Справа №2-8092/10р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2010 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого –судді Цокол Л.І.
при секретарі Кирей О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участі третьої особи ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду і просить визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між її співвласниками, згідно якого виділити в користування ОСОБА_1 жилу кімнату, площею 11 кв. м., ОСОБА_4- жилу кімнату площею 13,9 кв. м.. а ОСОБА_2. і ОСОБА_3. – виділити у користування жилу кімнату, площею 18 кв. м., шафу, площею 1,9 кв. м. та балкон; кухню, вбиральню, ванну кімнату та коридор залишити в спільному користуванні сторін. Вимоги позивачем ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що визначений порядок був встановлений за усною домовленістю між співвласниками квартири, проте зафіксувати нотаріально відповідачі відмовляються.
Відповідач ОСОБА_3. під час судового розгляду вимоги позивача ОСОБА_1 визнала, при цьому пояснила, що квартира складається з трьох кімнат, дві з яких є окремими, а третя , що площею 18 кв. м. є прохідною. Вона та її чоловік раніше постійно проживали у кімнаті 13,9 кв. м., але вже три роки як мешкають в кімнаті площею 11 кв. м. Позивач зазначила, що в будь-якому випадку вона та її чоловік ОСОБА_2 будуть мешкати в кімнаті площею11 кв. м., яка має окремий вхід .
Відповідач ОСОБА_2. в судове засідання не з«явився, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Відповідач ОСОБА_4 подав до суду заявою, згідно якої просив проводити розгляд справи у його відсутність.
Третя особа ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 категорично заперечували проти задоволення вимог позивача, вказуючи на їх необґрунтованість та недійсність свідоцтва про право власності на житло, одержане позивачем та її сином ОСОБА_4 незаконно.
Суд вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_7 відповідача ОСОБА_3., третю особу ОСОБА_5., її представника ОСОБА_6, допитавши свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст..358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3. і ОСОБА_2. є співвласниками квартири АДРЕСА_1
Квартира складається з трьох кімнат, у тому числі 1-кімната -18,0кв.м. , 2-кімната- 11.0 кв. м., 3-кімната -13,9 кв. м. Квартира також обладнана балконом. Із технічного плану квартири вбачається, що кімната площею 18.0 кв. м. зв’язані з іншими кімнатами спільним входом.
Показами допитаних в суді свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 та поясненнями відповідача ОСОБА_3. встановлено, що ОСОБА_3., 1923 р. н. та ОСОБА_2., 1921 р. н. постійно проживали у окремій кімнаті площею 13.9 кв. м. Три роки назад переїхали до кімнати площею 11кв. м. , яка також є окремою кімнатою. Як пояснила відповідач ОСОБА_3. вона не має наміру користуватись кімнатою 18.0 кв. м., яка є прохідною кімнатою у їх квартирі.
Отже посилання позивача на те, що між співвласниками досягнута домовленість щодо володіння та користування частинами спільного майна, згідно якого відповідачі ОСОБА_3. і ОСОБА_2. користуються кімнатою 18.0 кв. м. є необґрунтованим і спростовується встановленими доказами.
Відповідно до ст.. 50 Житлового кодексу Української РСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев’ять років, крім подружжя. Не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім’ї , двома і більше сім’ями.
Відповідно до ст.. 63 цього ж кодексу не можуть бути самостійним предметом договору найму : жиле приміщення, яке хоча і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв’язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо)
Відповідно до ст.. 383 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
З огляду на зазначені норми закону суд вважає неможливим встановити порядок користування квартирою, згідно якого відповідачам ОСОБА_2. і ОСОБА_3. виділити у користування кімнату площею 18. 0 кв. м., яка пов’язана спільним входом з іншими кімнатами (є прохідною по відношенню до кімнат 11.0 кв. м. та 13.9 кв. м.).
На підставі викладеного та керуючись ст.. ст. 15,16,319,321,322,358,383,391 ЦК України, ст.. ст. 50,63, 150 ЖК Української РСР, ст.ст. 8,10,60, 88, 202, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участі третьої особи ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти діб з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення,- в той же строк з дня отримання копії рішення. У разі неподання апеляції рішення набирає законної сили.
Суддя