Справа №2-5080/10р.

                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня  2010 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого –судді                                Цокол Л.І.

при секретарі                                                           Кирей О.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу ,

                                  В С Т А Н О В И В :

          Позивач ОСОБА_1 в червні 2010 року  звернулась  до суду і просить розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спільне життя з відповідачем не склалось , і на даний час шлюбні відносини між ними фактично припинені.

           Відповідач ОСОБА_2 вимоги позивача не  визнав, вказуючи на те, що дійсно між ним  та позивачем відсутнє деяке взаєморозуміння, однак він вважає, що  шлюбні стосунки можливо зберегти .

           Суд вислухавши пояснення сторін, представника відповідача , дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного.

           Судом встановлено наступне.

           Сторони зареєстрували шлюб  11 жовтня 2003   року  . Від шлюбу мають малолітню дитину, сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1   року народження.

          Позивач ОСОБА_1 під час судового розгляду зазначала про те, що з січня 2009 року між нею та відповідачем відсутнє взаєморозуміння, що стало підставою з її боку припиненню шлюбних стосунків. Вона самостійно здійснює витрати із власного доходу, при цьому відповідач здійснює деякі витрати по утриманню майна та малолітньої дитини. Вона намагалась відновити стосунки, однак поведінка відповідача свідчила про його небажання відновлення сімейних стосунків. В січні 2010 року нею було прийнято рішення про необхідність розірвання шлюбу. На даний час вона підтримує фактичні шлюбні стосунки з іншим чоловіком і не вважає можливим збереження родини. За час наданий судом, примирення не відбулось, відповідач не намагався відновити сімейні стосунки, напроти вчиняв дії , які ставили під загрозу життя її та її дитини.

          Відповідач ОСОБА_2 зазначав про те, що дійсно між ним та позивачем відсутнє взаєморозуміння, однак підставою цій обставині є фактичні шлюбні стосунки позивача з іншим чоловіком. Незважаючи на ці обставини, відповідач вважав можливим збереження сім’ї в інтересах дитини.

            Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений  одним із подружжя.

           Відповідно до ст.112 цього ж кодексу  суд з’ясовує   фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність  малолітньої дитини, дитини-інваліда  та інші обставини життя подружжя.

           Відповідно до частини другої цієї статті суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено , що подальше спільне життя подружжя і збереження  шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

          Відповідно до  частини другої ст.. 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки . Подружжям вважається сім’єю  і тоді, коли дружина та чоловік, у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

          Із пояснень сторін судом встановлено, що на протязі більше року між сторонами відсутнє взаєморозуміння, відсутні взаємні обов’язки подружжя, що негативно впливає як на позивача і відповідача, так і на розвиток їх малолітнього сина.

           З часу припинення шлюбних відносин  та часу знаходження позову в суді, що тривало більше півроку , примирення між сторонами не відбулось. Позивач продовжує наполягати на розлученні, а відповідач не вжив дійових заходів з метою відновлення сімейних зв’язків . За викладених обставин  суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності підстав для розірвання шлюбу.  

           При таких  обставинах суд приходить до висновку , що дальше спільне життя подружжя та  збереження  їх сім»ї неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної з сторін та їх малолітньої дитини.

           Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

           На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110-112 Сімейного кодексу України, ст. ст. 8,10,60,208,212,213,214,215 ЦПК України, суд –

                                          В И Р І Ш И В :

           Позов задовольнити.

           Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 11 жовтня 2003   року за актовим записом №2489 у Центральному відділі реєстрації шлюбів  м. Києва з державним  Центром розвитку сім’ї , розірвати.

           Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти діб з дня проголошення рішення.

Суддя