Судове рішення #12878368

      АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ  


Справа № 11-830/2010   Головуючий по 1 інстанції  

Категорія ст. ст.190 ч.4,           358 ч.1, 358 ч.3 КК України   Пономаренко В.В.  

Доповідач в апеляційній інстанції  

Пальонний В.С.  


  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 21 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:


головуючого Пальонного В.С.  

суддів Суходольського М.І., Охріменка І.К.  

за участю прокурора

адвоката Свищ Л.А.  

ОСОБА_6  


засудженого         ОСОБА_7  

потерпілого       ОСОБА_8  

представника потерпілого     ОСОБА_9  

представника цивільного

позивача       ОСОБА_10  

цивільних відповідачів       ОСОБА_11, ОСОБА_12,  

  ОСОБА_13, ОСОБА_14  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси кримінальну справу за апеляціями прокурора Пасічної Ю.В., яка затвердила обвинувальний висновок, адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7, представника потерпілого ОСОБА_8 – ОСОБА_9,  представника цивільного позивача  МП ВКП "РСТ" ОСОБА_10 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 01 вересня 2010 року,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

  в с т а н о в и л а :  

 Зазначеним вироком суду першої інстанції

ОСОБА_7,  

ІНФОРМАЦІЯ_1,                                             уродженець м. Черкаси, росіянин, громадянин України, з вищою освітою, одружений, працюючий приватним підприємцем, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше не судимий,    

  

засуджений за ст. 190 ч.4 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі без конфіскації майна, враховуючи ст.ст.69, 75-77  КК України; за ст.358 ч.1 КК України на  2 (два) роки обмеження волі; за ст.358 ч.3 КК України на 1 (один) рік обмеження волі.

      Відповідно до ст. ст. 12, 49 КК України його звільнено від кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ст.ст.358 ч.1, 358 ч.3 КК України, у зв’язку з закінченням строків давності і остаточно йому визначено покарання 5 (п’ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

 Згідно ст.75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки при умові, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

 На підставі ст.76 КК України на нього покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказані органи про зміну місця проживання.

 Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області 470 грн.77 коп., 235 грн.39 коп., 188 грн.31 коп., 235 грн.39 коп., 235 грн. 39 коп., 117 грн.69 коп., 235 грн.39 коп., 941 грн. 41 коп., 117 грн.69 коп., а всього 2777 грн. 43 коп. витрат за проведення судово-технічних і почеркознавчих експертиз документів.      

      Вирішено питання про долю речових доказів у справі.

 Згідно вироку ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що на початку червня 2001 року, переслідуючи мету незаконного відчуження нежилого приміщення магазину "Обнова", розташованого за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 398, 1-й поверх, умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою, без відома та дозволу засновника МП ВКП "РСТ" ОСОБА_8, скориставшись його відсутністю на території України, шляхом підробки документів, незаконно визнав себе директором МП ВКП "РСТ" та 01.06.2002 року незаконно уклав договір купівлі-продажу вказаного приміщення з ТОВ "АЛЕС" м. Черкаси, здійснивши його продаж за 35000 грн., завдавши своїми злочинним діями потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди в особливо великих розмірах на суму 30000 грн., що в 1764,7 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент скоєння злочину.

 Він же, в період часу з червня 2001 року по червень 2002 року, переслідуючи мету незаконного відчуження нежилого приміщення магазину "Обнова", розташованого за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 398, 1-й поверх, в кінці липня 2001 року умисно, незаконно вніс свій підпис до раніше підроблених невстановленою особою документів: витягу з наказу № 2-К про призначення директора МП ВКП "РСТ" від 11.06.2001 року та листа-повідомлення про призначення директора МП ВКП "РСТ" ОСОБА_7, з метою подальшого використання вказаних документів, на яких згідно почеркознавчої експертизи № 1/290 від 22.07.2005 року підписи від імені ОСОБА_7 ймовірно виконані ОСОБА_7; також, 01.06.2002 року, знаходячись в приміщенні магазину "Обнова",  розташованого за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 398, при ознайомленні з текстом договору купівлі-продажу нежилого приміщення магазину "Обнова",  розташованого за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 398, 1-й поверх  від 01.06.2002 року та акту прийому-передачі вказаного приміщення від 01.06.2002 року, невстановлена особа нанесла відтиск печаті МП ВКП "РСТ" на згадані документи, а ОСОБА_7, в свою чергу, умисно, незаконно вніс підпис на договір купівлі-продажу нежилого приміщення магазину "Обнова", розташованого за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 398, 1-й поверх від 01.06.2002 року та акт прийому-передачі вказаного приміщення від 01.06.2002 року, на яких згідно почеркознавчої експертизи № 1/290 від 22.07.2005 року підписи від імені ОСОБА_7 ймовірно виконані ОСОБА_7.

 Він же, в період часу з червня 2001 року по червень 2002 року, переслідуючи мету незаконного відчуження нежилого приміщення магазину "Обнова", розташованого за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 398, 1-й поверх, умисно використав ряд завідомо підроблених невстановленою особою документів, а саме: в кінці липня 2001 року направив в ДПІ м. Черкаси витяг з наказу № 2-К про призначення директора МП ВКП "РСТ" від 11.06.2001 року та лист-повідомлення про призначення директора МП ВКП "РСТ" ОСОБА_7, на яких згідно судово-почеркознавчої експертизи № 1/290 від 22.07.2005 року підписи від імені ОСОБА_7 ймовірно виконані ОСОБА_7; також, 01.06.2002 року, знаходячись в приміщенні магазину "Обнова", розташованого за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 398, при ознайомленні з текстом договору купівлі-продажу нежилого приміщення магазину "Обнова", розташованого за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 398, 1-й поверх від 01.06.2002 року та акту прийому-передачі вказаного приміщення від 01.06.2002 року, невстановлена  особа нанесла відтиск печаті МП ВКП "РСТ" на згадані документи, а ОСОБА_7, в свою чергу, знаючи, що відтиск печаті підроблений, використав договір купівлі-продажу  нежилого приміщення магазину "Обнова", розташованого за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 398, 1-й поверх від 01.06.2002 року та акт прийому-передачі вказаного приміщення від 01.06.2002 року, як вірні, надавши їх директору ТОВ "АЛЕС" ОСОБА_11 для укладення та подальшого направлення в Комунальне підприємство "Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації". Відповідно технічним експертизам документа № 194 від 25.05.2005 року та № 153 від 30.04.2005 року, згідно висновку яких відтиск круглої печатки  МП ВКП "РСТ" в договорі купівлі-продажу приміщення від 01.06.2002 року укладений між ТОВ "АЛЕС" та МП ВКП  "РСТ"; акті прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.06.2002 року,  виконаний струменево-крапельним способом за допомогою комп’ютерної техніки.

 В апеляції прокурор Пасічна Ю.В., яка затвердила обвинувальний висновок, просить вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 01.09.2010 року відносно ОСОБА_7 скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості та неправильного застосування кримінального закону і постановити по справі новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ст.190 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст.358 ч.1 КК України до 3 років обмеження волі; за ст.358 ч.3 КК України до 3 років обмеження, на підставі ст.49 КК України звільнити від призначеного покарання за злочини, передбачені ст.ст.358 ч.1, 358 ч.3 КК України у зв’язку з закінченням строків давності, остаточно визначити до відбуття 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім цього вважає, що судом допущено порушення кримінально-процесуального закону при звільненні ОСОБА_15 від покарання за  ч.1 ст.358 та ч.3 ст.358 КК України – суд, визнавши його винним за вказаними статтями Кримінального Кодексу, звільнив ОСОБА_15 від кримінальної відповідальності, а не від покарання.  

В апеляції адвокат ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7, посилаючись на застосування досудовим слідством та судом кримінального закону, який не підлягає застосуванню до ОСОБА_7, однобічність слідства та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, вказує на те, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбачений ст.190 ч.4 та ст.358 ч.ч.1,3  КК України. Апелянт просить скасувати вирок Черкаського районного суду від 01.09.2010 року і закрити справу за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 та ч.ч.1, 3 ст.358 КК України.

 Обґрунтовуючи відсутність у діях ОСОБА_15 складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України адвокат посилається на відсутність як такої обов’язкової ознаки шахрайства, як безпосередня участь потерпілого у передачі майна, так і суб’єктивної ознаки даного злочину – корисливого мотиву, що полягає в прагненні протиправно обернути чуже майно на свою користь або на користь близьких людей, оскільки у справі встановлено, що потерпілий ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не знайомі і ніколи не зустрічалися, а  ОСОБА_7 мав справу з іншою особою, яку вважав за засновника  МП ВКП "РСТ" і від імені якої діяв, при цьому ОСОБА_8, зареєструвавши в 1999 році  вказане підприємство, видав кілька доручень, одним з яких уповноважив ОСОБА_16 вести підприємницьку діяльність і передав йому установчі документи підприємства, а сам виїхав до Молдови і в Україні був відсутній до 2006 року, ОСОБА_16 ж передав зазначені документи невстановленій особі  на ім’я ОСОБА_17. Вважає також недоведеним спричинення ОСОБА_8 матеріальної шкоди, оскільки той ніколи не був власником магазину "Обнова", зазначене приміщення було зареєстроване на МП ВКП "РСТ", ОСОБА_27 не вносив його до статутного капіталу підприємства, не надавав коштів для його придбання.

 Відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочинів, передбачених ч.1 та ч.3 ст.358 КК України адвокат обґрунтовує  суперечністю в висновках проведених у справі судово-почеркознавчих та судово-технічних експертиз, з яких суд на її думку взяв до уваги висновки, які підтверджують вину ОСОБА_7, та відкинув ті, які її спростовують. Вважає також, що досудовим і судовим слідством не встановлена особа потерпілого ОСОБА_8, оскільки в матеріалах справи наявні дані про паспорти на вказану особу під різними номерами, а також органами досудового слідства не виконані вказівки апеляційного суду від 11.02.2005 року, якою справа поверталася на додаткове розслідування, в частині встановлення особи на  ім’я ОСОБА_17, якому ОСОБА_16 передавав установчі документи  МП ВКП "РСТ" та родича ОСОБА_16, який брав участь у їх передачі, а також встановлення фактів видачі ОСОБА_8 інших доручень на ведення підприємницької діяльності.

 В апеляції представник цивільного позивача - директор малого приватного виробничо-комерційного підприємства "РСТ" ОСОБА_10 порушує питання про скасування вироку Черкаського районного суду від 01.09.2010 року в частині залишення без розгляду цивільного позову  МП ВКП "РСТ" до ОСОБА_7 та цивільних відповідачів ОСОБА_11, ОСОБА_18., ОСОБА_19, ОСОБА_20 про визнання недійсним договору купівлі-продажу магазину "Обнова" від 1.07.2002 року, визнання недійсними свідоцтв про право власності на магазин "Обнова" на ім’я ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_20, визнання за МП ВКП "РСТ" права власності на магазин "Обнова" і стягнення з ОСОБА_7 на користь МП ВКП "РСТ" 31938 грн. в відшкодування шкоди, посилаючись на те, що предметом злочину, у вчиненні якого визнаний винним ОСОБА_7, є приміщення магазину "Обнова", яке підлягає поверненню власнику МП ВКП "РСТ". Просить постановити в цій частині новий вирок, яким цивільний позов МП ВКП "РСТ" задовольнити:  

- визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення магазину "Обнова" площею 590,2 кв.м., розташованого по бул. Шевченка, 398 в м. Черкаси від 01.06.2002 року;  

- визнати недійсним свідоцтва про право власності на приміщення магазину "Обнова", що посвідчують право власності на приміщення магазину "Обнова" ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_20;  

- скасувати реєстрацію права власності  на частини приміщення магазину "Обнова", а саме за ОСОБА_11 – на 9/25 частин, ОСОБА_12 – на 27/100 частин, ОСОБА_19 – на 13/50 частин, ОСОБА_20 на 11/100 частини;  

- визнати право власності на предмет злочину – приміщення магазину  "Обнова" площею 590,2 м, розташованого на першому поверсі будинку № 398 по бул  Шевченка в         м. Черкаси за МП ВКП  "РСТ";  

- стягнути з ОСОБА_7 на користь МП ВКП "РСТ" 31938 грн. реальних збитків;

- зобов’язати цивільного позивача МП ВКП "РСТ" перерахувати 35000 грн. на користь ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_20 в частках, які відповідають їх часткам у приміщенні магазину "Обнова". В частині визнання вини ОСОБА_7  у скоєнні злочинів залишити без змін.

В апеляції представник потерпілого ОСОБА_8 – ОСОБА_9  ставить питання  про скасування вироку в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання  особі засудженого внаслідок м’якості та залишення без розгляду цивільного позову, посилаючись на неврахування судом при призначенні покарання тяжкості скоєного ОСОБА_7  злочину та порушення вимог ст.ст.291, 328 КПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди. Просить скасувати вирок в частині звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України та залишення без розгляду цивільного позову потерпілого і постановити у справі новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 реальне покарання в межах санкцій  ч.4 ст.190 та ч.1 ст.358 і ч.3 ст.358  КК України, задовольнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_8, стягнувши на його користь з засудженого ОСОБА_7  50000 грн. в відшкодування моральної шкоди.

 В поданих на апеляцію адвоката запереченнях представник потерпілого ОСОБА_9 та представник цивільного позивача ОСОБА_10, посилаючись на доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів,  просять її відхилити.

 В запереченнях на апеляції представника потерпілого ОСОБА_8 та представника цивільного позивача ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_6, посилаючись на відсутність у діях ОСОБА_7 складу злочинів, просить в їх задоволенні відмовити.

      Заслухавши доповідача, думку прокурора в підтримку поданої ним апеляції та який заперечував проти задоволення інших апеляцій, пояснення засудженого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_6, потерпілого  ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_9, представника цивільного позивача ОСОБА_10, які підтримали подані ними апеляції цивільних відповідачів ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляцій без задоволення, виходячи з наступного.

 Відповідно до вимог ст.323 КПК України КПК України суд при постановленні вироку має обґрунтувати його доказами, розглянутими в судовому засіданні і оціненими за наслідками всебічного, повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом, а згідно ст.324 КПК України, крім інших питань, що вирішуються при постановленні вироку, суд повинен дати відповіді на питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений, чи винен підсудний у вчиненні цього злочину.

 Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону судом виконані.

 Висновки суду про винність ОСОБА_7 в заволодінні чужим майном шляхом обману, поєднаному з підробленням та використанням підробленого документа за викладених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами, які суд розглянув на підставі повного, всебічного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

 Провадження у справі проведено в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законом і під час нього були досліджені не тільки докази обвинувачення, а й твердження підсудного про відсутність в його діях складу інкримінованих йому злочинів, з приводу яких у вироку наведені мотиви спростування.

 Так, ОСОБА_7 ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні не визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, при цьому на досудовому слідстві від дачі показів відмовився, а в судовому засіданні  послався на те, що на його думку, укладаючи договір купівлі-продажу магазину "Обнова", він діяв цілком правомірно, як директор МП ВКП "РСТ" згідно наказу про прийняття його на роботу та вказівки особи, яка назвалася засновником вказаного товариства на прізвище ОСОБА_8, передала йому пакет установчих документів та печатку товариства.

 Але дані покази ОСОБА_7 в судовому засіданні спростовані показами потерпілого ОСОБА_8 про те, що з ОСОБА_7 він до порушення кримінальної справи не був знайомий, на роботу на посаду директора МП ВКП "РСТ", засновником якого являється, його не приймав і вказівок про продаж магазину "Обнова" не давав, оскільки в період, протягом якого відбулися події, про які йде мова в обвинуваченні, перебував за межами України.

 Свої покази про те, що він не був знайомий з ОСОБА_7 до порушення даної кримінальної справи потерпілий ОСОБА_8 підтвердив і при проведенні очної ставки з останнім.

 Покази потерпілого ОСОБА_8 про його відсутність в Україні в період продажу ОСОБА_7 належного МП ВКП "РСТ" магазину "Обнова" підтвердив представник цивільного позивача ОСОБА_10

 Цивільні відповідачі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснили, що в 1997 році колективом магазину "Обнова" було засновано ТОВ з однойменною назвою, до статутного капіталу якого і ввійшов зазначений магазин. В березні 2001 року за рішенням зборів колективу магазин був проданий МП ВКП "РСТ" за 30000 грн. В 2002 році вони вчотирьох заснували фірму "АЛЕС", яка купила магазин "Обнову" у  МП ВКП "РСТ"  – за 35000 грн. Договір купівлі-продажу магазину 01.06.2002 року підписали від фірми "АЛЕС" ОСОБА_11, від МП ВКП "РСТ" директор ОСОБА_15  Після цього фірма "АЛЕС" була ліквідована, а магазин став їх приватною власністю на дольовій основі.

 З показів свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 вбачається, що ОСОБА_7 є родичем ОСОБА_12 і до 2002 року працював в магазині "Обнова".

 Відповідно до висновків, проведених у справі технічних експертиз документів, наказ № 2К від 11.06.2001 року про призначення ОСОБА_7 директором МП ВКП "РСТ" виготовлено шляхом монтажу за допомогою копіювально-розмножувальних пристроїв; довідка, подана до ДПІ про призначення ОСОБА_7 директором МП ВКП "РСТ", витяг з наказу про його призначення, договір купівлі-продажу приміщення магазину "Обнова" від 01.06.2010 року між ТОВ "АЛЕС" та МП ВКП "РСТ", акт приймання-передачі вказаного приміщення від 01.06.2002 року, розписка ОСОБА_8 від 11.06.2002 року про отримання печатки та документів підприємства "РСТ", протоколи зборів засновників ТОВ "АЛЕС" надруковані на одній друкарській машинці, яка належала ТОВ "Обнова", а потім ТОВ "АЛЕС" .

З висновків судово-почеркознавчих експертиз вбачається, що підписи від імені ОСОБА_7 в наказі № 2К від 11.06.2001 року  про призначення його директором  МП ВКП "РСТ", повідомленні до ДПІ м. Черкаси від 31.07.2001 року, договорі купівлі-продажу приміщення магазину "Обнова" від 01.06.2002 року між МП ВКП "РСТ" та ТОВ "АЛЕС" .та акті приймання-передачі зазначеного приміщення виконані ОСОБА_7

 Дослідивши вказані докази та давши їм належну оцінку, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7, діючи умисно, з особистих корисливих інтересів, незаконно привласнивши собі повноваження директора МП ВКП "РСТ", вчинив шахрайські дії, направлені на незаконне відчуження майна підприємства,  поєднані з підробленням та використанням завідомо підроблених документів, і правильно  кваліфікував його дії за ч.4 ст.190, ч.1  ст.358 та ч.3 ст.358 КК України.

 При цьому суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_7 діяв не тільки з особистих корисливих інтересів, а й в інтересах третіх осіб – ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, проте дана обставина на кваліфікацію дій ОСОБА_7 не впливає і не є підставою для скасування вироку.

 Доводи апеляцій адвоката ОСОБА_6 про відсутність в діях ОСОБА_7 об’єктивної сторони шахрайства щодо безпосередньої участі  потерпілого в передачі майна та належності даного майна юридичній особі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_7, видаючи себе за директора МП ВКП "РСТ", створював уяву про те, що зазначене підприємство добровільно проводить відчуження належного йому майна, а такі дії є змістом обману, як способу шахрайства, при цьому диспозиція ст.190 КК України не передбачає обов’язкову належність майна, яке було предметом злочину, фізичній особі.

 Визнання ОСОБА_8  потерпілим у справі відповідає вимогам ст.49 КПК України, оскільки злочином йому, як єдиному засновнику і власнику підприємства, з майном якого вчинені шахрайські дії, завдано як майнову, так і моральну шкоду, а тому доводи апеляції адвоката в цій частині є необґрунтованими.

 Не ґрунтуються на законі і доводи апеляції про спростування обвинувачення змінами до установчих документів МП ВКП "РСТ", згідно яких ОСОБА_8 добровільно вийшов зі складу засновників підприємства, оскільки на момент  вчинення злочину саме він був єдиним засновником даного підприємства, а передача ним своїх прав засновника іншій             особі – ОСОБА_10 не суперечить вимогам закону.

 Спростування адвокатом обвинувачення тим, що ОСОБА_8, зареєструвавши в 1999 році  МП ВКП "РСТ", до 2006 року підприємницькою діяльністю не займався, з посиланням на покази свідків ОСОБА_26 та Компанієць теж є безпідставним, оскільки з показів даних свідків вбачається лише те, що ОСОБА_8 дійсно після реєстрації підприємства уповноважив       ОСОБА_16      вести підприємницьку діяльність протягом трьох років. Проте, такі дії ОСОБА_8 не суперечили діючому на той час законодавству, зокрема Законам України "Про підприємство" та "Про підприємництво", а тому покази зазначених свідків не спростовують пред’явлене  ОСОБА_7 обвинувачення, про що суд правильно зазначив у вироку.

 Доводи апеляцій адвоката ОСОБА_6 щодо недоведеності спричинення ОСОБА_8 матеріальної шкоди в сумі 30000 грн., не ґрунтуються на матеріалах справи, з яких вбачається, що саме від нього ОСОБА_11 отримала зазначену суму за придбаний магазин. Це стверджується розпискою, виданою ОСОБА_11, достовірність свого підпису в якій вона не заперечувала ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні. Висновок технічної експертизи документа про наявність на даній розписці печатки ТОВ "Обнова" зразка 1999 року, не впливає на її зміст, в той час як покази Бережної з приводу розрахунків МП ВКП "РСТ" за придбаний магазин шляхом видачі векселем на досудовому слідстві і в судовому засіданні містить суперечності, а сам вексель та платіжні доручення,  які підтверджують його погашення ОСОБА_7, з’явилися у справі тільки в 2008 році.

 З огляду на вказані обставини колегія суддів  вважає, що суд прийшов до правильного висновку про спричинення діями ОСОБА_7 матеріальної шкоди ОСОБА_8 на вказану суму.

 Посилання адвоката ОСОБА_6 в апеляції на те, що ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні не встановлена особа ОСОБА_8, суперечить даним протоколу судового засідання, з якого вбачається, що особа останнього встановлювалась в судовому засіданні в присутності підсудного та захисника і з цього приводу ніяких клопотань ними заявлено не було.

 Повертаючи дану кримінальну справу на додаткове розслідування апеляційний суд дійсно давав вказівку органам досудового слідства встановити особу на ім’я ОСОБА_17, якій  передавалися установчі документи МП ВКП "РСТ", та родича ОСОБА_16, який був присутній при отриманні цих документів.

 Як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства виконані всі можливі слідчі дії щодо виконання даної вказівки, проте встановити зазначених осіб не виявилось можливим.

 При таких обставинах, колегія суддів вважає, що  невстановлення цих осіб не може розцінюватись, як невиконання рішення суду і не може бути підставою для повторного повернення справи на додаткове розслідування.

 Дослідження обставин виявлення згідно висновку експертизи підробної печатки МП ВКП "РСТ" та встановлення особи, у якої в даний час знаходяться оригінали установчих документів і печатка підприємства перебуває  за межами пред’явленого ОСОБА_7 обвинувачення, а тому доводи апеляції адвоката в цій частині є безпідставними.

 Зазначені в апеляції порушення органами досудового слідства кримінально-процесуального закону щодо обов’язковості складання протоколу про відібрання у ОСОБА_8 зразків підпису для експертного дослідження дійсно мали місце, проте з врахуванням того, що потерпілий не заперечує як надання ним вказаних зразків, так і достовірність своїх підписів в досліджуваних документах, вони не вплинули на вирішення справи судом і не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

 Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції адвоката ОСОБА_6  і скасування вироку з наведених у ній підстав.

 У відповідності з вимогами ст.65 КК України, призначаючи покарання засудженому, суд зобов’язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка  вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

 Колегія суддів вважає, що вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_7 судом виконані.

 Так, врахувавши тяжкість скоєних ним злочинів, не вбачаючи обставин, що обтяжують покарання, суд врахував ОСОБА_7 як обставину, що пом’якшує покарання, наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей і з врахування особи засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, призначив йому покарання в межах санкції статей Кримінального Кодексу, за якими він обвинувачується, та прийшов        до обґрунтованого висновку про можливість застосування щодо нього  положень ст.75 КК України про звільнення від призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК України.

 Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому апеляції прокурора  та представника потерпілого щодо невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та особі винного внаслідок м’якості не підлягають до задоволення.  

 Колегія суддів вважає також необґрунтованими доводи апеляції прокурора щодо порушення судом вимог кримінально-процесуального закону при звільненні ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, оскільки ст..49 КК України передбачає звільнення особи в зв’язку із закінченням строків давності саме від кримінальної відповідальності.

 Крім цього, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив цивільні позови МП ВКП «РСТ» та потерпілого ОСОБА_8 без розгляду, оскільки не мав достатніх матеріалів для їх вирішення, проте таке рішення не позбавляє цивільних позивачів звернутися за вирішенням позовів в порядку цивільного судочинства.

 Таким чином, враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій і скасування вироку з наведених у них підстав.    

  Керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України, колегія суддів

  у х в а л и л а :  

 Апеляції прокурора Соснівського району м. Черкаси Пасічної Ю.В., адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7, представника ОСОБА_9 в інтересах потерпілого ОСОБА_8,  представника цивільного позивача  ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Черкаського районного суду від 01 вересня 2010 року відносно ОСОБА_7 – без змін.

  Головуючий / підпис /  

  Судді / підписи /  

  Згідно з оригіналом  

  Суддя                                                                                    В.С. Пальонний  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація