Справа № 2-4937/10  

  З А О Ч Н Е   Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

27 грудня 2010 року                                                                                              м. Київ  

 Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

  головуючого                  судді Шевченко Л. В.,

при секретареві            Прохоровій К. Д.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Солом’янської районної в м. Києві ради, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

  в с т а н о в и в:  

 У жовтні 2010 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Солом’янської районної в м. Києві ради, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_3., яка все своє майно заповідала своєму синові ОСОБА_4. Останній, який є батьком позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_2. За життя він склав заповіт, за яким усе майно заповів своїй дочці, позивачеві у справі.

Позивач пропустила шестимісячний строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки вона не знала про даний строк, крім того, на момент смерті батька вона проживала з ним в одній квартирі та думала, що зможе оформити спадщину в будь-який час. До того ж дуже часто хворіла її дитина, що також перешкоджало зверненню до нотаріальної контори у встановлений строк.  

У зв’язку з цим позивач звернулася до суду і просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_4. у 2 місяці з дня набрання рішенням законної сили.  

У судовому засіданні позивач підтримала позов та просила його задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у ньому.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений належним чином (а.с 71). Причини своєї неявки суду не повідомив.

За цих обставин, суд на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України, враховуючи думку позивача, яка не заперечувала проти розгляду справи у відсутність відповідача, визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.    

Третя особа Головне управління юстиції у м. Києві надіслало до суду лист, у якому просить розглядати справу за відсутності його представника, а при вирішенні справи покладається на розсуд суду (а.с. 41).

Третя особа ОСОБА_2., яка є матір’ю позивача, позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у ньому.

Заслухавши пояснення позивача та третьої особи ОСОБА_2., дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, яка була бабусею позивача, померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 02.11.2009 (а.с. 15).

За життя ОСОБА_3. склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Дев’ятої київської нотаріальної контори Фроловою А. О. 22.06.1999, за яким усе своє майно заповідала своєму сину ОСОБА_4 (а.с. 14).

Як вбачається зі спадкової справи № 53 до майна померлої ОСОБА_3. ОСОБА_4. прийняв спадщину відповідно до поданої ним заяви від 28.12.2009, яка надійшла до Дев’ятої київської нотаріальної контори 25.01.2010 (а.с. 64).

Проте свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_4. не отримав, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 04.01.2010 (а.с. 20).

За життя ОСОБА_4. склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Дев’ятої київської нотаріальної контори Русіною Н. О. 18.12.2003, за яким усе своє майно заповідав своїй дочці ОСОБА_1. (а.с. 19).

Відповідно до ч. 2 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Матеріалами справи встановлено, що позивач є єдиною спадкоємицею, інші особи із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися. Отже, Солом’янська районна у м. Києві рада є належним відповідачем у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.  

За правилами ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Наслідки пропущення цього строку передбачені ст. 1272 ЦК України, відповідно до ч. 3 якої за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 6 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Обґрунтовуючи причини пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач зазначила, що проживала разом з батьком, а тому вважала, що оформити спадщину могла у будь-який час.

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 (а.с. 24). Однак на день смерті свого батька ОСОБА_4. вона фактично проживала разом з ним у АДРЕСА_2, яка є спадковим майном. Даний факт у судовому засіданні підтверджений ОСОБА_5., яка є сусідкою позивача по даному будинку.

Крім того, позивач зазначила, що її син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н., часто хворів, що перешкоджало її зверненню з відповідною заявою у встановлені законодавством строки. Даний факт підтверджується медичними довідками (а.с. 73, 74).

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінюючи у сукупності докази, дослідженні у судовому засіданні, враховуючи те, що позивач за короткий проміжок часу втратила двох близьких людей, суд вважає, що причини пропущення нею строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1268-1270, 1272 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, суд, –

  в и р і ш и в:  

 Позов ОСОБА_1  задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 у 2 місяці з дня набрання рішенням законної сили.

 Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  

 Головуючий