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати справжні права та обов'язки сторін.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу прокурора Соснівського району м. Черкаси в інтересах ОСОБА_7 та її малолітнього сина ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2010 року скасувати.
Справу направити до Соснівського району м. Черкаси для розгляду по суті.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Л.І. Василенко