Справа № 2-а-1365/10  

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  28 грудня 2010 року                                                                                             м. Київ  

 Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

  головуючого      судді Шевченко Л. В.,

при секретареві            Прохоровій К. Д.,

 розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва, Головного управління  Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и в:  

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва (в подальшому відповідач-1), Головного управління  Пенсійного фонду України в м. Києві (в подальшому відповідач-2) про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом ІІ групи, а тому відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Однак відповідачі сплачують йому пенсію у меншому розмірі, ніж передбачено цим Законом, посилаючись при цьому на постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 та від 16.07.2008 № 654. Позивач вважає, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню, а тому він просить суд визнати протиправними дії відповідачів щодо виплати йому пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати відповідача-1 нарахувати йому пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з січня 2009 року з урахуванням вже проведених виплат; зобов’язати відповідача-2 виплатити йому пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з січня 2009 року з урахуванням вже проведених виплат.

Ухвалою судді Солом’янського районного суду м. Києва від 08.12.2010 відкрито скорочене провадження у даній справі.

22.12.2010 до суду надійшли письмові заперечення відповідача-2 проти позову, у яких він просить визнати Головне управління  Пенсійного фонду України в м. Києві неналежним відповідачем, оскільки виплата пенсії здійснюється безпосередньо управліннями Пенсійного фонду України відповідних районів.

15.12.2010 відповідач-1 отримав копію ухвали від 08.12.2010 та копію адміністративного позову з доданими до нього документами, проте заперечень проти позову у строк, передбачений ч. 3 ст. 183-2 КАС України, до суду не надав. Тому суд вважає за можливе розглянути дану справу у скороченому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи доказів.  

Ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2010 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов’язання відповідачів нарахувати і виплатити державну та додаткову пенсії за 2009 рік на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 11). Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та визнано інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією довідки МСЕК № 002442 від 112.12.2005 (а.с. 10). Причина інвалідності пов’язана з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Позивач перебуває на обліку в УПФ в Солом’янському районі м. Києва і отримує пенсію по інвалідності, як інвалід ІІ групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Отже, УПФ України в Солом’янському районі м. Києва є належним відповідачем у даній справі.

Згідно з п. 2.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 № 11-2, основними завданнями Управління є:  

1) забезпечення у відповідному регіоні збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку;  

2) забезпечення призначення (перерахунку) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати;  

3) забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством;  

4) ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів, призначених для пенсійного забезпечення;  

5) забезпечення функціонування системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, інформаційних систем та телекомунікаційних мереж Фонду.

З огляду на викладене, на Головне управління  Пенсійного фонду України в м. Києві не покладено функцій щодо нарахування і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому воно є неналежним відповідачем у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008)  особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі  75  процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 4 ст. 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008)  в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про перерахунок розміру його пенсії, однак останній листом від 23.11.2010 № 7671/09/К-1044 відмовив у її задоволенні (а.с.12-13).

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача-1 від 23.11.2010 № 7671/09/К-1044, а звернувся до суду з позовом про захист своїх прав 06.12.2010, тобто в межах встановленого законом строку.

Крім того, при вирішенні даного спору суд враховує положення ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.  

Матеріалами справи встановлено, що при обчисленні та виплаті пенсії позивачеві відповідач-1 керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530.

Згідно з підп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008  
№ 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», установлено, починаючи з 1 липня 2008 р. доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством) досягали таких розмірів: в інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році – 1090  грн.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»   установлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується, зокрема, інвалідам ІІ групи у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд прийшов до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Частиною 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.  

Розмір мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, слід визначати, виходячи із положень Законів України про Державний бюджет на відповідні роки.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,   ст. ст.  9-11, 16, 69-71, 86, 158-162, 183-2, 254 КАС України, суд –

  п о с т а н о в и в:  

 Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, виходячи з розміру  8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 4 ст. 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру  75  процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з  01 січня 2010 року по 28 грудня 2010 року, з урахуванням сум, виплачених у цей період.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

 Постанова підлягає негайному виконанню.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження – після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

 Головуючий