Судове рішення #128783
15/143-06-4083А

           

 

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2006 р.

Справа № 15/143-06-4083А

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

судді-доповідача Пироговського В.Т.,

суддів Картере В.І., Жекова В.І.,

секретар судового засідання Буравльова О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача не з’явилися,

від відповідача Байрактар Д.І.

розглянула апеляційну скаргу

Ізмаїльської ОДПІ

на постанову господарського суду Одеської області

від 14.06.2006р.

у справі № 15/143-06-4083А

за позовом ЗАТ „Кілійський виноробний завод”

до Ізмаїльської ОДПІ

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.1 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2006р. відкрито апеляційне провадження по даній справі за апеляційною скаргою Ізмаїльської ОДПІ.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2006р. розгляд апеляційної скарги призначено на 05.09.2006р.

Вказані ухвали надіслана сторонам 04.08.2006р., тобто сторони повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник позивача в засідання суду не з’явився, надіславши клопотання про розгляд справи за його відсутності, яке колегією суддів задоволено.

Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні від 05.09.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

ЗАТ „Кілійський виноробний завод” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою, яку уточнено в засіданні господарського суду першої інстанції від 15.05.2006р., про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ від 17.02.2006р.                       № 0000092301/0.

Постановою місцевого господарського суду від 14.06.2006р. (суддя Петров В.С.) з урахуванням ухвали про виправлення в судове рішення від 03.07.2006р. адміністративний позов ЗАТ „Кілійський виноробний завод” задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ від 17.02.2006р. № 0000092301/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,4 грн. судового збору.

Судове рішення вмотивоване тим, що визначення податкового зобов’язання з ПДВ товариству у вигляді штрафних санкцій суперечить чинному українському законодавству з огляду на підтвердження матеріалами справи правильності:

-          коригування позивачем сум податкового кредиту з ПДВ після повернення контрагентами авансів;

-          віднесення до податкового кредиту з ПДВ сум останнього, сплачених у складі вартості придбаного єгипетського рису;

-          доводів ЗАТ про порушення органом ДПС положень Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” під час оформлення спірного податкового повідомлення-рішення, адже податкове зобов’язання у вигляді штрафної санкції за приписами п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 названого Закону України визначається як певний процент від суми основного платежу, який за змістом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дорівнює нулю, у зв’язку з чим розмір штрафної санкції не може становити 17 025 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, Ізмаїльська ОДПІ звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Так, скаржник вказує, що місцевим господарським судом безпідставно не прийнято до уваги положення п.4.5 ст.4 Закону України „Про ПДВ” (за поясненнями представника ОДПІ в засіданні суду апеляційної інстанції в скарзі помилково зазначено про неврахування судом п.5.4 ст.5 цього Закону України) та Наказу ДПА України „Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення”, де чітко передбачено необхідність коригування сум податкового кредиту з ПДВ саме у тому податковому періоді, в якому відбулося повернення передплати, а не в тому періоді, в якому надійшло відповідне документальне підтвердження здійсненого повернення авансового платежу. Також в засіданні суду представник відповідач усно пояснив, що не може бути прийнята до уваги позиція ЗАТ в частині неотримання ним документації, оскільки останнє не зверталось до ОДПІ із скаргами в порядку, передбаченому п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ”. На думку скаржника, придбаний товариством рис не призначався для використання виноробним заводом у власній господарській діяльності, про що додатково свідчить повернення товару постачальнику.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила:

Ізмаїльською ОДПІ проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ЗАТ „Кілійський виноробний завод” за період з 01.10.2004р. по 01.10.2005р., за результатами якої складено акт від 10.02.2006р. № 55/23-0/32288493.

Зазначеним актом, зокрема, встановлені порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ”, а саме на дату повернення авансу (зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок) СФГ „Галка” та повернення ЗАТ товару ПП „Експо-Контракт” несвоєчасно відкориговано податковий кредит з податку на додану вартість на суму 120 302 грн. (замість серпня 2005р. коригування мало місце в вересні 2005р. та замість вересня 2005р. –в жовтні 2005р. відповідно), в результаті чого занижено чисту суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 23 781,01 грн. за І податковий період (місяць), на який припала така недоплата.

Окрім цього, актом перевірки встановлено порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ”, а саме віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку, сплачені ПП „Бізнес-механіка” у складі ціні придбаних матеріальних активів (єгипетського рису), які не призначались для використання в господарській діяльності, у зв’язку з чим завищено податковий кредит з ПДВ за січень та лютий 2005р. на 50 355 грн.

На підставі акту перевірки за вищеназвані порушення, згідно із п.п. „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ Ізмаїльською ОДПІ оформлено та надіслано податкове повідомлення-рішення від 17.02.2006р. № 0000092301/0, яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ у загальній сумі 17 025 грн., у т.ч. 0 грн. основного платежу та 17 025 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, ЗАТ „Кілійський виноробний завод” звернулось до господарського суду Одеської області із уточненим адміністративним позовом про визнання його нечинним та скасування, який задоволено з мотивів, викладених в описовій частині даної ухвали.

Перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, всебічність дослідження наявних в матеріалах справи документів, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, зазначаючи наступне:

Відповідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР в редакцій, чинній в перевіряємому періоді, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із приписами п.7.4.4 п.7.4 ст.7 названого Закону України якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності

такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про ПДВ” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з текстів позовної заяви та судового рішення, в якому господарський суд Одеської області погодився із твердженнями позивача, коригування сум податкового кредиту здійснювалось товариством в тому періоді, коли ним було отримано документи, за наявності яких стало можливе відповідне виключення сум ПДВ зі складу податкового кредиту.

Апеляційний господарський суд, проаналізувавши приписи спеціального закону з питань оподаткування ПДВ в аспекті спірних по справі правовідносин, відзначає, що таке коригування у випадку, коли на рахунок ЗАТ „Кілійський виноробний завод” повернуто передплату, не містить будь-яких порушень податкового законодавства, оскільки за наявності норми, якою врегульована дата виникнення права на податковий кредит (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про ПДВ”), ані Закон України „Про ПДВ”, у т.ч. його п.4.5 ст.4 з огляду на встановлення правил коригування податкового кредиту після поставки товару, якої фактично не було, ані будь-який інший нормативно-правовий акт, не містять положень стосовно дати коригування податкового кредиту у разі повернення авансового платежу та відмови від виконання своїх зобов’язань контрагентом платника податків.

Враховуючи викладене, дії позивача по коригуванню податкового кредиту саме в тому податковому періоді, в якому відбулося повернення документів щодо неможливості виконання зобов’язань, відповідають законодавству України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу органу ДПС на ту обставину, що положеннями п.2 ст.71 КАС України обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Судова колегія відзначає, що обов’язок доказування правомірності прийнятого рішення покладено на суб’єкта владних повноважень, оскільки саме він має довести законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які лягли в основу акту.

Між тим, в акті перевірки від 10.02.2006р. № 55/23-0/32288493 жодним чином не досліджувалось питання наявності документів, на підставі яких товариство скоригувало податковий кредит в періоді, наступному за тим, коли фактично відбулось повернення авансу, та не зроблено будь-якого посилання на норму, якою передбачено коригування показників ПДВ саме в податковому періоді, в якому відбулося повернення передплати, у зв’язку з чим висновок Ізмаїльської ОДПІ про заниження чистої суми податкового зобов’язання з ПДВ в частині правовідносин з СФГ „Галка” не може вважатися обґрунтованим, що вірно встановлено під час розгляду справи по суті господарським судом першої інстанції.

Стосовно позиції органу ДПС, згідно якої ЗАТ не зверталось до ОДПІ із скаргами в порядку, передбаченому п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ”, колегія суддів вважає, що відповідне звернення відбувається у разі відмови постачальника оформити податкову накладну під час продажу товарів (робіт, послуг), проте наведені обставини не мали місця за наявності відмови постачальника від самої поставки, тобто від виконання умов укладеного правочину.

Окрім цього, цілком обґрунтовані висновки господарського суду Одеської області про помилковість встановлення за наслідками перевірки завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на 50 355 грн. при здійснені господарських операцій з купівлі-продажу рису, т.я. Статутом ЗАТ „Кілійський виноробний завод” визначено, що предметом діяльності товариства є не лише виробництво виноградних виноматеріалів та вин виноградних тихих й шипучих пляшкових, а й здійснення торгівельної, постачальницької діяльності, експорту продукції та послуг, посередницькі операції, комісійна торгівля, надання платіжних послуг, оптова торгівля, роздрібна торгівля, організація власної торгової мережі. Отже, зазначене є належним доказом можливості використання придбаного рису у власній господарській діяльності.

Щодо доводів скаржника про повернення придбаного єгипетського рису постачальнику цього товару, то, на думку господарського суду апеляційної інстанції, вказані доводи не впливають на визначення позиції органу ДПС як правильної, оскільки (за умови проведення коригування після повернення товару, проти здійснення якого не заперечує відповідач) в п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ” законодавцем передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно із приписами п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ із змінами у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З тексту податкового повідомлення-рішення, яке є предметом спору в рамках провадження по даній справі, вбачається визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ у вигляді штрафної санкції відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Між тим, податкове повідомлення-рішення не містить суму основного платежу, яку донараховано контролюючим органом, а наявний лише розмір штрафної санкції.

Відтак, судова колегія дійшла висновку про недотримання органом ДПС вимог чинного законодавства під час оформлення податкового повідомлення-рішення від 17.02.2006р. № 0000092301/0, оскільки сума штрафної санкції, визначена за правилами п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ, є за своєю суттю процентом від розміру основного платежу, який в даному випадку незаконно дорівнює нулю, у зв’язку з чим господарським судом правомірно задоволено позов та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.02.2006р. № 0000092301/0.

З огляду на викладене, мотиви, з яких подана скарга, не можуть бути підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, у зв’язку з чим його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст.ст.160,162,195,196,198,200,205, 206 КАС України,                        колегія суддів

         Ухвалила:

Постанову господарського суду Одеської області від 14.06.2006р. зі справи № 15/143-06-4083А залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач


В.Т. Пироговський


Судді


В.І. Картере




В.І. Жеков


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація