справа № 1-552/10
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2010 року Солом”янський районний суд м. Києва
у складі : головуючого - судді Москалюка В.М.
при секретарі Бондар Ю.О., Шаповаловій Т.М.
з участю прокурора Дяченко О.О., Бабенко О.В., Гошовської Ю.М., Білошицького М.В.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродженця м.Дрогобич Львівської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого керівником відділу відділу вентиляції ТОВ «Ай Ем Сервіс Технолоджіс», проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.1 КК України,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2, 25.12.2009 року приблизно о 19.35 год., за попередньою домовленістю про отримання платних послуг, прийшов до квартири АДРЕСА_2, за місцем проживання раніше йому незнайомої потерпілої ОСОБА_3, яка відчинила ОСОБА_2 двері квартири та пропустила його до приміщення квартири.
В цей же час, у ОСОБА_2, який знаходився у приміщенні вищевказаної квартири, раптово виник злочинний умисел, спрямований за заволодіння майном потерпілої ОСОБА_3, шляхом здійснення на неї нападу. Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_2, несподівано для потерпілої ОСОБА_3 дістав з кишені свого одягу розкладний туристичний ніж. та тримаючи його у руці, знаходячись позаду потерпілої ОСОБА_3, приставив цей ніж до горла потерпілої, після чого почав їй погрожувати застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, з метою залякування потерпілої та припинення можливого опору з її боку. Продовжуючи реалізацію своїх злочинних дій, ОСОБА_2, наказав ОСОБА_3 підійти до дивану, розташованому в кімнаті квартири, в якій він знаходився та лягти на диван обличчям до низу. ОСОБА_3, відчуваючи реальну загрозу для свого життя та здоров'я, побоюючись настання тяжких наслідків в разі невиконання незаконних вимог ОСОБА_2, підійшла до дивану та лягла на нього обличчям до низу, і, таким чином, виконала Його незаконні вимоги. Після цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2, з метою не допущення аби потерпіла залишила місце злочину та повідомила по його незаконні дії до правоохоронних органів наказав потерпілій ОСОБА_3 закласти руки за спину після чого, дістав з кишені свого одягу та надягнув на руки потерпілої кайданки, чим подолав можливий опір з боку потерпілої. Після цього, ОСОБА_2, утримуючи ніж в правій руці та продовжуючи погрожувати потерпілій його застосуванням, почав вимагати від останньої передачі йому наявних у потерпілої грошей. Переконавшись в тому, шо потерпіла налякана та не чинитиме опір його незаконними діями. ОСОБА_2, з корисливих спонукань, з метою власного збагачення, з різних місць квартири заволодів речами ОСОБА_3, а саме: грошима в сумі 347 гривень, ключем від автомобіля «Тойота» з брелком сигналізації вартістю 400 гривень, а всього на загальну суму 747 гривень.
Вчинивши розбійний напад на потерпілу ОСОБА_3, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, але невдовзі був затриманий, а викрадене ним майно було у цього вилучене.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину свою визнав повністю та пояснив, що 25.12.2009 року приблизно о 19.35 год., за попередньою домовленістю про отримання платних інтимних послуг, прийшов до квартири АДРЕСА_2, за місцем проживання раніше йому незнайомої ОСОБА_3, яка відчинила йому двері квартири. В розмові ОСОБА_3 повідомила, що ціна її послуг вища ніж вони домовлялись. Обурившись її поведінкою, у нього раптово виникло бажання відомстити їй і умисел, спрямований за заволодіння її майном. Він дістав з кишені свого одягу розкладний туристичний ніж та тримаючи його у руці, знаходячись позаду ОСОБА_3, приставив ніж до її горла, після чого почав їй погрожувати застосуванням насильства з метою її залякування. наказав потерпілій ОСОБА_3 підійти до дивану, та лягти обличчям до низу. Після чого дістав з кишені та надягнув на руки ОСОБА_3 кайданки. Переконавшись в тому що вона не буде чинити опір його діями, він з різних місць квартири взяв її гроші в сумі 347 грн., ключ від автомобіля «Тойота» з брелком сигналізації вартістю 400 грн. та вибіг з квартири. Однак, на вулиці був затриманий невідомими йому на той час людьми, які викликали працівників міліції.
Крім визнання своєї вини підсудним ОСОБА_2, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочині підтверджується зібраними по справі доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що з 2007року вона працює приватним підприємцем, надає послуги масажу. 25.12.2009 приблизно о 17:30год їй подзвонив ОСОБА_2 і сказав що приїде через годину о 18:30, вона йому сказала щоб він почекав ще 20хв, потім він піднявся до неї в квартиру. Коли заходив у квартиру - посміхався, але коли вона відвернулася до стінки, він поставив їй ніж до горла. Лівою рукою вона встигла натиснути тривожну кнопку в шафі. ОСОБА_2 сказав щоб вона лягла обличчям на диван, тоді вона лягла, він одягнув на неї наручники. Звідки він їх взяв, вона не знає. Він запитав її де гроші, потерпіла сказала, що в спортивній сумці, він рився в ній, але не знайшов грошей, потім рився у звичайній сумці, там він знайшов 345 або 347 грн. Він сказав, що якщо потерпіла буде себе погано вести він поставить їй позначки на тілі. Потім він рився у шафі. Вона сказала що гроші знаходяться в іншій кімнаті - у спальні, але без неї він їх не знайде, він сказав йти в кімнату, вона пішла. Весь час вона вела себе дуже спокійно, бо знала що скоро приїде охорона. У спальні він знову сказав лягти обличчям на ліжко. Почав шукати гроші в шафі-купе. І тут задзвонив домофон, приїхала охорона, але у них не було можливості відкрити парадне. Підсудний вийшов на балкон, а потім вийшов через двері. Його спіймали вже на вулиці. Коли він рився у в шафі, в сумці там де були гроші він взяв брелок від машини потерпілої. Вона перебувала в кімнаті і боялася вийти. Коли був дзвінок в домофон, вона сказала ОСОБА_2, що квартира під охороною, вона почула що він пішов до балкона, а з кімнати вона вийшла коли почула що він вийшов з квартири. Вхідні двері були відчинені, вони не зачиняються. До цього дня вона ОСОБА_2 не бачила, тільки з ним спілкувалась по телефону. Тривожна кнопка перебуває у шафі , її під курткою не видно. Вона натиснула кнопку через 30-40 сек. після того як зайшов підсудний. Вона не пам'ятає чи він роздягався.
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що підсудного він візуально пам»ятає, до випадку затримання він його не знав. 25.12.2009року він чергував у складі автопатруля. Вони отримали виклик, точно сказати не може, сказали що напад чи зґвалтування. З ним був водій ОСОБА_6. Коли вони приїхали на місце на АДРЕСА_2, там був ще один патруль, який приїхав раніше. В тому патрулі був ОСОБА_5 Там також був автомобіль охорони «Венбест». Біля автомобіля стояв підсудний. Йому провели поверхневий огляд, при якому в нього були вилучені електрошокер, ніж невеликий, ключ від автомобіля «Тойота», паспорт на жіноче ім»я та мілкі гроші. Коли його запитали чий паспорт, він сказав що знайомої. Працівники охорони «Венбест» сказали, що кВ.АДРЕСА_2 за цією адресою знаходиться під їх охороною. Вони подзвонили в домофон, зайшли до квартири. В квартирі був безлад, заплакана дівчина. Вона розповіла, що надає послуги масажу, до неї прийшов клієнт та здійснив напад, вона непомітно натиснула тривожну кнопку, він повалив її на диван, одягнув наручники, а коли приїхала служба охорони, то спочатку пішов на балкон, а потім вийшов з квартири. Вона також сказала, що в нього був ніж. На дивані ОСОБА_4 бачив вивернуту сумку. Потім вони доставили підсудного в райвідділ. В бесіді з ним він погрожував керівництвом та пропонував винагороду, щоб його відпустили. Підсудний пояснював, що він приїхав до дівчини по об»яві. Звідки саме у підсудного були вилучені речі він не пам»ятає. Працівники «Венбест» пояснили, що він намагався втекти. Понятими були працівники охорони «Венбест», було вже пізно, тому мабуть не знайшли інших людей. Потерпіла виходила на вулицю та вказала на підсудного, перед тим вона описала його. З якої відстані вона його бачила свідок сказати не може, але вона прямо вказала на нього на вулиці. Точний час скільки там були сказати не може, приблизно дві години, за вказівкою чергового він чекав слідчо-оперативну групу. Він нічого підсудному не підкидав.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що 25.12.2009 він заступив на добове чергування, а ввечері від оперативного чергового поступив виклик по АДРЕСА_2, куди і був здійснений виїзд. Приїхавши на місце, там вже були працівники патрульної служби, а ОСОБА_2 вже було затримано. В наступному у ОСОБА_2 були вилучені речі, які особисто він вилучав, оскільки патрульна служба до них цього не зробила. Були вилучені рукавички, мобільний телефон та інші речі, але він погано пам’ятає які саме речі. ОСОБА_2 пояснив, що частина речей належить йому, а інша частина ні, звідки вони в нього він пояснити не зміг. ОСОБА_7 вилучав речі з куртки та з кишень брюк ОСОБА_2. Також у нього був ніж та ліхтарик, паспорт, гроші, не пам’ятає в якій сумі, та ключі від автомобіля. Він казав, що ключі від автомобіля не його, здається говорив, що паспорт він знайшов. ОСОБА_7 вилучив ці речі та упакував. В наступному ОСОБА_7 піднявся до квартири АДРЕСА_2 – потерпілої, та оглянув місце пригоди, після чого першочергово допитав потерпілу. Зайшовши в квартиру він побачив, що речі в квартирі не були розкидані, була звичайна обстановка в квартирі. Також були вилучені в квартирі кайданки з ключами. Потерпіла в своїх показах пояснила, що ОСОБА_2 зідзвонився з нею і домовився про зустріч, хоча перший раз вона відмовила, але через деякий час все ж таки вони домовились про зустріч, для того, щоб потерпіла надала послуги масажу ОСОБА_2. Коли ОСОБА_2 зайшов до неї до квартири, то одразу накинувся на неї, надягнув на неї кайданки і почав вимагати гроші, після чого він став водити її в грубій формі по квартирі, після того як завів в одну із кімнат, то вона змогла натиснути сигнальну кнопку виклику приватної охорони. Коли приїхала охорона, ОСОБА_2 вибіг на вулицю, і в наступному був затриманий приватною охороною. Про електрошокер потерпіла нічого не говорила, тому що вона була в шоковому стані, це проявлялось по її зовнішньому вигляду та в її нервовій поведінці. Синців у потерпілої не було. Огляд та допит ОСОБА_2 був проведений на вулиці, а не в квартирі. В огляді і при обшуку, окрім нього, приймали участь поняті, які по вказівці ОСОБА_7 були запрошені працівниками патрульної служби. Ці ж поняті були і при огляді в квартирі місця події. При огляді квартири був також присутній відповідальний, представник карного розшуку та експерт-криміналіст. Поняті давали свої анкетні дані. Протокол не підписаний ОСОБА_2, тому що він відмовився його підписувати. Він не може сказати чому не вказані прізвища і немає підписів осіб, які приймали участь при огляді місця події та чому не вказано дані фотоапарату в протоколі, яким проводилося фотографування. На момент огляду квартири кайданки лежали на дивані. Під час розмови з потерпілою вона повідомила, що ОСОБА_2 став бігти до виходу, коли вона нажала сигнальну кнопку. А з під’їзду ніхто крім нього не виходив, тому це міг бути тільки він. Потерпіла показала сигнальну кнопку після проведення огляду місця події, тому про неї нічого не вказано. Кнопка знаходиться за метра 2-3 від входу на рівні приблизно 1,5 метра біля шафи-купе. Потерпіла була одягнена в звичайний одяг, але не в пенюар чи інший нижній одяг.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що 25.12.2009 о 16:00 год. він заступив на автопатруль № 322. Приблизно о 20:00 год. було отримано виклик від чергового по АДРЕСА_2, де вже очікує служба «Венбест». Він був старший патруля. Приїхавши на місце, вони зустріли працівників «Венбест», які повідомили, що спрацювала тривожна кнопка, що якась людина увірвалась у квартиру, також вони повідомили, що затримали цю особу. Потім вони дізналися прізвище, ім’я, по-батькові цієї особи, де працює та інші дані, та вирішили піти до квартири, але затриманий ОСОБА_2 заперечував проти цього, стверджуючи, що потерпіла буде казати неправду, а також казав, щоб йому дали змогу зателефонувати до начальника Голосіївського ДАІ і тоді все владнається. Потім під’їхав інший патруль, там був ОСОБА_4. Тоді він залишив ОСОБА_2 зі своїми співробітниками, а самі вирішили піти до квартири. Подзвонили по домофону, представились, жінка їх впустила, вони піднялись до квартири, подзвонили і вона впустила. Зайшли до квартири і побачили, що вона була шокована, вся в сльозах, речі в квартирі були розкидані, був безлад, дізналися її прізвище, ім’я, по-батькові. Вона розповіла про події, які сталися, а саме, що їй зателефонував чоловік, так як вона проводить якийсь лікувальний масаж, він прийшов до неї, вона його до цього не знала, відкрила йому двері, він зайшов до квартири, і тільки вона зробила крок, як він схопив її за шию і прижав до її горла ніж, і в цей момент вона встигла натиснути тривожну кнопку. Потім він її завів у кімнату, поклав на ліжко та одягнув наручники, але коли вони прийшли, то вона вже була без наручників. Потім він запитував її про якийсь сейф, про те, де гроші, якогось ключа хотів. Через деякий час поступив дзвінок на домофон, ОСОБА_2 сказав їй, щоб вона не кричала, потім вийшов з квартири, спустився вниз і почав тікати, далі ним займалися працівники «Венбест». Вони вже в свою чергу викликали слідчо-оперативну групу та вийшли назад на вулицю. Посадили ОСОБА_2 в патруль, який прибув, а самі поїхали далі, бо були зайняті по іншому виклику, що відбувалося далі йому невідомо. ОСОБА_5 сторонні предмети ОСОБА_2 в кишені не клав і нічого в нього не вилучав.
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що 25.12.2009 р. зранку він заступив на добове чергування та з напарником ОСОБА_9 поїхали на чергування. Приблизно 19:40 по рації поступила інформація, що спрацювала тривожна кнопка і вони виїхали по цьому виклику, доїхавши до місця приблизно за 5 хв. Приїхавши на місце вони доклали на базу, а згодом повідомили, що не можемо зайти у під’їзд, так як на домофон ніхто не відповідає, а ключа в них не було. База відповіла, щоб вони чекали. Через деякий час відкрились двері у під’їзд, з яких вийшов якийсь чоловік в чорному одязі. ОСОБА_8 попросив його зачекати, але він почав іти швидше, він пішов за ним, та ще раз попросив зачекати, тоді чоловік почав бігти, а ОСОБА_8 побіг за ним. Він побіг по вул.Виборзькій, де згодом завернув за дім, а ОСОБА_8 біг за ним, в той час як його напарник побіг трохи в іншому напрямку, щоб його перехопити. Це все відбулось приблизно за 1 хв. Коли він забіг вже за дім, то напарник вже його затримав. І вони разом з напарником повели його назад до будинку, з якого він вийшов. Потім ОСОБА_2 почав відкуповуватися, потім сказав про начальника в Голосіївському районі. Вони привели його до машини. ОСОБА_9 його не покидав поки не приїхав другий наряд, так як в них передбачено, що на напад повинно виїжджати 2 наряди. На дзвінки потерпіла не відповідала. Поки не дочекались коли хтось не вийшов з під’їзду, вони не могли туди потрапити. Зі слів напарника ОСОБА_8 відомо, що коли він піднявся до квартири потерпілої, то двері були відчинені, він зайшов у квартиру і побачив жінку, яка була зв’язана наручниками, все в квартирі було перекидано, він зняв з неї наручники. Потім повідомив на базу, а база в свою чергу викликала міліцію. Міліція приїхала швидко. Вийшов старший екіпажу міліції, йому все пояснили. Працівник міліції надягнув на ОСОБА_2 наручники, сказавши, що у ОСОБА_2 є електрошокер і ніж. Потім його посадили до машини. Згодом вони піднялися до квартири з працівниками міліції. Потерпіла була у схвильованому стані, вона запитувала чи затримали нападника. Міліція почала запитувати що трапилось. Потім ОСОБА_8 вийшов, щоб докласти на базу. Хвилин через 20-25 приїхала слідчо-оперативна група. Потім підвели до них ОСОБА_2. Хотіли запросити понятих, але всі прохожі люди відмовлялись. Тому їх з напарником запросили бути понятими. Потім підвели до слідчого і там вже вилучали речі ОСОБА_2. Вилучили чорні рукавички, телефон марки «Нокіа»,ніж в чохлі відкидний, приблизно 10 см. довжиною, суму грошей в розмірі приблизно 300 грн. різного номіналу, паспорт якоїсь жінки, ОСОБА_2 казав, що знайшов його біля станції метро «Позняки», також ще був електрошокер. Потім ці речі помістили в пакети та опечатали, поставивши підписи. Потім відійшли і далі не приймали участі. ОСОБА_2 вів себе неспокійно, постійно намагався вирватись. В присутності ОСОБА_8 потерпіла не виходила і ОСОБА_2 до квартири не заводили. Він з напарником наручники на ОСОБА_2 не надягали, так як вони не мають на це дозволу і відповідно не мають такого спецзасобу. Ні ОСОБА_8, ні ОСОБА_9 ОСОБА_2 нічого не підкидали і нічого з його кишень не витягували. При затриманні ОСОБА_2 з пістолета ОСОБА_8 не стріляв.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що справу відносно ОСОБА_2 вона отримала вже після її порушення. Вона прийняла її до свого провадження. ОСОБА_2 допитував інший слідчий, не вона. Вона пред’являла первинне обвинувачення. Дану справу закінчував розслідувати також інший слідчий. Вона не пам’ятає, чи повертала підсудному ОСОБА_2 його речі під розписку, оскільки це було давно. Речі завжди віддаються під розписку, тому якщо вона віддавала б їх, то у справі була б розписка. ОСОБА_2 заперечував обставини справи.
Оголошеними та перевіреними в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_9, який пояснив, що з червня 2009 року працює в ТОВ «Венбест» водієм охорони… 25.12.2009 року заступив на чергування в групі затримання на службовому автомобілі зі старшим групи ОСОБА_8 о 09 годині. Після проходження інструктажу виїхали на територію обслуговування. В цей же день, а саме, 25.12.2009 року приблизно о 19 годині 40 хвилин ОСОБА_8 (екіпаж №661) надійшло повідомлення від чергового про необхідність виїзду за адресою: АДРЕСА_2, також черговий вказав, що за цією адресою спрацювала тривожна кнопка. Разом з ОСОБА_8 приїхав на вказану адресу приблизно через 5 хвилин після отримання виклику від чергового. Приїхавши на виклик за вказаною адресою, зупинив автомобіль безпосередньо біля під'їзду будинку, в якому знаходилась вказана квартира. Оскільки на дверях під'їзду був кодовий замок, в під'їзд зайти не могли. В цей час з під'їзду вийшов чоловік, на вигляд 35-ти років, чорнявий, високого зросту, який був одягнений в куртку чорного кольору. Побачивши робочу форму працівників служби охорони, чоловік відразу ж відштовхнув його від входу в під'їзд та почав бігти по вул. Виборзькій. Він попросив його зупинитись і побіг за ним, а його напарник побіг трохи в іншому напрямку, намагаючись перекрити дорогу втікаючому з іншого боку. Цей чоловік підбіг до будинку № 60 по вул. Виборзькій, де завернув у двір. Там наздогнав цього чоловіка та, поставивши підніжку, зупинив його. Коли зробив підніжку, чоловік спіткнувся та впав на сніг, після чого заламав руку цьому чоловікові за спину і намагався утримувати. Чоловік пручався, намагався вириватися. Свої дії він супроводжував брутальною лайкою на його адресу, вимагав його відпустити, коли продовжував його утримувати, чоловік почав погрожувати, що він зателефонує своїм знайомим та посадить до в'язниці. Але продовжував його утримувати, при цьому надав можливості затриманому піднятись з землі. Але не відпускав його. В цей час підійшов ОСОБА_8 та разом з ним повели затриманого до будинку АДРЕСА_2, де залишився автомобіль. Одночасно з цим по радіостанції повідомили черговому про те, що здійснили затримання і попросили направити ще одну групу допомоги та викликати працівників міліції. Після того, як прийшли до під'їзду, де стояв автомобіль, приблизно через 5 хвилин приїхали працівники міліції і наділи кайданки на затриманого. До цього часу він та ОСОБА_8 утримували затриманого без наручників. У них не має дозволу на їх застосування і їх при затриманні не використовують. До приїзду працівників міліції, затриманий, який був у стані алкогольного сп'яніння (від нього відчувався запах спиртного), поводився агресивно по відношенню до них, постійно пручався, намагався вирватись, висловлювався брутально на їх адресу та погрожував тим, що їх (його та напарника) посадить до в'язниці. Потім, в якийсь час, він почав просити, щоб його відпустили, пропонував їм за це гроші, але на його пропозицію не відреагували, тоді він знову почав висловлюватись брутально на їхню адресу та погрожувати. Коли приїхала друга група затримання «ВЕНБЕСТ», ще до приїзду працівників міліції, вони залишились із затриманим біля автомобілю, а він піднявся до квартири АДРЕСА_2, щоб з'ясувати хто нажав тривожну кнопку. Квартира розташована на четвертому поверсі. Коли він піднявся на поверх , квартира була відкрита, вхідні двері були причинені, але не закриті. Він запитав, чи є в квартирі хтось, відповіла дівчина. Він зайшов в квартиру, де побачив що квартира двокімнатна. Зразу ж від входу в квартиру, в першій кімнаті побачив дівчину, віком приблизно ЗО років, вона була налякана, зовні було видно, що вона перебуває у стані хвилювання (тремтіла), на запитання відповідала схвильованим голосом. Вона стояла посеред кімнати, на її руки були надіті кайданки, руки знаходились за її спиною. Вона сказала, що вона нажала тривожну кнопку, шо її пограбував чоловік, який втік. Також вона повідомила, що їй погрожували ножем сріблястого кольору та відібрали гроші і ключі від автомобілю. Він запитав у неї як виглядав чоловік, який на неї напав, коли вона його описала, він повідомив, що цього чоловіка вони затримали. Він сказав, що затриманий знаходиться на вулиці. Також він побачив, шо на цепку, який скріплював кайданки, висить ключик, відстібнув його та звільнив дівчину від наручників. Потім попросив її одягнутись та вийти на вулицю, де знаходиться затриманий та вийшов з квартири. До приїзду працівників міліції дівчина з квартири не виходила. Приблизно через 25 хвилин приїхала слідчо-оперативна група. Один з працівників міліції підійшов до кількох перехожих чоловік та просив бути понятими, але люди відмовлялись, після декількох спроб запросити зі сторони понятих, працівник міліції попросив його та напарника в якості понятих взяти участь при огляді затриманого та при огляді квартири потерпілої. Вони погодились. Одразу ж після цього співробітником міліції за їх участю було проведено огляд місця події, а саме були оглянуті речі, які знаходились при затриманому, який назвався ОСОБА_2, 1974 року народження. При проведені огляду у ОСОБА_2 було виявлено та вилучено: мобільний телефон «Нокіа» модель не пам'ятає, електорошокер в корпусі чорного кольору; складний металевий ніж з держателем ременя: гроші в сумі 347 гривень, купюрами різного номіналу; пальчата шкіряні, чорного кольору, чоловічі; ключі від автомобілю з брелком; паспорт громадянина України на жіноче ім'я. При цьому працівники міліції переписали номінали вилучених купюр, характерні ознаки вилучених предметів, анкетні данні жінки, чий паспорт вилучався до змісту протоколу вилучення. При цьому ОСОБА_2 у відповідь на запитання працівників міліції кому належать виявлені у нього речі, пояснював, що мобільний телефон та пальчата належать йому, паспорт жінки він знайшов поряд зі станцією метро «Позняки», походження інших речей, які були у нього вилучені з кишень одягу, він пояснити не зміг, точніше спочатку він казав, що «це його», потім казав «шо не його, йому підкинули», коли його попросили сформулювати відповідь конкретно, ОСОБА_2 сказав, що не може пояснити, що й було записано в протокол. Вище перелічені речі там же на місці були упаковані в поліетиленовий пакет, який був обв'язаний ниткою та опечатаний паперовим аркушем із відбитком печатки Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві. Після цього, слідчо-оперативна група працівників міліції, а також він та ОСОБА_8, в якості понятих, піднялись у квартиру АДРЕСА_2. В житловій кімнаті квартири був розкиданий жіночий одяг, а в іншій кімнаті- на дивані були виявлені та вилучені кайданки металеві, з двома ключами. В квартирі працівники міліції також провели огляд місця події та склали відповідний протокол. Виявлені кайданки були упаковані в поліетиленовий пакет жовтого кольору, який також обв'язаний ниткою, кінцівки якої були опечатані паперовим аркушем з відбитком печатки Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві. Ознайомившись зі змістами протоколу огляду місця події, переконавшись у його відповідності тому, що відбувалось у їх
присутності він та ОСОБА_8 підписали протокол.
Згідно протоколу огляду місця події від 25.12.2009 р., у ОСОБА_2 при огляді були вилучені гроші в сумі 347 гривень, ключ від автомобіля «Тойота» з брелком сигналізації, складний ніж, (т. 1, а.с.12-13)
Протоколом огляду місця події від 25.12.2009 р. квартири за місцем проживання потерпілої квартири АДРЕСА_2 (т.1,а.с.14-15)
Іншими матеріалами справи.
З врахуванням викладеного, суд вважає підсудного ОСОБА_2 винуватим у вчиненні навмисних дій, які виразились у здійсненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров»я особи, яка зазнала нападу (розбій) і кваліфікує дії підсудного за ст. 187 ч.1 КК України.
При призначенні покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу, раніше не судимий, позитивно характеризується .
Щире розкаяння підсудного у вчиненому судом визнається як пом»якшуюча покарання обставина, обтяжуючих судом не встановлено.
Враховуючи викладене, фактичні обставини справи, особу підсудного, а також і те, що вчинене ним віднесено до тяжких злочинів згідно ст.12 КК України, суд вважає за необхідне визначити підсудному покарання у виді позбавлення волі. Разом з тим, суд враховує фактичні обставини справи, що підсудний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро кається, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, суд вважає, що його виправлення можливе в умовах без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки відповідно до ст. 76 КК України.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_2 визнати винуватим за ст. 187 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді 4/чотирьох/ років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, якщо протягом вказаного строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки відповідно до ст. 76 КК України.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід засудженому до набрання вироком чинності залишити попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Речові докази по справі-ключ від автомобіля «Тойота» та брелок із сигналізацією, грошові кошти в сумі 347грн –залишити за власником потерпілою ОСОБА_3; мобільний телефон «Нокія-7510»-залишити за підсудним; електрошокер, металевий ніж та металеві кайданки-
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.
Суддя: