Справа № 2-4651/10  

  З А О Ч Н Е   Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

28 грудня 2010 року                                                                                              м. Київ  

 Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

  головуючого                  судді Шевченко Л. В.,

при секретареві            Прохоровій К. Д.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

      в с т а н о в и в:  

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.03.2009 між позивачем і відповідачем було укладено договір позики строком до 11.03.2009 на суму 20 000 грн., що підтверджується розпискою відповідача.  

Після закінчення строку дії договору відповідач свої зобов’язання не виконав та суму боргу не повернув. У зв’язку з цим позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 20 000 грн. та покласти на нього судові витрати, які складаються з оплати правової допомоги в розмірі 3000 грн., судового збору в розмірі 230 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

У судовому засіданні позивач підтримала позов у повному обсязі та просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений належним чином (а.с. 25). Причини своєї неявки суду не повідомив.

За цих обставин, суд на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України, враховуючи думку позивача, яка не заперечувала проти розгляду справи у відсутність відповідача, визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.    

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і відповідачем 06.03.2009 укладено договір позики строком до 11.03.2009 на суму 20 000 грн., що підтверджується розпискою відповідача (а.с.6).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання за договором позики.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на  вимогах закону, тому підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів  на користь позивача, підлягають стягненню судові витрати в розмірі 200 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Судові витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. стягненню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правовому допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Згідно з ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2010 позивач уклала договір № 01/09-10 про надання юридичних послуг з адвокатом ОСОБА_3, обов’язком якого за умовами договору є представництво замовника у цивільній справі про стягнення боргу, що знаходиться в провадженні Солом’янського районного суду м. Києва (а.с. 5). Проте, у жодному із судових засідань, які відбулися 09.11.2010, 23.11.2010, 09.12.2010, 28.12.2010 ОСОБА_3 участі не брав. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 є адвокатом та докази оплати позивачем юридичних послуг у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 610, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 12, 57-60, 84, 88, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, суд,  

в и р і ш и в:  

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 20 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 200 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

 Головуючий